№ 2-6606/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 вересня 2010 року Єнакіївський міський суд Донецької області у складі: судді – Подколзіна В.М. при секретарі - Маліхової Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Єнакієве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради про визнання дій посадових осіб неправомірними та стягнення заборгованості щорічної грошової допомоги на оздоровлення
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду і просив визнати дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради неправомірними та зобов’язати УПСЗН здійснити їй виплату недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2000-2008 роки у розмірі 12667грн.50коп.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є інвалідом 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи і згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, у зв’язку з чим Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради виплачувало йому компенсацію на оздоровлення у 2000-2004р.р. по 21грв.50коп.,2005р-90грн.,2006р.-2008р.- по 120грн. щорічно на підставі постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року, а не на підставі ст.48 вищевказаного Закону. Таким чином, відповідач, в порушення Конституції України, звужує його право на отримання матеріальної допомоги.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік», відповідач не доплатив йому 12667грн.50коп., яку він просив стягнути на його користь.
Відповідач позов не визнав. Не заперечував, що позивач має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі п’ятьох мінімальних заробітних плат. Однак стверджував, що на підставі ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», роз’яснення порядку застосування закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами влади. Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок державного бюджету відповідно до ст.63 Закону.
Крім того, посилався на постанову Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в якій встановлені нові розміри компенсаційних виплат.
Представник третьої особи – головного Управління Державного Казначейства України в Донецькій області в суд не з’явився.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи позивач має статус постраждалого громадянки в наслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням, та довідкою МСЭК, і як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії отримує від Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради компенсацію на оздоровлення, право на отримання якої встановлено ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно довідки начальника управління УПСЗН в м.Єнакієве, позивачеві здійснена виплата щорічної грошової допомоги на оздоровлення у 2000-2004р.р. по 21грв.50коп.,2005р-90грн.,2006р.-2008р.- по 120грн. щорічно.
Зазначена виплата здійснена у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року.
Однак, посилання відповідача на те, що Законами України про Державний бюджет України на 2005-2007роки надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, є необґрунтованими, оскільки ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що права громадян встановлюються виключно законами України. Право на щорічну допомогу (соціальну виплату), а також її розмір встановлено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Встановлений законом розмір допомоги не повинен зменшуватися ніякими іншими нормативно-правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади), оскільки ст.22 Конституції України прямо це забороняє.
Відповідач, керуючись постановою Кабінету Міністрів України, якою фактично зменшено розмір допомоги, порушив ст. 113ч.3 Конституції України. Таким чином, відбулось значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо відповідної категорії громадян, а саме звуження обсягу права позивача на вказану допомогу.
Отже, відповідно до положень ч.4 ст.48 Закону №796-ХП від 28 лютого 1991 року , щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2 групи виплачується у розмірі 5х мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Таким чином, право позивача на щорічну грошову виплату на оздоровлення прямо встановлено Конституцією України і Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що також гарантовано ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». До цього ж, в ч.1ст.17 Закону зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, тобто, позивач повинен був отримати щорічну допомогу на оздоровлення.
Однак, не можуть бути задоволені вимоги про відшкодування щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2000-2002роки, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п.2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256 (із змінами та доповненнями), а також відповідно до Закону України №2638-Ш від 11 липня 2001 року. Крім того дію абзацу другого частини четвертої статті 48 № 796 - XII зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно, до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-ІУ. З огляду на це, спірна виплата за 2006 рік позивачу не може бути здійснена.
Отже, враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки недоотримані суми допомоги на оздоровлення за 2003,2004,2005,2007,2008 роки, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а саме: за 2003рік- (185х5-21.50грв.)= 903,5грн.; за 2004рік-(205х5-21.50) = 1003,5 грн.; за 2005рік-(332х5-90)=1570 грн.; за 2007рік- (460х5-120)=2180грв., за 2008рік- (525 х 5 – 120) = 2505 гривень., всього – 8162 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212 – 215,224-226 ЦПК України, Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
В И Р І Ш И В:
Визнати дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області по призначенню ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги за 2003,2004,2005,2007,2008 роки на оздоровлення – неправомірними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради м.Єнакієве Донецької області здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003,2004,2005,2007,2008 роки у розмірі 8162 (вісім тисяч сто шістдесят дві) грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд на протязі десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Подколзін В.М.