Справа № 2А-595/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Енергодар 6 вересня 2010 року
Енергодарський міський суд Запорізької області у складі:
головуючого – судді: Федоренка О.І.;
при секретарі: Сердюк О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ДАІ м. Таврійськ при УМВС України в Херсонській області молодшого сержанта міліції Гузь В’ячеслава Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить поновити строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення винесену відносно нього відповідачем 23.3.2010 року. В позовній заяві позивач зазначив, що 23.3.2009 року відповідач відносно нього склад постанову по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 255 грн. Вважає, що постанова винесена з порушенням законодавства, його вина в скоєні правопорушення не доведена. Недоведеність вини обґрунтовує тим, що в постанові відсутні підтвердження, що прилад «Візир» за допомогою, якого була зафіксована швидкість є автоматичним засобом фіксації, немає доказів роботи приладу в автоматичному режимі, відсутні відомості, саме яким чином та якою посадовою особою проводилася фіксація. Позивачем була оскаржена постанові відповідача до УДАІ УМВС України в Херсонській області, але отримана відповідь про правомірність дій відповідача. Не погодившись з цим позивач звернувся до суду. Оскільки звернення до суду було після звернення до УДАІ, тобто з пропущеним строком, просить строк поновити.
Сторони до суду не з’явилися. Позивач надав заяву про проведення розгляду справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Відповідач до суду не з’явився, причину та обставини неявки не повідомив, свою думку щодо позовних вимог не висловив, заяви щодо відкладення судового засідання або розгляду справи за його відсутністю не надав, у зв’язку з чим суд вважає за можливим провести розгляд справи за відсутністю відповідача в порядку ст.128 КАС України.
Перевіривши матеріали справи суд приходить до наступного.
Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів а також іншими документами.
Частина 2 статті 71 КАС Україні передбачає при розгляді справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень обов’язок саме відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності. Який у відповідності до ч.4 вказаної Статті повинен надати суду всі наявні у нього документи чи матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно до частити 6 зазначеної Статті, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідач по справі своєї думки з приводу позову не висловив, докази правомірності своїх дій судові не надав, тому суд, у відповідності до ч.6 ст.71 КАС України, вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до змісту ст.69 КАС та 251 КУпАП суд оцінюючи докази, які маються в матеріалах справи приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що в постанові по справі про адміністративне правопорушення ВТ 106687 від 23.3.2010 року, винесену відповідачем відносно позивача, зазначено, що 23.3.2010 р. о 10:49 год. ОСОБА_1 на 31 км. автотраси Херсон-Генічеськ в с. Тягінка – населеному пункті позначеному знаком 5.45, керуючи автомобілем Мерседес-Бенц д/н. АР 4956 ВМ рухався зі швидкістю 85 км/год., перевищивши встановлену швидкість на 25 км/год., порушивши п.12.4 ПДР України, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та призначено штраф в розмірі 255 грн. В постанові зазначено, що швидкість вимірювалась приладом «Візир» номер 0812340. В постанові мається відмітка про отримання позивачем постанови 23.3.2010 року.
Відповідно до ст.289 КУпАП строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення становить десять днів з дня винесення постанови. Позивач звернувся до суду вже після пропущення строку, але в зв’язку з тим, що спочатку ним була оскаржена постанова до УДАІ, суд вважає об’єктивною причиною пропуску строку звернення до суду й вважає за можливим поновити строк для оскарження постанови, про що з відповідним клопотанням звернувся позивач.
Відповідно до ч.1 ст.141 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідачем не доведено, що названий технічний прилад – «Візир № 0812340» визнаний як засіб вимірювальної техніки, що його зареєстровано у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки і з цього приводу суду не надані належним чином завірені копії свідоцтва про його визнання, виданого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, свідоцтва про перевірку робочого засобу вимірювальної техніки, виданого Всеукраїнським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів.
Окрім зазначення в постанові, що перевищення швидкості відбулося на 31 км. автотраси Херсон-Генічеськ в межах дії дорожнього знаку, ніяких інших доказів судові не надано. Суд не може встановити де саме був встановлений прилад, за допомогою якого проводилося вимірювання швидкості, в межах дії яких дорожніх знаків, розташовано прилад. Відсутні докази підтверджуючі роботу вимірювального пристрою в автоматичному режимі.
До того ж, у постанові відсутні посилання на те, хто саме проводив фото фіксацію. Зазначення в постанові цих даних є обов’язковою, оскільки у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС від 13.11.2006р. за № 1111, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Таким чином, зазначення відомостей про цих співробітників ДАІ буде доводити факт законності та достовірності фіксації порушень ПДР технічними приладами. Також, в постанові відсутні посилання на записи у журналі обліку роботи технічних засобів вимірювання про використання спеціального пристрою, у порядку встановленому вищевказаною Інструкцією.
Відповідно до ст.268 КУпАП на особу, яку звинувачують у скоєнні правопорушення не покладається обов’язок доказування, цей обов’язок покладається на органи та посадових осіб, які складають протокол та розглядають справу. Це право особи закріплено у ст.62 Конституції України. Окрім того, що позивач керував вищезазначеною автомашиною у вказаному в постанові час та місці, інших доказів не надано.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи за їх сукупністю, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.141,122,252,258,268, 288,289 КУпАП, ст.ст. 2,8,11,69-71,94,99,158-164,186 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити. Поновити ОСОБА_1 пропущений з об’єктивних причин строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Постанову ВТ 106687 від 23.3.2010 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП скасувати.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: О.І. Федоренко