СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
19 червня 2006 року | Справа № 2-30/1865.1-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Бузак Наталії Юріївни, довіреність № 27-005/1 від 04.01.2006, Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта";
позивача: Бузак Наталії Юріївни, довіреність № 27-005/1 від 04.01.2006, Сімферопольського поштамту - Центру поштового зв'язку № 1 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта";
відповідача: не з'явився, відкритого акціонерного товариства "Крименерго";
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі Сімферопольського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 17 березня 2006 року у справі № 2-30/1865.1-2006,
за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (вул. Хрещатик, 22 ,Київ 1, 01001)
в особі Сімферопольського поштамту - Центру поштового зв'язку № 1 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (вул. Р. Люксембург, 1, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі Сімферопольського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)
про визнання недійсним додаткових угод та стягнення 21612,80 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2006 року у справі №2-30/1865.1-2006 (суддя Ловягіна Ю.Ю.) частково задоволено позов Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сімферопольського поштамту - центру поштового зв'язку №1 Кримської дирекції до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі Сімферопольського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 21612,80грн.
Суд стягнув з відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі Сімферопольського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сімферопольського поштамту - центру поштового зв'язку №1 Кримської дирекції 21612,80грн. заборгованості, 216,13грн. держмита та 39,33грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд відмовив у задоволенні позову в частині визнання додаткової угоди від 29.04.2004 №1/1202 недійсною.
Суд припинив провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним акту про перевищення граничної величини об'єму споживання електричної енергії від 04.03.2004.
Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, у задоволенні позову відмовити.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідач вказує на те, позивач не заперечував, що сплатив спожиту електроенергію з порушенням строків сплати, встановлених договором.
Факт складання акту і проведення коректування після надходження сплати за спожиту електроенергію (з порушенням строків сплати) не може впливати на право однієї із сторін договору застосувати до сторони, що виконала господарське зобов'язання з порушенням встановленого договором порядку, штрафну санкцію, якою є п'ятикратна вартість спожитої, але неоплаченої своєчасно електроенергії.
Судом встановлено, що відсутні підстави для визнання цієї додаткової угоди недійсною.
Однак, при цьому, судом було неправомірно застосовано до відповідача наслідки визнання правочину недійсним, оскільки, як вважає відповідач, стягнення з відкритого акціонерного товариства "Крименерго" 21612,80грн., сплачених позивачем за додатковою угодою, яка оскаржується, не може бути мотивовано порушеннями порядку нарахування цієї суми.
За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось на російській мові.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Гонтаря В.І., у зв'язку з відпусткою, на суддю Прокопанич Г.К.
В судовому засіданні з 15.06.2006 року по 19.06.2006 року було оголошено перерву.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши справу, встановила наступне.
Як свідчать надані докази, позивач - Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сімферопольського поштамту - центру поштового зв'язку № 1 - звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про визнання недійсними додаткової угоди від 11.04.2004 про коригування граничної величини споживання електричної енергії, додаткової угоди від 29.04.2004 №1/1202 до договору № 194 від 06.02.2003 та стягнення 21612,80 грн. (Т. 1 а. с. 2-4).
Заявою від 04.11.2005 № 25-12-4581-ю (Т. 2 а. с. 5, 47 ) позивач уточнив свої вимоги та просить визнати недійсними додаткову угоду № 1/1202 від 29.04.2004, акт про перевищення граничної величини об'єму споживання електричної енергії від 04.03.2004 та стягнути 21612,80грн. неправомірно одержаних грошових коштів.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2006 року у справі №2-30/1865.1-2006 стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі Сімферопольського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сімферопольського поштамту - центру поштового зв'язку №1 Кримської дирекції 21612,80грн. заборгованості, 216,13грн. держмита та 39,33грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Суд відмовив у задоволенні позову в частині визнання додаткової угоди від 29.04.2004 №1/1202 недійсною. Суд припинив провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним акту про перевищення граничної величини об'єму споживання електричної енергії від 04.03.2004.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2002 між Сімферопольським поштамтом - центром поштового зв'язку № 1 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (споживач) та відкритим акціонерним товариством "Крименерго" (постачальник) було укладено договір №194 на постачання електричної енергії. (Т. 1 а. с. 8-10).
Відповідно до пункту 3.1. договору, споживач зобов'язався здійснювати оплату використаної електричної енергії за діючими тарифами у наступні розрахункові періоди: до 10 числа поточного місяця - за електроенергію, спожиту в період з 6 числа попереднього місяця по 6 число поточного місяця.
У виконання пункту 3.1. договору, позивачу було виставлено рахунок від 05.02.2004 № 194/45 ( Т. 1 а. с. 21) на суму 6483,84грн. за фактично спожиту електроенергію в обсязі 19429кВт/год.
Відповідно до частини 3 пункту 7.8 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 у редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 № 928, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 № 417/1442, тривалість періоду для оплати отриманого рахунку зазначається у договорі або на платіжному повідомлені і має не перевищувати 5 операційних днів з дня одержання рахунку.
Рахунок було сплачено платіжним дорученням від 25.02.2004 № 2241 (Т. 1 а. с. 22), грошові кошти зараховано на рахунок із спеціальним режимом використання 25.02.2004 ( Т. 2 а. с. 25). Прострочення платежу становить 15 днів.
Оскільки рахунок за спожиту у лютому 2004 електроенергію було сплачено позивачем несвоєчасно, тобто 25.02.2004, відповідачем актом від 04.03.2004 №194 (Т. 1 а. с. 84) було скориговано граничну величину об'єму споживання електричної енергії до «0»величини та виставлено рахунок на оплату 21612,80грн. - чотирикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії.
Підставою для коригування позивачу спожитої електричної енергії до „нульового" рівня став пункт 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475 "Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам", відповідно до якого за підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання.
Також, додатком до договору від 11.04.2003 (а.с. 18) сторони передбачили, якщо споживач протягом розрахункового місяця перевищив встановлені на початок місяця граничні величини споживання електричної енергії і до кінця розрахункового періоду здійснив відповідні платежі, граничні величини корегуються йому в сторону збільшення.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення 21612,80грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що відкоригована договірна величина споживання до відома позивача в письмовій формі не доводилася, позивачем було допущено прострочення платежу, за що законодавством та пунктом. 5.9. договору передбачено відповідальність у вигляді пені, 3 % річних та індексу інфляції.
Відповідачем безпідставно було застосовано до позивача відповідальність у вигляді нарахування 21612,80грн. - чотирикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії і вказана сума сплачена позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями які знаходяться в матеріалах справи.
Однак, стаття 193 Господарського кодексу України встановлює загальні умови виконання господарських зобов'язань. Суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси іншої сторони і забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Слід зазначити, що відповідно до статті 26 Закону України „Про електроенергетику” (в редакції, що діяла в період укладення додаткових угод, які оскаржуються), споживачі у разі споживання електричної енергії понад договірної величини за розрахунковий період сплачують енергозабезпечуючій організації п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Тобто, штрафна санкція за споживання електроенергії понад договірну величину передбачена не лише Законом, але і договором, укладеним між позивачем і відповідачем.
Висновок суду про те, що скоригована договірна величина „діє з дня проведення коригування і не може розповсюджуватись на минулий період” суперечить самому механізму застосування цієї штрафної санкції, встановленому Порядком поставки електроенергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 з змінами.
Позивач не заперечував, що сплатив спожиту електроенергію з порушенням строків сплати, встановлених договором.
Факт складання акту і проведення коректування після надходження сплати за спожиту електроенергію (з порушенням строків сплати) не може впливати на право однієї із сторін договору застосувати до сторони, що виконала господарське зобов'язання з порушенням встановленого договором порядку, штрафну санкцію, якою є п'ятикратна вартість спожитої, але неоплаченої своєчасно електроенергії.
Згідно з пунктом 7.26 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996, об’єми перевищення договірних величин споживання електроенергії оплачуються споживачем добровільно на відповідний рахунок.
Добровільно визнавши нараховану штрафну санкцію у розмірі 21612,80грн., позивач уклав з відповідачем додаткову угоду від 29.04.2004 №1/1202 до договору на поставку електроенергії, яке фактично є угодою про розстрочку заборгованості.
Судом встановлено, що відсутні підстави для визнання цієї додаткової угоди недійсною.
При таких обставинах, рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог щодо стягнення з відповідача 21612,80грн. підлягає скасуванню з відмовою в позові.
В частині позовних вимог щодо визнання недійсними додаткової угоди №1/1202 від 29.04.2004 та акту про перевищення граничної величини об'єму споживання електричної енергії від 04.03.2004, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до пункту 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Доказів укладення додаткової угоди під впливом тяжкої для позивача обставини і вкрай невигідних умовах, та погрозами про відключення електричної енергії позивачем не представлено.
Відповідно до пункту 1 частини І статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи, зокрема у спорах, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Акти, які оскаржуються відкритим акціонерним товариством "Крименерго" не є актами в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не регулюють суспільних відносин і не мають обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає зміні, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1 пункт 3, пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі Сімферопольського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства "Крименерго" задовольнити.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2006 року у справі № 2-30/1865.1-2006 змінити.
3.Скасувати пункт 1 та пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2006 року у справі № 2-30/1865.1-2006.
4.Відмовити у задоволенні позову Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сімферопольського поштамту - Центру поштового зв'язку № 1 Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі Сімферопольського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про стягнення 21612,80грн.
5.Пункт 3 та пункт 4 резолютивної частини рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2006 року у справі № 2-30/1865.1-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді Г.К. Прокопанич
В.В.Сотула