Справа №2-717\2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 вересня 2010 року

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Дзерина М.М.

за участю секретаря сз        Гулковській Т.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі  та про стягнення недоплаченої щомісячної надбавки  відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, суд

ВСТАНОВИВ:

    Позивачка заявила позов до Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Вінницької області про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі  та про стягнення недоплаченої щомісячної надбавки  відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Позовні вимоги мотивовані тим, що Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, він відноситься до категорії громадян України «дитина війни», так як її рік народження ІНФРОМАЦІЯ_1  та вважає, що на підставі ст. 6 вказаного Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року Положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» про зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік визнано неконституційним. Також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано неконституційними зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік». У 2009 році вказана стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» жодним законом не була змінена чи скасована і тому є діючою. Також слід зазначити, що на цих підставах, нею 01.09.2010 року було направлено письмове звернення до управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Вінницької області  про причину не виплати соціальної допомоги починаючи з 01.10.2007 року по вересень місяць 2010 року,. однак, в задоволенні даної заяви їй було відмовлено, а тому вважає таку відмову управління Пенсійного фонду України Ямпільського району Вінницької області протиправною та строк позовної давності до суду вважати саме з 01.10.2007 року. Загальна позовна давність встановлюється у три роки, тому слід прийти до висновку, що її вимога про нарахування надбавки до пенсії та її стягнення за 2007-2010 рік пред'явлена в межах позовної давності. Нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але управлінням Пенсійного фонду України Ямпільського району Вінницької області проігноровані зазначені норми матеріального права, та не здійснено їй підвищення пенсії, чим порушено його законне право. Отже, безпідставними є посилання відповідача на відсутність надходжень з державного бюджету України, як на підставу не нарахування їй зазначеного підвищення до пенсії. Таким чином,  вважає, що його вимоги про нарахування та виплату надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком слід здійснити за періоди: з 1.10.2007 року по 31.12. 2007 рік яка взагалі не виплачувалась, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по вересень 2010 року включно виплачених коштів в сумі за вказані періоди та судові витрати по справі. 14 вересня 2010 року позивачка надала суду письмову заяву в якій зазначила, що у зв»язку з тим, що із липня 2007 року по листопад 2009 року мінімальна пенсія складала 544 гривень, а розрахунок зроблено із 498 гривень, тому просить суд збільшити розмір позовних вимог на 235 гривень 29 копійок. Стягнути загальну суму недоплаченої надбавки як дитині війни з відповідача в розмірі 4458 гривень 39 копійок.  

Судом встановлені такі обставини.

Представник відповідача управління Пенсійного фонду у Ямпільському районі в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі діє в межах чинного законодавства України та з позовними вимогами позивачки не погоджується з наступних підстав:  відповідно до ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” від  18.11.04 за №2195-IY (далі –Закон  2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком (дію статті 6 Закону 2195 було зупинено на 2007 рік згідно із пунктом 12 ст. 71 Закону України ”Про державний бюджет України на 2007 рік”).     Разом з тим, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних норм Закону 2195, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсій, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати зазначений розмір.     Пенсійний фонд України діє на підставі Положення ”Про Пенсійний фонд України”, здійснює свої повноваження на підставі п. 15 Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Вінницької області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, при цьому згідно з п. 10 Положення, кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Бюджет Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.     Законом 2195 передбачено фінансування виплат із коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, тому Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі не має законних підстав для проведення виплат, передбачених ст. 6 Закону 2195. Крім того, поняття мінімального розміру пенсії визначено ст. 28 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“, а саме: мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. При цьому, частиною 3 зазначеної статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з  Законом. України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”) . Тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.  

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Як встановлено із досліджених копії паспорта та пенсійного посвідчення позивачці станом на час закінчення Другої світової війни  було менше 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни, і дані обставини не заперечуються відповідачем.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з наступних підстав.  

Статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні соціальні пільги дітям війни встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Однак, вказані вимоги Закону не виконуються Управлінням Пенсійного фонду до цього часу. Однією з причин невиконання Закону було призупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про державний бюджет» на 2006 - 2008 роки.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року Положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» про зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік визнано неконституційним. Також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано неконституційними зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік».

У 2009 році вказана стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» жодним законом не була змінена чи скасована і тому є діючою.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки, тому слід прийти до висновку, що вимога  ОСОБА_2 про нарахування надбавки до пенсії та її стягнення за 2007-2010 рік пред'явлена в межах позовної давності.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2009 року пенсія або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога дітям війни,   виплачується в розмірі  30%мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 2 ст. З даного закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Однак, підвищення пенсії ОСОБА_2, починаючи з жовтня 2007 року не виплачувалось, оскільки дію норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на підставі статей 77, 110, 71, 111 Законів України "Про Державні бюджети України на 2006 і 2007 роки".

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. №1261, основними завданнями Пенсійного фонду є керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Згідно рішень Конституційного Суду України від 20.03.2002 року №5-рп/2002, від 01.12.2004 року №20-рп/2004 - зміна, зупинення, зменшення, скасування пільг не допускається. Положення ст. 28 Закону України "Про бюджетну систему України" щодо заборони законом вносити зміни до чинного законодавства, означає і неможливість зупинення дії чинних законів в частині встановлення ними пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, крім періоду надзвичайного стану - п. 31 ч. 1 ст. 85 та п. 19 ст. 92 Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано неконституційним з зазначенням у п. 5 рішення суду на припустиме значення для судів загальної юрисдикції даного рішення та обов'язковим до виконання, для всіх органів виконавчої влади.

З 1 січня 2008 року згідно Закону України від 28.12.2007 року "Про внесення змін до Закону України " Про соціальний захист дітей війни" та п. 2 ст. 41 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визначено, що дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошового утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується у розмірі 10% прожиткового мінімуму особам, які втратили працездатність.

Зазначені зміни до деяких законодавчих актів України, якими було суттєво обмежені розміри підвищення пенсії особам, що мають статус дитина війни, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, тобто - положення п. 28 розділу 11 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визнані незаконними, неконституційними з зазначенням у п. 6 рішення суду на припустиме значення для судів загальної юрисдикції даного рішення та обов'язковим до виконання, для всіх органів виконавчої влади.

Проте, всупереч вимогам Закону і рішенням Конституційного Суду України, абзац 1 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлено, що підвищення пенсії дітям війни проводиться у розмірі 10% прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" - оскільки Конституція України, як зазначено в  ст. 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює дані правовідносини.

Згідно зі ст.ст. 8, 22 Конституції України та абз. 1 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" - не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

В ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 року зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні ухваленому ЗОЛ 1.2004 року у справі "Бакалов проти України" і «Кечко проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату бюджетних коштів, тому посилання відповідача на відсутність коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Основною нормативною базою, що регулює питання соціального захисту дітей війни, ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань, є Конституція України від 28.06.96р. №254к/96-ВР, закони України від 18.11.2004р. №2195-ІУ «Про соціальний захист дітей війни», від 22.10.93р. №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", від 23.03.2000р. №1584-111 "Про жертви нацистських переслідувань", інші акти міжнародного та національного законодавства.

Законами про Державний бюджет України протягом 2006 - 2008 років до зазначених актів вносилися зміни, якими зупинялася дія окремих норм щодо цих виплат та встановлювалися інші, менші від визначених указаними законами, розміри.

У 2007 та 2008 роках відповідно до рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007р, №6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та 22.05.2008р. №10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України окремі зміни, внесені законами про Державний бюджет на відповідні роки, визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно одним із законів".

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. N 10-рп/2008 зміни внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007р. N 107-ІУ, щодо, розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році - з 09.07.2007, у 2008 році - з 22.05.2008, однако, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни: за 2007 рік - з 09.07.2007 до 31.12.2007, за 2008 рік - з 22.05.2008 до 31.12.2008. Відповідно у 2007 році у період із 01.01.2007 до 08.07.2007 та у 2008 році - з 01.01.2008 до 21.05.2008 положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Тобто з часу прийняття цього рішення у позивачки відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, із січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесені змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але управлінням Пенсійного фонду України Ямпільського району Вінницької області проігноровані зазначені норми матеріального права, та не здійснено їй підвищення пенсії, чим порушено її законне право.

Положення Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яким передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України та на яку посилався відповідач обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо не підвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійної и фонду України з державного бюджету не надходили не повинно братися до уваги з таких підстав. Статтею 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що в разі недостатності виділених із державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у ст.. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу також не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Судові витрати, понесені позивачкою і документально підтверджені, за правилами ст.88 ч.1 ЦПК України підлягають відшкодуванню із відповідача, а тому суд має підстави для задоволення вимоги про стягнення судових витрат.

  З урахуванням всього викладеного, суд вважає порушеними з боку відповідача право позивачки на отримання у повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги як дітям війни, і відновлення порушених прав позивачки можливе шляхом перерахунку та виплаті недотриманої щомісячної суми підвищення до пенсії як дитині війни та поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

    Керуючись ст..ст.15,16 ЦК України, ст.ст.3,15 ЦПК України  на підставі ст.ст.1, 2, 8, 21, 22 Конституції України,   Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд-

                                                      В И Р І Ш И В:

            Позовні вимоги задовольнити.

            Поновити  ОСОБА_2 строк для звернення до суду.

            Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Ямпільському  районі Вінницької області в нарахуванні ОСОБА_2 як дитині війни надбавки до пенсії в  розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

             Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Вінницької області здійснити ОСОБА_2 як дитині війни, нарахування щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати заборгованості  в  сумі  4458 гривень 39 копійок за періоди:

з   01  жовтня  2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі        373 грн. 50 коп.

з   01  січня         2008  року по 31 грудня 2008 року в сумі       1158 грн. 60 коп.

з   01 січня       2009 року  по 31 грудня 2009 року в сумі       1475 грн. 49 коп.

з   01 січня       2010 року по вересень включно   в сумі         1450 грн. 80 коп.

Стягнути з Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Вінницької області  на користь  ОСОБА_2 44 гривні 58 копійок та 120 гривень витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів  з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    ГОЛОВУЮЧИЙ             підпис            М.М.ДЗЕРИН

Примітка:Дане рішення вступило в законну силу: «_____»   _____________________  2010 року

З оригіналом вірно:

СУДДЯ ЯМПІЛЬСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ                                         М.М.ДЗЕРИН    

СТАРШИЙ СЕКРЕТАР СУДУ                                                   А.В. ПАТРАМАНСЬКА