Справа № 2-742/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 вересня 2010 року                                                  

    Суворовський  районний суд  міста Одеси в складі:

головуючого   судді     -         Виноградової Н.В.

при секретарі             -         Славинській К.М.

за участю позивача -             ОСОБА_1,

представника позивача –      ОСОБА_2,

відповідачів -                         ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника відповідача -  ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №19 в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ВГРФО Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, третя особа: Орган опіки та піклування Суворовської рай адміністрації про виселення, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку, -

                ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 після уточнень позовних вимог звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ВГРФО Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, третя особа: Орган опіки та піклування Суворовської рай адміністрації про виселення, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4 разом з неповнолітніми дітьми, ОСОБА_5 з реєстраційного обліку.

В судовому засіданні представник позивача та позивачка підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

           Відповідачі та представник відповідача в судове засідання з’явилися, позовні вимоги не визнали, посилалися на їх безпідставність та необґрунтованість.

           Третя особа надала заяву, в якій просила розглядати справу у відсутності її представника (а.с.51).

           Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, прийнявши до уваги заперечення відповідача - ВГРФО Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 02.02.1989р. є власником будинку АДРЕСА_1 про що також свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.9,10,11-17).

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно довідці від 02.07.2009р. за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані й відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є членами сім’ї відповідача.

В позовній заяві та під час судових засідань позивачка посилалася на те, що вищезазначений будинок вона із своїм другим чоловіком будувала разом, також позивачка не заперечувала, що з її згоди у зазначену оселю в’їхала та зареєструвалася онучка разом з неповнолітніми дітьми. Донька позивачки - ОСОБА_3 та зять позивачки - ОСОБА_5 також зі згоди позивачки мешкають у даному будинку.

ОСОБА_1 в своїй позовній заяві зазначила, що спільне мешкання з відповідачами з роками стало нестерпним, на її адресу від відповідачів надходять погрози. Відповідачі спростовували посилання позивачки на погане ставлення до неї з їх сторони. Також, позивачка наголошувала на тому що вона, як особа похилого віку має бажання жити окремо від родичів в зв’язку з чим просила виселити відповідачів з займаної житлової площі без надання іншого жилого приміщення. Але в своїй позовній заяві посилалася на норми частини 1 статті 405 ЦК України згідно якої члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Під час розгляду справи сторони неодноразово зверталися до суду з клопотанням мирного врегулювання спору, а саме: позивачка пропонувала придбати житло відповідачам - ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 Однак, до суду не було надано жодних підтверджень щодо вирішення спору мирним шляхом.

Частиною 2 статті 405 ЦК України передбачено, що член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.

Згідно акту складеного сусідами, посвідченого в.о.начальника дільниці №1 КП ЖКС «Північний» від 07.09.2009року ОСОБА_4 разом зі своїми доньками мешкає у будинку АДРЕСА_1 з раннього дитинства по теперішній час (а.с.60). Також, під час судових засідань, позивачка не спростовувала й свідчення відповідачів щодо не вибуття та постійного мешкання у даному будинку. Тобто, відсутність відповідачів у даному будинку без поважних причин понад один рік ОСОБА_1 не було доведено.

     Частиною 1 статті 31 ЦПК України передбачено зокрема й те, що до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

     Під час розгляду справи до суду не було надано жодних заяв від позивача чи представника позивача щодо зміни предмету або підстави позову.  

     Статтею 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

            На підставі викладеного, керуючись ст. 405 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 31, 58, 64, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

           У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ВГРФО Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, третя особа: Орган опіки та піклування Суворовської рай адміністрації про виселення, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: