Справа № 2-1828

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2010 року                                 Замостянський районний суд м. Вінниці                                                                  

                        в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,    

                                                      при секретарі  - Ремізовій А.А.,

                                   за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,      

                                                                           ОСОБА_4,

                                                       представника відповідача Управління Пенсійного фонду                      

                                                       України в Замостянському районі м. Вінниці – Кочмар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про стягнення недоплаченої щорічної державної соціальної допомоги до пенсії,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2010 року позивачі звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про стягнення недоплаченої щорічної державної соціальної допомоги до пенсії .

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року вони належить до категорії громадян України «дитина війни» та вважають, що на підставі ст. 6 вказаного Закону мають право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

У 2006-2007 роках така державна соціальна допомога позивачам не виплачувалась. А в 2008 та 2009 роках виплачувалась не в повному обсязі.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні соціальні пільги дітям війни встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Однак, вказані вимоги Закону не виконуються відповідачем до цього часу. Однією з причин невиконання Закону було призупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про державний бюджет» на 2007 - 2008 роки.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» про зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік визнано неконституційним.

Також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано неконституційними зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік».

У 2009 році вказана стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» жодним законом не була змінена чи скасована і тому є діючою.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно із законами України «Про державний бюджет» на відповідні роки, починаючи з 2006 року по 2009 рік, позивачами проведено розрахунок заборгованості по виплаті відповідачем щомісячної соціальної допомоги, як дітям війни, яка за їх підрахунками становить 5 117, 10 грн. кожному за період з 2006 року 2009 роки. У зв’язку з чим просять стягнути на їх користь недоплачену державну соціальну допомогу до пенсії в такому розмірі кожному.

В судовому засіданні позивачі позовні вимоги уточнили. Надали пояснення аналогічні тим, які викладені в позовній заяві та заяві про уточнення розміру позовних вимог. Просили  стягнувши на користь кожного з них по 6079 грн. 20 коп. недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за період з січня 2006 по червень 2009 роки.

Представник УПФУ в Замостянському районі м. Вінниці в судовому засіданні, надавши письмові заперечення, позовні вимоги позивачів не визнала, мотивуючи тим, що позивачі отримують пенсію за віком в управлінні та належать до категорії «діти війни». При визначенні права на пенсію, громадянам управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці керується Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-4 від 18.01.2004 року.

Крім того, відповідно до вимог п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та внесених до нього змін, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, на 2007 рік було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 вказаного Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Таким чином, в 2007 році не було передбачено підвищення до пенсій дітям війни.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалося за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому скасування Конституційним Судом України положень Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», автоматично не відновлює дію законів, що діяли до внесення у них змін.

Внаслідок вищевказаного, порядок обчислення пенсій та підвищень до них, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», єдиного нормативно-правового акту, який регулює дане питання. Також зазначила, що Закон України «Про державний бюджет України на 2009 рік» був прийнятий пізніше закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому його норми мають пріоритет над нормами останнього. Також зазначила. Що відповідно до закону України 2Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» обов’язки щодо нарахування та виплати пенсійних виплат покладаються на Пенсійний фонд України та його територіальні органи, а тому вимоги позивачів про стягнення на їх користь недоплаченої пенсії, проведеної за їх розрахунками є помилковими та безпідставними. Крім того, зазначила, що позивачами пропущено трирічний строк позовної давності та просила в задоволенні позову відмовити також і з цієї підстави.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що  позивачі мають статус дитини війни відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно зі ст. 6 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” непрацездатні громадяни мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року пенсія або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога дітям війни, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 2 ст. 3 даного закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. №1261, основними завданнями Пенсійного фонду є керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Згідно з пунктом 15 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у місті, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже, є відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій за позовами ветеранів війни, дітей війни, жертв нацистських переслідувань.

Таким чином, виплату пенсії та інших виплат відповідно до чинного законодавства забезпечують управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах.

За змістом ч. 2 ст. 58 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» обов’язки щодо нарахування та виплати пенсійних виплат покладаються на Пенсійний фонд України та його територіальні органи. Враховуючи зміст даного закону та відповідні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічний характер, суд може визнати дії відповідача законними чи незаконними та в разі незаконності їх дій зобов’язати провести нарахування (перерахування та виплату належних сум відповідно до закону). Суд не може стягнути її, як про те просять позивачі, у розмірі 6079 грн. 20 коп. кожному, оскільки вказана сума визначена за розрахунками самих позивачів, вона не була їм нарахована відповідним органом, а суд не може брати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, яка йому не властива.

Обґрунтованим, на думку суду, є посилання відповідача на пропуск позивачами строку позовної давності за 2006 рік, оскільки відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України), ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” від 23.02.2006 року, рішеннями Європейського Суду з прав людини від 30.11.2004 року у справі «Бакалов проти України».

В зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог суд не розподіляє судові витрати між сторонами.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України), , ст.ст. 10, 57- 60, 212 – 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про стягнення недоплаченої щорічної державної соціальної допомоги до пенсії відмовити.

 Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

    Суддя: