КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-7890/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О.
Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"07" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Безименної Н.В.,
суддів - Горяйнова А.М. та Мамчура Я.С.,
при секретарі - Паскаль Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, до якої приєдналася ОСОБА_3, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання частково незаконною постанови № 57 від 22.02.2008 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
В липні 2009 року позивач звернулася в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просила визнати незаконним, неконституційним підпункт 12 пункту 1 змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 57 «Про питання призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2009 року відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним підпункту 12 пункту 1 змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 57 «Питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми»та закрито провадження у справі в частині визнання підпункту 12 пункту 1 змін, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 57 «Питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми», таким що не відповідає Конституції України.
Рішення суду вмотивовано тим, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 57 в оскаржуваній частині на виконання вимог статті 15 та у відповідності до пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»в межах своїх повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів позивача, а питання перевірки постанови № 57 в оскаржуваній частині на відповідність положенням Конституції України не належить до повноважень адміністративного суду.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, до якої приєдналася ОСОБА_3, в якій просить скасувати постанову, постановити нову про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та не надано належної правової оцінки доказам, наявним у справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, колегія суддів погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 6 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
З матеріалів справи вбачається, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751 (далі –постанова 1571) затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми і Порядок).
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року N 57 «Питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми»(далі - постанова №57) внесено зміни до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми. Зокрема, підпунктом 12 пункту 1 внесено зміни до пункту 22 Порядку.
З урахуванням внесених змін пунктом 22 Порядку передбачено, що відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень. Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надасться у розмірі, то дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Частиною 23 Розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» внесено зміни до пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»та викладено в такій редакції: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців".
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 57 в оскаржуваній частині на виконання вимог статті 15 та у відповідності до пункту З розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»в межах своїх повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів позивача.
Крім того, Окружний адміністративний суд м. Києва вірно закрив провадження у справі в частині визнання підпункту 12 пункту 1 змін, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 57 «Питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми», таким що не відповідає Конституції України, оскільки Пунктом 1 частини 1 статті 171 КАС України, передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України та відповідно до ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) актів Кабінету Міністрів України.
Таким чином, судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, тому апеляційна скарга ОСОБА_2, до якої приєдналася ОСОБА_3, підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2009 року без змін.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, до якої приєдналася ОСОБА_3, - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлений 8 вересня 2010 року.
Головуючий суддя Н.В. Безименна
Суддя А.М. Горяйнов
Суддя Я.С. Мамчур