Справа № 2-280/2009

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

29 квітня 2009 р. Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого судді Таранової О.П.,

при секретарі Великоцької А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОКП „Луганськводоканал", ОСОБА_2 про стягнення матеріальної й моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до відповідачів про стягнення на його користь у відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5779 грн. 55 коп., і моральної шкоди в сумі 4000 грн., заподіяних йому 03.04.2002 р. в результаті ДТП за участю автомобіля ВАЗ-2110 держномер НОМЕР_1, що належить відповідачу ОКП „Луганськводоканал" під управлінням ОСОБА_2, і позивача, який рухався на своєму велосипеді. В результаті ДТП позивач отримав тяжкі тілесні пошкодження та тривалий час був вимушений лікуватися. В подальшому позивач позовні вимоги уточнив, просив вищевказані суми стягнути з відповідача ОКП „Луганськводоканал".

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просив стягнути з відповідача ОКП „Луганськводоканал" на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 5779 грн. 55 коп., у відшкодування моральної шкоди 4000 грн.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позов, в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, пояснив, що ДТП сталося з вини позивача внаслідок порушення позивачем правил дорожного руху.

Суд, дослідивши й оцінивши докази в справі в їхній сукупності, доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно п.п. 4,5 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України 2003 р., до правовідносин, що виникли внаслідок заподіяння шкоди між позивачем і відповідачем повинні застосовуватися норми ЦК України 1963 р., тому що дані правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України 2003 р.

У відповідності зі ст. 440 ЦК України 1963 р. шкода, заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню особою, що заподіяла збиток, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством. У відповідності зі ст. 440-1 ЦК України 1963 р., моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові діями іншої особи, що порушили його законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Розмір відшкодування визначається з урахуванням суті позовних вимог, фізичних або моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менш п’яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Ст. 441 ЦК України 1963 р. передбачає, що організація зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Згідно ст. 450 ЦК ЦК України 1963 р. володільці джерел підвищеної небезпеки, зобов’язані відшкодувати шкоду, завдану таким джерелом, якщо не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У відповідності до ст. 454 ЦК України 1963 р. якщо груба необережність самого потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.

У судовому засіданні встановлено, що 03.04.2002 р., приблизно в 15.00 у м. Луганську автомобіль ВАЗ 2110 держномер НОМЕР_1, що належить ОКП „Луганськводоканал" під управлінням працівника ОКП ОСОБА_2 рухався по вул. 60 років оборони Луганська в напрямку вул. Оборонна. Позивач ОСОБА_1, рухаючись на велосипеді у зустрічному напрямку не переконався у безпеці свого руху, почав лівий поворот і виїхав на смугу руху автомобіля ВАЗ, після чого відбулося зіткнення. В результаті позивач отримав тяжкі тілесні пошкодження. Як встановлено при розслідуванні кримінальної справи № 0060, ДТП відбулося з вини позивача, який порушив п.10.1 Правил дорожнього руху України. Постановою слідчого СО з розслідування ДТП ЛМУ УМВС України в Луганській області Бабкіна М.Е. від 08.06.2002 р. провадження в кримінальної справі щодо водія ОСОБА_2 закрито на підставі ст. 6 п.2 КПК України за відсутністю складу злочину. Автотехнічною експертизою № 1444/18 було встановлено вину позивача у скоєнні ДТП та відсутність у водія ОСОБА_2 технічної можливості запобігти зіткненню і його дії в причинному зв’язку з виникненням аварійної обстановки та наслідками, що наступили, не знаходились. Позивач також фактично не заперечує свою провину у скоєнні ДТП.

Шкоду позивачу було частково відшкодовано відповідачами добровільно в сумі 500 грн.

З огляду на викладені обставини, зокрема, що ДТП сталося з вини позивача внаслідок порушення ним ПДР, та його грубої необережності, а вина відповідача у скоєнні ДТП відсутня, часткове добровільне відшкодування шкоди, суд доходить висновку про необґрунтованість позову та необхідності відмовити в його задоволенні.

У відповідності зі ст. ст. 440,440-1,441,450,454 ГК України 1963 р., п.п. 4,5 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України 2003 р., керуючись ст. ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОКП „Луганськводоканал", ОСОБА_2 про стягнення матеріальної й моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Луганській області через Ленінський місцевий суд м. Луганську протягом десяти днів від дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.