Справа № 1-216/2009 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2009 року Оболонський районний суд міста Києва

в складі

головуючого - судді Прудніка О.А.

при секретарі Зозулинській Ю.Л.

з участю прокурора Павліченко В.О.

законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з середньо-технічною освітою, заміжньої, непрацюючої, що має 2-х неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6., ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, має неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6. 03.10.1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану Мінського району м. Києва зареєстровано народження ОСОБА_5 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1.

ОСОБА_2, в порушення вимог ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. ст. 8,12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 року, відповідно до яких батьки зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку природних здібностей та належні побутові умови, необхідні для всебічного розвитку дітей, на протязі тривалого часу, з 01.09.2002 року по 19.02.2009 року злісно ухилялась від виконання встановлених законом обов’язків по утриманню і догляду за своїм малолітнім сином ОСОБА_5, а саме: на протязі тривалого часу ніде не працювала і відповідно матеріально не забезпечувала дитину, безпідставно обмежувала його в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучно створювала незадовільні, вкрай антисанітарні побутові умови, вихованням і питаннями здобуття сином повної загальної середньої освіти не займалась, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді виникнення вираженої мікросоціальної та педагогічної занедбаності малолітнього ОСОБА_5, грубого порушення його конституційного права на освіту.

Так, ОСОБА_2 в порушення вимог Закону України "Про освіту", 01.09.2002 року не влаштувала свого малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, до середнього загальноосвітнього навчального закладу для отримання ним повної загальної середньої освіти.

Через злісне невиконання ОСОБА_2 батьківського обов’язку по вихованню та догляду за дитиною, її син ОСОБА_5 з 01.09.2002 року по 09.10.2006 року взагалі не відвідував загальноосвітній навчальний заклад.

09.10.2006 року, ОСОБА_5, у віці 11 років, за втручанням Управління освіти Оболонської РДА в м. Києві, був влаштований до 4 класу початкової школи № 268 на індивідуальну форму навчання, оскільки не мав учбових навичок відповідних рівню 4 класу, і закінчив в травні 2007 року 4 клас екстерном, отримавши мінімальний рівень знань.

З 01.09.2007 року, ОСОБА_5 влаштований до 5 класу СЗШ № 245. Однак через перешкоди, які створювала мати ОСОБА_2, в 2007-2008 навчальному році був присутнім лише на одному уроці, в першому семестрі 2008-2009 навчального року був присутнім в школі лише 4 дні, в другому семестрі 2008-2009 навчального року до навчання не приступив.

Згідно висновку амбулаторної комплексної судової психолого-психіатрічної експертизи № 184 від 24.02.2009 року, ОСОБА_5 ознак будь-якого психічного захворювання не виявляє. До індивідуальних психологічних особливостей ОСОБА_5 відноситься: достатній, рівномірний темп психічних процесів, збереження пам’яті та уваги, низький рівень інтелектуального розвитку, що є наслідком його вираженої мікросоціальної та педагогічної занедбаності. В особистій сфері: невисокий рівень активності, екстравагантності, спілкування, хороший життєвий тонус, примітивність інтересів, нестійка самооцінка, ухилення тривалих вольових зусиль, поверхневе відношення до соціальних проблем та Перспективам, емоційна вираженість, образливість, вразливість, при достатньому контролі над емоційними проявами. У ОСОБА_5 виявляється відставання психологічного розвитку в порівнянні з нормами його вікового періоду у вигляді вираженої мікросоціальної та педагогічної занедбаності, що проявляється у відсутності загальноосвітніх знань, не сформованості навичок читання, рахунку, письма, бідної лексики, вузькому колі інтересів, низькій пізнавальній активності, не сформованості учбової мотивації, що являється наслідком не виконання його матір’ю - ОСОБА_2 своїх батьківських обов’язків.

Таким чином, злісне невиконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов’язків є причиною виникнення вираженої мікросоціальної і педагогічної занедбаності ОСОБА_5, негативно впливає на його подальший інтелектуальний розвиток, перешкоджає та заважає нормальній соціалізації, формує низьку самооцінку, «комплекс неповноцінності».

Допитана при судовому слідстві підсудна ОСОБА_2 свою винність у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України визнала повністю, щиро покаялась і дала суду показання, які відповідають встановленим обставинам, підтвердивши обставини викладені у обвинувальному висновку, доповнивши, що вона вчинила дії, які їй інкримінують, не задумуючись про їх наслідки та на теперішній час шкодує за свій вчинок та те, що сталося. У вчиненому вона кається, просить суворо не карати, врахувати її щире каяття, обіцяючи довести своє виправлення. При цьому підсудна також зазначила, що з 2002 року її син ОСОБА_5 не ходив до школи. Зараз він ходить до школи та вона контролює його. Коли ОСОБА_5 необхідно було ходити до школи з 1 вересня то завжди були якісь побутові причини за яких він не міг ходити до школи, а потім прийшов час коли його вже не брали до школи оскільки він вже виріс. Вона зараз його сама проводжає до школи та слідкує щоб він не втік з класу. Вона щиро розкаялась в тому, що з її вини на теперішній час ОСОБА_5 відстав від програми навчання та запевняє, що ні з ким з її дітей такої ситуації не буде. Вона запевняє, що навела вдома порядок, все сміття поприбирала, діти нагодовані, всі речі випрані. Раніше вона не водила ОСОБА_5 до школи вчасно бо вважала, що поведе його згодом оскільки їй вдома була потрібна допомога ОСОБА_5 і він допомагав їй по господарству.

Враховуючи те, що підсудна та інші учасники судового процесу не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників процесу, та роз’яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Згідно ст. 275 КПК України розгляд справи провадився відносно підсудної в межах пред’явленого їй обвинувачення.

Таким чином, оцінюючи в сукупності зібрані докази, суд вважає, що винність підсудної ОСОБА_2 у судовому засіданні доведена повністю.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразилися у злісному невиконанні батьками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, вчинила злочин, передбачений ст. 166 КК України.

Призначаючи вид та міру покарання підсудній у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого злочину, особу винної та дані, що її характеризують, її відношення до подій, що відбулися, їх наслідків, її вік, стан здоров’я, сімейні обставини, матеріальне становище, повне визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому, що раніше вона до кримінальної відповідальності не притягувалась, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, та приходить до висновку про доцільність призначення підсудній покарання у виді позбавлення волі в межах санкції визначеної статті кримінального закону з застосуванням ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки на думку суду її виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, при цьому саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення, перевиховання підсудної, попередження вчинення нових злочинів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 299,301 -1,323,324,330,331 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України та призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов’язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 - підписку про невиїзд залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва.