РІШЕННЯ

                                                                                                                                  Справа № 2-33/2010

  і м е н е м    У К Р А І Н И

14.07.2010 р.                                                                                 м. Сімферополь

       Сімферопольський районний  суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Сафонова В.В., при секретарі Михайлової І.В., за участю помічника прокурора Індик Д.К. представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі справу за позовом ОСОБА_3 до  ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних  вимог на предмет спору приватний нотаріус ОСОБА_7 про  визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним,

встановив:

    Позивачка звернулася в суд з  позовом і просить суд на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України визнати договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 від 16.08.2005 року, укладений між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_5 недійсним; визнати договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 від 23.10.2006 року укладений між відповідачами ОСОБА_5 та  ОСОБА_6 недійсним; визнати за нею право власності на домоволодіння  АДРЕСА_1.

    Позовні вимоги  мотивовані тим, що позивачці на праві власності належав будинок АДРЕСА_1. Її син ОСОБА_8 разом зі своєю дружиною ОСОБА_9 скориставшись тим, що вона  страждає психічним розладом і є інвалідом  другої групи, уговорив її  продати  будинок.  16.08.2005 року ОСОБА_8 раптово  відвіз її до нотаріусу, де уговорив її підписати договір куплі-продажу будинку з відповідачкою ОСОБА_5 .Вона не усвідомлювала своїх дій та підписала договір купіль-продажу будинку. Гроші від продажу будинку в розмірі 20 000 доларів США відповідач ОСОБА_8 забрав собі. 23.10.2006 року за договором купівлі-продажу відповідачка ОСОБА_5 продала будинок відповідачу ОСОБА_6 Вона  вважає, що в момент укладення договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 вона була недієздатною, а тому договір купівлі продажу повинен були визнаний судом недійсним.

     В судовому засіданні позивачка збільшила свої позовні вимоги і просила суд також  стягнути з відповідача ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 вартість  будинку АДРЕСА_1 підтримала свої  позовні вимоги і наполягала на їх задоволенні у повному обсязі.

    Відповідач ОСОБА_8 позов не  визнав і пояснив, що позивачка ОСОБА_3 сама знайшла покупців та продала свій будинок.  Угода  була заключна ОСОБА_3 особисто без його  присутності, у нотаріуса були  присутні лише сторони і він не має ніякого відношення до цієї угоди.    

    Відповідачка ОСОБА_5 позов  не  визнала і пояснила, що вона разом з  ОСОБА_4 та  ОСОБА_10 зустрілися з ОСОБА_3 і оформили з нею  спочатку договір завдатку та передали їй 200 доларів США, а потім 400 доларів США  у рахунок покупки в неї будинку АДРЕСА_1 . Пізніше, вона разом з ОСОБА_3 оформила договір купівлі вказаного будинку у нотаріуса, де вона з нею розрахувалася за вартість будинку. ОСОБА_3  була у нормальному стані і ніяких заперечень  від неї, відносно  умов договору,  не надходило. Вважає,  що її  позов не обґрунтований, тому як на момент заключення договору гроші вона передала особисто ОСОБА_3, а що трапилося пізніше між нею та її сином  ОСОБА_8 їй не  відомо.

       Відповідач ОСОБА_6 направив  до суду заяву, тому як він  знаходиться в місцях  позбавлення волі, відповідно до якої, він не згоден з  вимогами позивачки ОСОБА_3, тому як договір купівлі-продажу будинку між ним та ОСОБА_5 був заключний у законному порядку у нотаріуса ОСОБА_7.

      Третя особа, яка не заявляє самостійних  вимог на предмет спору приватний нотаріус ОСОБА_7 в судове  засідання не з ‘явилась і направила до суду  свої письмові  заперечення на позовну  заяву, згідно з яких вона не згодна  з позовними вимогами, виходячи з наступного. 16.08.2005 року до неї звернулися у добровільному порядку, як до нотаріуса позивачка ОСОБА_3  та ОСОБА_5 з  проханням засвідчити  їх угоду про купівлю домоволодіння, яке належало  на праві власності позивачці ОСОБА_3. Остання заявила, про  свої  бажання проживати разом зі своїм сином ОСОБА_8 у селі Строганівка, тому як їй тяжко доглядати самої за своїм будинком. Договір був оформлений відповідно до законодавства.

       Помічник прокурора наполягала на задоволенні позову у повному обсязі.

       Заслухавши пояснення сторін, та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги  є необґрунтованими  і не  підтверджені  належними доказами,  в зв’язку з чим, в задоволенні  позову  повинно  бути відмовлено, виходячи з наступного.

      Судом встановлені такі факти  і правовідносини, які  регулюються нормами цивільного законодавства.

       Судом встановлено, що між сторонами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був заключний договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1  від 16.08.2005 року, який засвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 (а.с. 81). Згідно з умовами  вказаного договору,  покупець ОСОБА_3  передала у власність, а  ОСОБА_5 прийняла у власність  вказаний  будинок, який належав на праві власності ОСОБА_3   Відповідно до  п. 2  вказаного договору  продаж зазначеного житлового будинку вчиняється за ціною 31 450 грн.. Ця сума повністю сплачена покупцем готівкою  і отримана продавцем особисто до підписання цього договору. На час підписання цього договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків. У пункті 5 договору вказано, що сторони підтверджують, що  вони не  визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, воєвиявлення цього договору відповідає їх інтересам, воєвиявлення є  вільним і  усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній  домовленості сторін, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені угодою.

     Вказаний правочин був вчинений сторонами у відповідності до  вимог ст. ст. 210 та 640 ЦК України, тобто посвідчений нотаріально, та зареєстрований у органах БТІ.

      Відповідно  до  ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України.

      Згідно  з ч.ч.2 -3 ст. 203 ЦК України  особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Воєвиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

       На вказані матеріальні норми  закону, які є  загальними,  посилається як позивачка так і її  представник, а також  помічник прокурора, які приймали участь у справі.

       Однак, позивачка та її  представник ОСОБА_1, пояснювали суду, що на момент посвідчення  спірного договору у нотаріуса,  ОСОБА_3 не  усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Вказані правовідносини  регулюються статтею 225 ЦК України, згідно з ч.1 якої, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може  бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі  її смерті – за позовом інших осіб.

       З наданих суду доказів  позивачкою та її представником слідує, що на момент вчинення правочину   16.08.2005 року, остання не була визнана недієздатною, але, суду  не було надано також доказів, в підтвердження того, що на момент  посвідчення договору позивачка не могла  усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.  Відповідно до проведених амбулаторних та стаціонарної судової психіатричної експертиз  (а.с. 125, 156, 174, 202), по висновкам експертів  вирішити  питання про психічний стан ОСОБА_3 на момент заключення  договору купівлі-продажу будинку 16.08.2005 р. не є  можливим, в силу об’єктивної важкості випадку, а також  протиріч, які є в матеріалах справи.    

      Судом приймається до уваги також письмова угода про завдаток від 20.06.2005 р. між сторонами, згідно з якої в забезпечення договору купівлі-продажу спірного будинку, продавець ОСОБА_3 одержала від покупця ОСОБА_5  200, а потім 400 доларів США (а.с.47-48), проти чого сторони не заперечують.

     Вказане в сукупності, про що зазначив у п.16 пленум ВС України від 06.11.2009 р. №9, свідчить про те, що на момент заключення договору купівлі-продажу будинку ОСОБА_3 знаходилась у стані осудності.

      Згідно зі ст. ст. 57 і 58  ЦПК України  доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або  відсутність обставин, що обгрунтовують  вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

      З вищевикладеного слідує, що підстав для визнаня договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 не дійсним не має.

      Відповідно до ст. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та  іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування  не може бути грунтуватися на припущеннях.

        При таких обставинах  у задоволенні позову повинно бути  відмовлено за  ненаданням суду належних доказів в обгрунтування  позивачкою своїх позовних  вимог.

        На підставі викладеного,  к еруючись вимогами ст.ст. 57, 58 60, 212-215, 218, 294-296 ЦПК України, суд,-                                                                    

В И Р І Ш И В :

            В задоволенні позову ОСОБА_3 до  ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6  про   визнання  недійсними договорів купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 16.08.2005 р., заключеного між ОСОБА_3  та ОСОБА_5, а також  від 23.10.2006 р., заключеного між  ОСОБА_5 та ОСОБА_6,  та стягнення  з ОСОБА_8  на користь ОСОБА_5 вартості будинку АДРЕСА_1 і  визнання права власності  за ОСОБА_3  на будинок  АДРЕСА_1  -  відмовити у повному  обсязі.

           Рішення суду набуває законної сили  протягом  10 (десяти) днів від дня проголошення рішення, якщо заява про апеляційне оскарження рішення суду не була подана. Якщо була  подана заява про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом  20 (двадцяти) днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набуває законної сили  після закінчення цього строку. Апеляційна скарга  може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в десятиденний строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження. У випадку подачі апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набуває законної сили  після розгляду справи апеляційним судом. Заява про апеляційне оскарження й апеляційна скарга подаються в Апеляційний суд АР Крим через Сімферопольський районний суд АР Крим. Копія апеляційної скарги одночасно направляється   особою, що ії подає, у суд апеляційної інстанції.

Головуючий  суддя:                                           В.В.   Сафонов