КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3555/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І
У Х В А Л А
Іменем України
"01" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;
Суддів – Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МЧМ»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року у справі за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЧМ»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця інвалідами,
встановила:
Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –Черкаське ОВ ФСЗІ, позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЧМ»(далі –ТОВ «МЧМ», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року позов задоволено, постановлено стягнути з ТОВ «МЧМ»23 787 грн. 50 коп. адміністративно-господарських санкцій та 742, 56 грн. пені.
Не погоджуючись з постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року ТОВ «МЧМ»звернулося до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити ухвалене у справі судове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
В силу статті 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
Середньооблікова кількість працівників облікового складу у ТОВ «МЧМ»у 2008 році становила 16 осіб. Кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»–1 особа. Як вбачається із звіту відповідача за 2008 рік про зайнятість і працевлаштування населення за формою 10-ПІ у ТОВ «МЧМ»протягом 2008 року не працювало жодного інваліда.
Черкаське обласне ВФСЗІ звернулося в суд з позовом до відповідача про стягнення 23 787 грн. 50 коп. адміністративно-господарських санкцій та 742 грн. 56 коп. пені за незайняте інвалідом робоче місце.
Задовольняючи позов, Черкаський окружний адміністративний суд виходив з того, що ТОВ «МЧМ»протягом 2008 року жодного разу не подало до Центру занятості звіт форми 3-ПН про вакансії для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними даними та не створив робочі місця для працевлаштування працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена група інвалідності.
З таким висновком суду першої інстанції судова колегія Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з наступних підстав.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачено, що для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості 1 робочого місця.
Частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачено, що підприємства (об’єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві ( в об’єднані), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.
Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Стаття 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»також передбачає, що сплата адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського Кодексу України.
Так, згідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
У листі Черкаського міського центру зайнятості №1443 від 11 червня 2009 року зазначено, що протягом 2008 року від ТОВ «МЧМ» не надходила інформація щодо наявності робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до чинного законодавства обов’язок з працевлаштування інвалідів покладено на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів. Але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.
Судом встановлено, що відповідач у 2008 році належним чином не звітував до Черкаського районного центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, є підстави вважати, що оскільки ТОВ «МЧМ»у встановленому законом порядку не інформувало протягом 2008 року відповідні органи Державної служби зайнятості про потребу в працевлаштуванні інвалідів, то відповідно місця для працевлаштування інвалідів у ТОВ «МЧМ»не були створені.
Разом з тим, судова колегія вважає безпідставними доводи відповідача в апеляційній скарзі про неправильне вирахування судом першої інстанції пені.
Пунктом 3.1 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Постановою НБУ №343 від 12 червня 2009 року встановлено облікову ставку 11%, що діяла на момент нарахування пені.
За таких обставин, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195,197, 200, 205 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЧМ» залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий:
Судді: