Копія
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
03.09.10Справа №2а-2384/10/2770
м. Севастополь
12 год. 03 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Мінько О.В.;
при секретарі - Трігуб Г.В.,
за участю позивача Голови Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство "Незалежність" ОСОБА_2, НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 15.01.2000р.;
представник відповідача Севастопольської міської державної адміністрації Головіна Максима Володимировича, довіреність № 3147/24/2-10 від 02.06.2010р., службове посвідчення № 26 від 01.06.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Голови Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство "Незалежність" ОСОБА_2 до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Голова Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство "Незалежність" ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені вимоги законодавства про звернення громадян про громадський контроль у сфері розподілу житла у гуртожитках у виді створення наглядової ради та порушенням законодавства про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, чим порушені права та інтереси позивача, а також спричинена моральна шкода. Вказує, що бездіяльність посадових осіб Севастопольської міської державної адміністрації полягає у небажанні створювати контролюючий орган у розподілі житла.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06.08.2010р. відкрито провадження у справі, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 26.08.2010р. закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав, надав пояснення, та наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях на позов (а.с. 17-18).
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 1 частки 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії, дій чи бездіяльності.
Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996р. № 393/96-ВР (Далі - Закон № 393/96-ВР) регулюються питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Цим Законом забезпечуване громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Як встановлено, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельне товариство "Незалежність" є юридичною особою, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 25) та має державну реєстрацію юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 26).
Відповідно Статуту Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство "Незалежність", метою та предметом діяльності Товариства є поліпшення житлових умов та забезпечення різноманітних соціально-економічних потреб членів Товариства членів сімей шляхом, зокрема, будівництва індивідуальних житлових будинків садибного типу, гаражів, багатоквартирних житлових будинків, капітальна реконструкція будівель та споруд та інше.
Згідно пункту 9.1 Статуту виконавчий орган кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом, виконавчий орган представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами.
Відповідно Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, головою Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство "Незалежність" є ОСОБА_2.
З аналізу норм Закону № 393/96-ВР, суд дійшов висновку, що дія цього Закону не розповсюджуються на юридичні особи, якою є Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельне товариство "Незалежність".
Статтею 22 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" № 500-IV від 04.09.2008р. громадський контроль за розподілом та утриманням житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, здійснюється відповідною наглядовою радою. Така наглядова рада створюється виконавчим органом відповідної місцевої ради та формується за принципом рівного представництва від виконавчого органу місцевого самоврядування, який веде облік мешканців гуртожитків (на які поширюється дія цього Закону) і здійснює надання соціального житла, громадських організацій (у статутній діяльності яких передбачено сприяння громадянам, які проживають у гуртожитках та потребують соціального захисту, вирішення їх житлових питань), представників органів самоорганізації населення, у разі їх створення мешканцями гуртожитків відповідно до Закону України "Про органи самоорганізації населення", та представників підприємств, установ, організацій різних форм власності (у власності, управлінні чи користуванні яких знаходяться відповідні гуртожитки).
Відповідно Положення про наглядову раду з питань розподілу і утримання житла у гуртожитках та використання гуртожитків і прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 р. № 428, наглядова рада є постійно діючим органом, що утворюється виконавчим органом місцевої ради з метою здійснення громадського контролю за розподілом і утриманням житла у гуртожитках.
Пунктом 7 Положення визначено, що наглядова рада формується з дотриманням принципу рівного представництва від: 1) виконавчого органу місцевої ради, який забезпечує ведення обліку мешканців гуртожитків і надання соціального житла, а також органів з питань праці та соціального захисту населення, охорони здоров'я, сім'ї, молоді, дітей, житлово-комунального господарства, правового забезпечення; 2) депутатів місцевої ради (за їх згодою); 3) громадських організацій, у статуті яких передбачено провадження діяльності із сприяння громадянам, що потребують соціального захисту, вирішення їх житлових питань, а також профспілкових організацій; 4) органів самоорганізації населення у разі їх створення мешканцями гуртожитків; 5) підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні яких перебувають гуртожитки).
Статтею 118 Конституції України визначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.
Відповідно до статті 119 Конституції України, місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: 1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;
2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;
3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;
4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;
5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;
6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;
7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Відповідно статті 1 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” № 586 від 09.04.1999р., виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Статтею 17 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” до повноважень місцевої державної адміністрації в галузі соціально-економічного розвитку віднесено розроблення проектів програм соціально-економічного розвитку і подання їх на затвердження відповідній раді, забезпечення їх виконання, звітування перед відповідною радою про їх виконання.
Відносини місцевих державних адміністрацій з обласними та районними радами визначені нормами статті 34 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, відповідно до якої місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм відповідними обласними, районними радами.
Делегування радами повноважень місцевим державним адміністраціям супроводжується передачею фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення.
Місцеві державні адміністрації підзвітні та підконтрольні відповідним радам у частині делегованих повноважень.
Голови місцевих державних адміністрацій мають право вносити на розгляд відповідних рад питання, пов'язані з виконанням делегованих повноважень, та інші пропозиції.
Згідно статті 29 Закону № 586, місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм обласними і районними радами відповідно до Конституції України в обсягах і межах, передбачених статтею 44 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Органи місцевого самоврядування згідно статті 144 Конституції України в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Пунктом 10 Перехідних положень Конституції України встановлено, що до прийняття законів, що визначають особливості здійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополі відповідно до статті 118 цієї Конституції, виконавчу владу в цих містах здійснюють відповідні державні адміністрації.
Статтею 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” № 280 від 21.05.1997р. визначені поняття:
виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами;
делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.
Положеннями статті 2 цього Закону встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до статті 11 Закону № 280, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Правовий статус місцевого самоврядування в Україні згідно статті 24 цього Закону визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.
Правовий статус місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України та цим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і Севастополь.
Таким чином, з врахуванням системного аналізу норм діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що Севастопольська міська державна адміністрація не є виконавчим органом Севастопольської міської ради, та не є виконавчим органом відповідної місцевої ради яка повинна створювати наглядову раду, відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків". Такий висновок викладений і у постанові Господарського суду м. Севастополя від 10.06.2008р., яка набрала чинності 08.05.2009р. (а.с. 36-45).
Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Надані у якості доказів позивачем звернення та відповіді до Севастопольської міської державної адміністрації та Севастопольської міської ради члену Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство "Незалежність" та громадянської організації, не містять інформацію щодо предмету спору, тому не можуть бути визнані належними доказами. Інших доказів або зазначно доказі, про які позивачу відомо і які можуть бути використані судом позивачем надано не було.
Позивач посилався у поясненнях на Рішення Конституційного Суду України 13.10.2005 р. № 9-рп/2005 у справі за конституційним поданням 61 народного депутата України про офіційне тлумачення положень пункту 10 частини першої статті 106, частин першої, другої, четвертої статті 118, частини третьої статті 133, частини другої статті 140 Конституції України, частини четвертої статті 1, частини другої статті 8, частини четвертої статті 9 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", пункту 2 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в районах міста Києва), вважає, що відповідно рішення Конституційного Суду України виконавчим органом місцевої ради є відповідач. Але правова позиція, яка наведена у вказаному рішенні Конституційного Суду України у даної справі не може бути застосовано.
Також позивачем не наведено доказів у обґрунтування вимог щодо визнання Севастопольської міської державної адміністрації винною у спричинені моральної шкоди та її стягнення.
Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Позивачем не надано підтверджень факту заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, з чого при цьому складається моральна шкода у сумі 5000грн., також не надано інших обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до частки 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, аналізуючи діюче законодавство України, суд не знайшов підстав для визнання протиправною бездіяльність посадових осіб Севастопольської міської державної адміністрації щодо створення наглядової ради у відповідність статей 22, 23 ,24 Закону № 500-IV, стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. та зобов’язання відповідача протягом 10 днів створити наглядову раду, суд дійшов висновку, що наявність зазначених позивачем обставин не доведена, відповідач діяв у спосіб визначений, що не суперечить чинному законодавству, відповідають повноваженням та компетенції, не порушують прав позивача, наданих йому Законом, тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складений та підписаний 07.09.2010р.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Голови Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельне товариство "Незалежність" ОСОБА_2 до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтєю 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтєю 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя підпис О.В. Мінько
З оригіналом згідно
Суддя < підпис > О.В. Мінько