КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-2188/09/0270 (у 4-ох томах) Головуючий у 1-й інстанції: Федчук В.В.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І
У Х В А Л А
Іменем України
"08" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
при секретарі судового засідання –Петриченко Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Глікойл»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глікойл»до Вінницької митниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Глікойл»(далі –ТОВ «Глікойл», позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці (далі –відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (далі –ГУДКУ у Вінницькій області, відповідач-2), про визнання протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
25.09.2008р. між компанією Biocombustibil SRL»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глікойл»та 14.07.2008р. між компанією Trzebinia S.A.»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глікойл»були укладені контракти №20080925 та РL/272696025/08NHR/21, відповідно до яких позивач придбав у названих компаній товар, а саме: технічний сирий гліцерин, митний код -1520000000.
Для проведення митного оформлення у Вінницькій митниці за вантажними митними деклараціями позивач заявив за методом митного оформлення за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод №1) товар, а саме, технічний сирий гліцерин.
Статтею 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення»встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку.
Відповідно до ст. 81 Митного кодексу України (далі –МК України) декларування здійснюється шляхом подання заяви за встановленою формою із визначенням точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів і про самі товари, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення.
Згідно ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларантом подаються документи, передбачені пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу, банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом), пакувальні листи. копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідачем-1 при здійсненні контролю митної вартості товарів із використанням інформаційної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ДМСУ) було встановлено, що вищевказана вартість нижча, ніж ціни на аналогічний товар, що був ввезений на митну територію України. Тому у відповідності до п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 (далі - Порядок), позивачу було запропоновано надати для підтвердження митної вартості додаткові документи, а саме: відповідну бухгалтерську документацію, прейскуранти фірми-виробника товару, калькуляцію фірми-виробника, копію вантажної митної декларації країни виробника, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару або сировини.
Суд першої інстанції правильно встановив невідповідність вимогам п. 12 Порядку листа фірми-виробника товару «Калькуляція ціни на технічний сорт гліцерину», що був поданий позивачем до відповідача-1.
На підставі вищевикладеного відповідач-1 не прийняв до митного оформлення зазначені вантажні митні декларації та видав картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №401000004/2008/000136 від 04.08.2008 року, №401000004/2008/000137 від 04.08.2008 року, №401000004/2008/000138 від 04.08.2008 року, №401000004/2008/000264 від 06.10.2008 року, №401000004/2008/000217 від 10.09.2008 року.
Рішеннями про визначення митної вартості №73 від 01.08.2008р., та №№ 94, 95, 96 від 04.08.2008р., №167 від 10.09.2008р., №351 від 03.12.2008р. визначено митну вартість товару, яка становить 56489,4 євро.
Частиною 2 п. 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, декларанту надано право на доведення у передбачений законодавством строк митному органу правильності визначення ним митної вартості.
Статтею 266 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Твердження ТОВ «Глікойл»про те, що оскільки в рішеннях Вінницької митниці №73 від 01.08.2008 р., №№ 94, 95, 96 від 04.08.2008 р., №167 від 10.09.2008 р., №243 від 03.10.2008 р., №351 від 03.12.2008 р. про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки), в розділі «документи, надані декларантом»є запис «калькуляція вартості», то суд першої інстанції прийняв постанову, яка суперечить матеріалам справи, не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки, як зазначалося вище, поданий лист фірми-виробника товару «Калькуляція ціни на технічний сорт гліцерину»дійсно був поданий позивачем, проте він не відповідає вимогам п. 12 Порядку.
Оскільки позивачем не було надано на вимогу відповідача-1 додаткового документа, а саме належним чином оформленої калькуляції фірми-виробника товару, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що скористатись визначенням митної вартості товару відповідно до ст. 266 МК України відповідач-1 не мав можливості, а відтак у нього були всі підстави для застосування другого методу, передбаченого ст. 268 МК України.
Картки відмови, які були видані відповідачем-1 позивачу відповідають вимогам до п. 3 Порядку оформлення та використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ №1227 від 12.12.2005 року.
При цьому звертається увага на лист ДМСУ від 13.04.2010 р. N 11/4-10.21/3251-ЕП, у якому зазначається, що вантажна митна декларація відповідає вимогам пункту 1.11 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III (далі - Закон 2181) та для його цілей є податковою декларацією.
Крім того, судом першої інстанції встановлено пропуск позивачем строків звернення до адміністративного суду, що підтвердилося у суді апеляційної інстанції.
Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глікойл»залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий: Ю.І. Цвіркун
Судді: В.С. Заяць
Г.В. Земляна
Складено у повному обсязі 10.09.2010 р.