АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 6520 / 2010 Головуючий в 1 інстанції - Зосименко С.Г.
Категорія - 19/27 Доповідач - Глущенко Н.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Куценко Т.Р., Перцової В.А.
при секретарі - Ляпченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2010 року / а. с. 103-109/.
Зазначеним рішенням позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.
Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 61270,84 грн. та судові витрати по справі у розмірі 744,15 грн., а всього 62014,99 грн. / а. с.96-97 /.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що рішення є незаконним, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідачка вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи / а. с. 103-109 /.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.11.2007 року між ВАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»/ а. с. 85-88 /, та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11246152000, згідно якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти (кредит) в розмірі 76220 грн. зі строком користування ним з 02.11.2007 року по 01.11.2014 року включно. Процентна ставка встановлена сторонами 13% річних, але сторони домовились, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом в сторону збільшення / а. с. 6-17 /.
Відповідно до п. 1.3.4 договору позичальник зобов’язаний здійснювати погашення кредиту та сплату процентів шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі, яка передбачена графіком погашення кредиту, у чітко встановлений договором строк – з 1 по 10 число (включно) кожного місяця.
Попри взяті на себе зобов’язання відповідач не виконував умови кредитного договору стосовного своєчасного повернення отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановленні договором строки у зв’язку з чим, станом на 26.02.2010 року, виникла заборгованість перед банком у розмірі 61270,84 грн., з яких: 59431,08 грн. – заборгованість за просроченим кредитом; 1405,74 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 434,02 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом /а. с. 20-25, 68-76,89,92-93/.
За таких обставин, та виходячи з доказів по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги банку підлягають задоволенню згідно ст.ст.526,611,1054 ЦК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував прав і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» в силу умов кредитного договору № 11246152000 від 02.11.2007 року та ст.ст. 526,611,1054 ЦК України.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст. 212 ПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що банк безпідставно підвищив процентну ставку за користуванням кредиту не можуть бути прийняті до уваги, оскільки факт підвищення банком процентної ставки за кредитним договором позивач не оспорив у встановленому законом порядку і це при тому, що банк, згідно умов договору, має право на підвищення процентної ставки по кредиту.
Доводи, викладені а апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду та встановлені ним обставини.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з цього часу.
СУДДІ: