АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 6581 / 2010 Головуючий в 1 інстанції - Омеко М.В.
Категорія - 57 Доповідач - Глущенко Н.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Куценко Т.Р., Перцової В.А.
при секретарі - Ляпченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_1 та
Управління праці та соціального захисту населення
Томаківської районної державної адміністрації
Дніпропетровської області
на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 7 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої одноразової компенсації, -
ВСТАНОВИЛА:
Томаківським районним судом Дніпропетровської області розглянуто по суті справу за позовом ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої одноразової компенсації і 07.05.2010 року ухвалено рішення по справі.
Зазначеним рішенням від 07.05.2010 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково.
Суд зобов’язав відповідача провести перерахунок ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ч.1 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при встановленій їй 3 групи інвалідності 08.11.2007 року, в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, виходячи з законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності та провести виплату належних сум відповідно до закону з урахуванням фактично проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судом вирішено питання щодо судових витрат по справі / а. с. 53-54 /.
З таким рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 і звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі. Як на підстави апеляційної скарги позивачка посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги ч.7 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно якої одноразова компенсація повинна бути виплачена виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої на момент виплати, а не на момент встановлення інвалідності, як зробив суд першої інстанції / а. с. 57-59 /.
Також, з рішенням суду не погодився відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області і звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду від 07.05.2010 року скасувати, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи / а. с. 65-67 /.
Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку (за місцем свого проживання) в Управління праці та соціального захисту населення Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення серія А № НОМЕР_1 від 17.12.2008 року особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та копію вкладки № НОМЕР_2 до посвідчення від 17.12.2008 року / а. с. 8 /.
Згідно довідки МСЕК від 06.11.2007 року ОСОБА_1 первинно з 29.10.2007 року встановлено 3 групу інвалідності по захворюванню пов’язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС / а. с.9 /.
Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ) позивачка ОСОБА_1 має право на одноразову компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
Згідно ч.3 ст. 48 Закону № 796-ХІІ – виплата одноразової компенсації здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.
Зупинення на 2007 рік дії ст. 48 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-У - визнано неконституційним згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» була прийнята нова редакція ст. 48 Закону № 796-ХІІ, але рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними.
Відповідач розпорядженням № 701291 від 03.03.2009 року призначив позивачці одноразову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом, - в сумі 189,60 грн., але виплачена вона була лише 24.11.2009 року / а. с. 11,26 /.
При вище викладених обставинах, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач протиправно проводив обчислення компенсації позивачу виходячи з розміру, встановленого постановою Кабміну України від 26.07.1966 року № 836, що є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому при розрахунку одноразової компенсації, передбаченої ст. 48 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого і визначається розмір такої компенсації.
Вирішуючи питання щодо вимог позивачки про зобов’язання відповідача виплатити їй одноразову компенсацію у визначеному нею розмірі ( 13800 грн., а потім 22130грн.) суд першої інстанції прийшов до висновку, що з огляду на положення ст.ст. 4,215 ЦПК України та ст. 16 ЦК України цивільний позов може містити вимоги щодо визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією або бездіяльністю. Оскільки, відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, тому суд такі дії повинен визнати незаконними і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не визначати розмір такої компенсації.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
При вище викладених обставинах суд першої інстанції, в силу ч. ч. 1,3 ст. 48 Закону № 796-ХІІ, - прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Приведені в апеляційних скаргах доводи як позивачки, так і відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновки суду та встановлені ним обставини.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційних скарг є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,304-1 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області – відхилити.
Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 7 травня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
СУДДІ: