Справа № 22ц-5665/10 Головуючий у суді 1 інстанції: Башмаков Є.А.
Категорія 57 Доповідач: Перцова В.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді : Глущенко Н.Г.
Суддів: Перцової В.А., Куценко Т.Р.
При секретарі : Ляпченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2010 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_2; визнані неправомірними дії відповідача в частині виплати позивачу пенсії у період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та у період з 1 січня по 1 листопада 2009 року без урахування підвищення, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії, що була виплачена позивачу в зазначений період з урахуванням права на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вказаних норм, та виплатити позивачу різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумами; в іншій частині позову відмовлено.
Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в їх задоволенні , посилаючись на те, що суд не врахував вимоги норм матеріального права щодо визначення розміру надбавки до пенсії дітям війни, те, що відповідач діє в межах наданих йому повноважень та виділених коштів і те, що позивач пропустив строк на звернення до суду.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивачка знаходиться на обліку УПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, і має статус "дитини війни", що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.
Згідно ст.6 Закону № "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-1У – дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Така редакція цієї стаття набула чинності з 01.01.2006 року.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1У – мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, відповідно до положень вище зазначених законів пенсія позивачу за віком повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Пунктом 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 Закону № 489-У.
Але, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення цього пункту визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було змінено зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і передбачено, що дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення зазначеного пункту визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими. Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і з 01.01.2009 року по день ухвалення рішення по справі судом першої інстанції, - спірні правовідносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2007 року, тобто відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється, згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Апеляційний суд вважає, що, враховуючи вказані обставини і норми матеріального права, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 в частині необхідності перерахування та виплати позивачці недоплаченої суми пенсії в період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня по 1 листопада 2009 року, поновивши йому строк на звернення до суду.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судом норм матеріального права і посилання на те, що відповідач діє в межах наданих йому повноважень і проводить виплати у межах виділених коштів є необґрунтованими і не можуть бути прийнято до уваги так як саме відповідач проводить безпосередньо виплату пенсій, а недостатність грошових коштів не є підставою для невиконання закону щодо виплати соціальної допомоги.
Не може бути прийнято до уваги і посилання в скарзі на порушення позивачем строку на звернення до суду, оскільки, суд це питання обговорив і визнав причини пропуску позивачем строку поважними.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача відхилити, а постанову суду в оскаржуваній частині залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 304-1, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська відхилити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська області від 30 березня 2010 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: