Справа № 2 - 1543

                                                                                                                                     2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 вересня 2010 року Олександрівський районний суд Донецької області        

                у складі: головуючий суддя Молчанов В.А.

                при секретарі Держепільській Т.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області про стягнення заборгованості з виплати разової грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

    Згідно позову ОСОБА_1 належить до категорії ветеранів війни - учасників війни,  та перебуває на обліку  УПСЗН Олександрівської райдержадміністрації. Згідно ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на одержання до 5 травня кожного року разової грошової допомоги у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком, але отримувала її не у повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 8275 гривень 53 коп.

Просить стягнути з відповідача на її користь зазначений вид допомоги за 2004-2010 роки.    

    Представник відповідача у судове засідання не з*явився, надав суду заперечення, з яких вбачається, що позов не визнав і просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв*язку з тим, що виплата щорічної допомоги здійснювалася у відповідності до вимог нормативно-правових актів - у розмірі встановленому Кабінетом Міністрів України. Просить розглянути справу за його відсутності у судовому засіданні.

У судове засідання представник позивача не з*явилась, проте позов підтримала повністю. Просить справу розглянути за її відсутності у судовому засіданні, про що надала відповідну письмову заяву.

    На підставі пояснень сторін та письмових доказів: копії паспорту позивача, копії посвідчення учасника війни, довідки з УПСЗН Олександрівської райдержадміністрації, медичної довідки листа заяви до УПСЗН Олександрівської райдержадміністрації встановлено, що позивачка належить до категорії ветеранів війни - учасників війни,  та перебуває на обліку  УПСЗН Олександрівської райдержадміністрації. Згідно ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на одержання до 5 травня кожного року разової грошової допомоги у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком, але отримувала її не у повному обсязі.

     Щодо виплат щорічної разової державної соціальної допомоги учасникам війни до 05 травня відповідного року у 2004 році на момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органом праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення ст. 44 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2004 рік», а саме «Установити, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни 1 групи – 195 гривень, інвалідам війни 2 групи - 160  гривень,  інвалідам  війни  3  групи - 130 гривень, учасникам бойових  дій  -  120  гривень,  особам, які мають особливі заслуги перед  Батьківщиною, - 195 гривень, членам сімей  загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 65 гривень» визнане неконституційним на підставі Рішення   Конституційного Суду №  20-рп/2004  від 01 грудня 2004 року.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

У зв*язку з тим, що сплили визначені ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” строки звернення та отримання вказаного виду допомоги, а саме позивач мав право лише до 05 травня відповідного року, а у відповідності до положень ч. 4 ст. 17-1 цього ж Закону особи які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року позивачка не мала права на отримання грошової допомоги у 2004 році.

    У 2005 році ст.. 34 ЗУ ст.34 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23 грудня 2004 року № 2285-IV встановлено, що у  2005  році виплата  щорічної разової  допомоги  відповідно  до  Закону  України "Про статус ветеранів війни,  гарантії  їх  соціального  захисту здійснюється у таких розмірах:  інвалідам війни I групи - 400 гривень,  інвалідам війни II групи - 330 гривень, інвалідам війни III групи - 270 гривень, учасникам  бойових дій - 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 400  гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників  бойових  дій  і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 130 гривень, учасникам війни - 50 гривень.

     Таким чином маємо два закони які суперечать одне одному.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.  

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована  однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».  

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах, суди повинні застосовувати положення закону, з урахуванням дії закону в часі, за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.  

Згідно ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод особи.

Але, згідно ст. 147 Конституції України тільки Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.  

    Аналогічного вирішення питання щодо сили дії законів, які суперечать один одному потребує і ситуація, що виникла у 2006 році, а саме п. 18 ст. 77  Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з  метою  приведення  окремих  норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію ч. 5 ст.ст. 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про  статус  ветеранів  війни, гарантії  їх соціального захисту" в частині визначення  розміру  виплат  щорічної  разової  грошової  допомоги ветеранам війни та ст. 30 цього ж Закону встановлено, що  у  2006  році  виплата  щорічної разової   допомоги   відповідно  до  Закону  України  "Про  статус ветеранів війни,  гарантії  їх  соціального  захисту"  здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни I групи - 400 гривень, інвалідам війни II  групи  -  330  гривень,  інвалідам  війни  III  групи  - 270 гривень,  учасникам  бойових  дій - 250 гривень,  особам,  які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 400  гривень,  членам сімей  загиблих та дружинам чоловікам) померлих учасників бойових дій і  учасників  війни,   визнаних   за   життя   інвалідами, - 130 гривень, учасникам війни - 50 гривень.

 Таким чином ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру щорічної разової грошової допомоги призупинена на 2006 рік, предметом розгляду питання про їх відповідність Конституції (неконституційність) у Конституційному Суді України не були, дані положення неконституційними невизнавались, тобто були чинними і підлягали застосуванню, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення допомоги за період 2004-2006 рік необхідно відмовити.

Суд не може прийняти до уваги доводи відповідача про те, що фактичний розмір виплат визначався із встановленого Кабінетом Міністрів розміру з наступних мотивів:

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Постанови, положення, порядки готуються на підставі законів України, актів чи доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, рішень урядових комітетів, доручень Прем’єр – міністра, Першого віце – прем’єр – міністра, віце – прем’єр – міністрів (пункт 10 розділу VІ Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України від 05 червня 2000 року № 915). Таким чином, нормативно – правові акти КМУ повинні відповідати актам вищої юридичної сили.

Відповідно до вимог ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Рішенням Конституційного суду України у справі № 6-рп від 09 липня 2007 року положення п.п. 13 та 29 ст. 71 ЗУ “Про державний бюджет на 2007 рік” якими у 2007 році виплата щорічної разової допомоги була зменшена – визнано неконституційними.

Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме ч. 5 ст. 13 встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, але  рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вказане положення визнано неконституційним, тому розмір виплати має складати 3 мінімальних пенсії за віком щорічно.

Згідно ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, позивач мав право лише до 05 травня відповідного року, а у відповідності до положень ч. 4 ст. 17-1 цього ж Закону особи які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року. Таким чином позивач, не отримавши зазначений вид допомоги у повному обсязі до 05 травня відповідного року, не втратив права на цю допомогу.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається на момент виплати (до 30 червня у 2007-2008 роках та до 05 травня у 2009-2010 роках) і становив у  2007 році – 410 гривень 06 коп. у 2008 році – 481 гривня, у 2009 році - 498 гривню та у 2010 році – 706 гривень.

Тому з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком та фактично отриманих позивачем сум, а саме:

у 2007 році – 55 гривень;

у 2008 році – 65 гривень;

у 2009 році – 70 гривень;

у 2010 році – 120 гривень;

з відповідача на користь позивача необхідно стягнути недонараховані та несплачені грошові кошти у сумі 5975 гривень 18 коп. виходячи із розрахунку:

-   -     за 2007 рік – 410 гривень 06 коп х 3 – 55 гривень =  1175 гривень 18 коп.

-   -     за 2008 рік – 481 гривень х 3 – 65 гривень =  1378 гривень

-   -     за 2009 рік – 498 гривень х 3 – 70 гривень =  1424 гривні

-   -     за 2010 рік – 706 гривень х 3 – 120 гривень = 1998 гривень

Згідно ст.ст. 21-23 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. У відповідності до положень ст. 17 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” фінансування витрат, пов*язанних з введенням в дії цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, тобто здійснення виплат недоотриманої допомоги повинно проводитись за рахунок Державного бюджету.

На підставі викладеного вважаю, що позов необхідно задовольнити частково.

    Керуючись  ст.ст. 3, 11, 45, 60, 208 -215 Цивільного процесуального Кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

     Позов задовольнити частково.

    Зобов*язати Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації (пл. Жовтнева, 2 смт. Олександрівка Олександрівський район Донецької області) здійснити нарахування та виплату за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, яка мешкає у АДРЕСА_1 недоотриману разову грошову щорічну державну соціальну допомогу за 2007-2010 роки у сумі 5975 (п*ять тисяч дев*ятсот сімдесят п*ять) гривень 18 (вісімнадцять) коп.

    У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.     У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга  на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні  під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання  копії цього рішення.

Суддя                                    В.А. Молчанов