СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
19 червня 2006 року | Справа № 20-11/011 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Щепанської О.А.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Тимчур І. Ю., довіреність № 144/29-1-1 від 13.01.06; Маслової О. М., довіреність № 145/29-1-1 від 13.01.06;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Озеленитель" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 27.03.2006 у справі №20-11/011
за позовом відкритого акціонерного товариства "Озеленитель" (вул. Гоголя, 20-а, м. Севастополь, 99011)
до Управління житлово-комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя (пл. Повсталих, 6, м.Севастополь, 99008)
про стягнення заборгованості в сумі 181170,55 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 27.03.2006 у справі № 20-11/011 відмовлено у позові відкритого акціонерного товариства "Озеленитель" до Управління житлово-комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя про стягнення 181170,55 грн.
Не погодившись з постановленим судовим актом, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, позов задовольнити.
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Судове засідання 29.05.2006 відкладено на 16.06.2006.
У зв’язку з відпусткою судді Горошко Н.П. 16.06.2006 за розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко у складі судової колегії була проведена заміна судді Горошко Н.П. на суддю Щепанську О.А.
У судовому засіданні 16.06.2006 оголошено перерву до 19.06.2006.
У судове засідання 19.06.2006 представник позивача не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
За клопотанням представників сторін у судовому засіданні 16.06.2006 судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У січні 2006 року відкрите акціонерне товариство "Озеленитель" звернулось до господарського суду з позовом до Відділу містобудівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, просило стягнути заборгованість за договором № 12/1-03 від 05.05.2003 та додатковою угодою до нього від 2004 року, посилаючись на несплату відповідачем вартості виконаних робіт.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.02.2006 проведено заміну відповідача - Відділу містобудівництва, архітектури та житлово-комунального господарства на належного відповідача - Управління житлово-комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя.
Відповідач - Управління житлово-комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним.
Оскаржуване рішення мотивоване тим, що відповідач як замовник робіт сплатив їх вартість в межах фінансування, передбаченого додатковою угодою б/н від 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін у судовому засіданні 16.06.2006, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Правовідносини сторін виникли з договору від 05.05.2003, дію якого продовжено додатковою угодою на 2004 рік, з огляду на що спір підлягає вирішенню на підставі норм Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Господарський кодекс України.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що при укладенні Додаткової угоди сторони досягли згоди з такої суттєвої умови, як сума договору, обмежена фінансуванням, але не більш як 122 258,00 грн., і ця умова сторонами повинна бути дотримана.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як свідчать матеріали справи, виконання позивачем робіт у травні –червні 2004 року є наслідком договірних стосунків сторін.
Відповідно до умов договору № 12/1-03 від 05.05.2003 з метою координації дій по виконанню договору сторони визначили уповноважених осіб: від Замовника –Бородіна І.В., від виконавця –Ломберг А.Г.
В матеріалах справи містяться акти від 06.05.2004, 17.05.2004, 18.05.2004, 19.05.2004, 03.06.2004, 03.06.2004, 10.06.2004, 10.06.2004, які засвідчують факт посадки розсади квітів на об'єктах міста. ( т. 1, а.с.33, 34, 35, 36, 37, 38, 39,40).
Зазначені двосторонні документи, судова колегія вважає самостійною підставою виникнення у відповідача зобов’язання зі сплати вартості виконаних позивачем робіт.
Доводи відповідача про те, що ним спірний обсяг робіт не приймався, підлягають критичній оцінці, оскільки вищезгадані акти від Управління житлово-комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя підписані саме Бородіною І.В., заступником начальника відділу, яка згідно з пунктом 7.3 договору № 12/1-03 від 05.05.2003, є уповноваженою особою Замовника.
Заперечення відповідача про відсутність попереднього узгодженого замовлення обсягу робіт, що підлягає виконанню, також не можуть служити підставою для звільнення Управління житлово-комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя від сплати вартості фактично виконаних робіт, оскільки, як свідчать матеріали справи, на 2004 рік кошторисна документація Замовником взагалі не складалась та сторонами не узгоджувалась, однак позивачем у березні-квітні 2004 року були виконані роботи, які прийняті і сплачені відповідачем без кошторисної документації.
Отже, дії сторін свідчать про наявність між ними сталих відносин з приводу виконання та прийняття за фактом робіт з благоустрію міста, а дії уповноваженого представника відповідача Бородіної І.В. судова колегія розцінює як подальше схвалення угоди, що не суперечить пункту 9.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999.
Крім того, відповідач з часу підписання першого акту за травень 2004 року - з 06.05.2004 мав можливість попередити позивача про припинення будь-яких робіт з благоустрою міста.
З огляду на вищенаведене судова колегія вважає, що має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні, що, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового акту.
З врахуванням вищенаведеного, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
За загальним правилом, судове рішення повинно бути не тільки законним, але й справедливим, тому стягнення з відповідача на користь позивача вартості виконаних робіт з благоустрою міста має також соціальне значення.
Керуючись статтями 101, 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Озеленитель" задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 27.03.2006 у справі № 20-11/011 скасувати.
3. Позов відкритого акціонерного товариства "Озеленитель" до Управління житлово-комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя про стягнення 181170,50 грн. задовольнити.
4. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя (пл. Повсталих,6, м. Севастополь, відомості про рахунки в установах банку відсутні) на користь відкритого акціонерного товариства "Озеленитель" (вул. Гоголя,20-а, м. Севастополь; р/р 260053014601 в СФ ЗАТ "Банк Петрокомерц-Україна" м. Севастополь, МФО 384544, код ОКПО 03358334) заборгованість в сумі 181170,55 грн.
5. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя (пл. Повсталих,6, м. Севастополь, відомості про рахунки в установах банку відсутні) на користь відкритого акціонерного товариства "Озеленитель" (вул. Гоголя,20-а, м. Севастополь; р/р 260053014601 в СФ ЗАТ "Банк Петрокомерц-Україна" м. Севастополь, МФО 384544, код ОКПО 03358334) державне мито в сумі 2717,66 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
6. Доручити господарському суду міста Севастополя видати накази.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді О.А. Щепанська
В.М. Плут