УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД        ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

   Справа № 22ц-7888                         Головуючий у 1-й інстанції :  Літвінова Л.Ф.

   Категорія -57                                        Доповідач : Кіктенко Л.М.

                                                                    У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          13 вересня   2010року колегія  суддів судової палати у цивільних справах апеляційного  суду Дніпропетровської області   в складі:

головуючого судді –  Бараннік О.П.

суддів -    Кіктенко Л.М. , Пищиди М.М.

при секретарі   -  Гребенкіній Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

 апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Межівському  районі, Дніпропетровської області на постанову   Межівського районного суду,    Дніпропетровської області від 21 січня   2010 року по справі за позовом  ОСОБА_1    до Управління Пенсійного Фонду України  Межівського  району  , Дніпропетровської області про   поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги дітям війни,-

                                                  В с т а н о в и л а :

У листопаді 2009  року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України  у Межівському районі , Дніпропетровської області про  поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги дітям війни ,посилаючись на те, що вона народилася 18 лютого  1942 року ,має статус «дитина війни» та має право на отримання за 2006,2007,2008,2009 роки доплати до пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України  №6-рп/2007, але вказані виплати їй проведені не були. Просила суд поновити  пропущений  строк для звернення до суду, оскільки вона дізналася  про порушення її права під час  висвітлення подій у пресі у зв*язку із ухваленням Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги дітям війни   за 2006,2007,2008,січень-жовтень 2009 року.

Постановою   Межівського  районного суду  , Дніпропетровської області від 21 січня  2010 року  адміністративний позов ОСОБА_1  задоволено частково.

Відновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

Зобов*язане управління Пенсійного Фонду України у Межівському районі, Дніпропетровської області перерахувати та виплатити на користь   ОСОБА_1   недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% від мінімальної пенсії в Україні за віком     за період з  9 липня 2007 року по 31 жлвтня 2009 року.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління пенсійного Фонду України в Межівському районі, Дніпропетровської області ставить питання про скасування постанови  Межівського районного суду , Дніпропетровської області від  21 січня 2010 року  та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача , посилаючись на порушення судом норм матеріального права .

Вивчивши матеріали справи , перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає , що скарга  задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,який набрав чинність з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання  чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1  народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року , є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Згідно вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється  у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог щодо донарахування  та виплати надбавки до пенсії у 2006 році, суд обгрунтовано виходив з того , що відповідно до п.17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. Законом України від 22 березня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни та виключено п.17 ст. 77 зазначеного закону, які набули законної сили з 2 квітня 2006 року та було відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2006 року.

Але відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року(із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) вказане підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений  Кабінетом Міністрів України  та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінетом Міністрів України у 2006 році не був визначений порядок  виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, що і виключило можливість збільшення пенсії.

Також позивачкою були заявлені вимоги про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати  їй підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і за період з  липня по 31 грудня 2007 року(а.с.1-3).

Згідно з п.12 ч.1 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту»), в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року  №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України , зокрема, положення  ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Тому суд 1 інстанції  дійшов правильного висновку , що позовні вимоги  в частині нарахування за 2007 рік підлягають частковому задоволенню, оскільки управління Пенсійного фонду України повинно було зробити  перерахунок пенсії позивачці, починаючи  з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, а підстави для перерахунку  за період з 1 січня по 9 липня 2007 року були відсутні.

Обгрунтовано суд прийшов до аналогічного висновку про правові підстави задоволення позову і за 2008 рік.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України» текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: Дітям віни(крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту ) до пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії, виплачується  підвищення у розмірі надбавки , встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону  та Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» дане підвищення  провадиться за їх вибором  згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України , зокрема, положенням п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін  до деяких законодавчих  актів України».

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов*язковими  до виконання на території України , остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв*язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти  або їх окремі положення , що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином , з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла  до 1 січня 2007 року.

За невелених обставин суд правомірно прийшов до висновку про задоволення позову і за період з 9 липня 2009 року по 31 жовтня 2009 року(у межах заявлених вимог).

Також суд прийшов до правильного висновку про те, що відповідач повинен був підвищити пенсію позивачці відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-1У»Про соціальний захист дітей війни», починаючи з січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року  та з урахуванням ч.2 ст. 100 КАС України поновив позивачці строк для звернення з даним позовом до суду .

Постанова суду відповідає нормам матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.

Доводи скарги відносно пропуску позивачкою строку звернення до суду   є необгрунтованими. Відповідно до вимог ч.2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення  до суду  поважною, адміністративна справа розглядається  і вирішується  в порядку, встановленому цим Кодексом. Тому суд, враховуючи конкретні обставини справи з урахуванням вказаної норми процесуального права та поважних причин пропуску строку для звернення з даним позовом до суду, поновив позивачеві вказаний строк.

Судом першої інстанції правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної  пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України «Про загальнообов*язкове  державне пенсійне  страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія  за віком дорівнює прожитковому мінімуму , встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум  застосовується  для встановлення розмірів  мінімальної заробітної плати  та мінімальної пенсії за віком.

            Тому при визначенні розміру  підвищення  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений  ст.28 Закону  України «Про загальнообов*язкове  державне пенсійне страхування».

Що стосується відсутності бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов*язань, оскільки реалізація особою права, не пов*язана з отриманням бюджетних коштів, яка базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства,не може бути  поставлена у залежність від бюджетних  асигнувань.

Інші доводи скарги не впливають на правильність ухваленої постанови, зводяться до переоцінки доказів по справі та не можуть бути підставою для її скасування.  

Керуючись ст.,ст..209,303,  304-1, 307, 308 , 314 ЦПК України, колегія суддів , -

  .                           У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Межівському районі , Дніпропетровської області відхилити.

Постанову Межівського районного суду, Дніпропетровської області від 21 січня 2010  року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і  оскарженню не підлягає.

Головуючий :

  Судді: