№ 2-172/10 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2010 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Орендовського В.А.
при секретарі Котляр Я.В.
за участю представника Відділу Державної служби охорони при УМВС України в
Кіровоградській області Романченко О.І.
відповідача ОСОБА_2,
представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом прокурора Кіровського району м. Кіровограда в інтересах держави, уповноваженим якої виступає відділ Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИВ:
До суду із позовом звернувся прокурор Кіровського району м. Кіровограда в інтересах Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, вказавши, що на підставі договору безпроцентної цільової позики № б/н від 01 січня 1999 року, укладеного між Відділом Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області (у подальшому - ВДСО при УМВС України в Кіровоградській області) та ОСОБА_2, останньому надано безпроцентну цільову позику в розмірі 6118 гривень, яку позичальник зобов’язався використати за цільовим призначенням та повернути позику через 10 років. Пунктом 4.2 вказаного договору передбачено, що відповідачу надається однокімнатна квартира, що знаходиться на балансі Відділу Державної служби охорони при Новомиргородському РВ УМВС України в Кіровоград ській області і розташована за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 6.2 вищевказаного договору, зазначено, що позика повертається у безготівковому порядку шляхом щомісячного переказу на розрахунковий рахунок Кредитора, або внесення готівкою в касу ВДСО при УМВС України в сумі 50,99 грн. Так відповідно до наказу ВДСО при при УМВС України в Кіровоградській області «Про стягнення коштів зі співробітників ВДСО при Новомиргородському РВ УМВС в області» № 73 від 29.02.2000 року, головному бухгалтеру Відділу Державної служби охорони при Новомиргородському РВ УМВС в області наказано з 01.01.2000 року проводити щомісячне відрахування з грошового утримання ОСОБА_2 – 50 грн. 99 коп. до погашення суми 6118,00 грн. Відповідно до вказаного наказу на підставі Договору безпроцентної цільової позики з відповідача утримано 940,71 грн.
Станом на 17.02.2010 року загальна сума заборгованості за Договором безпроцентної цільової позики становить 5177,29 грн. загальна сума боргу відповідача згідно вищезазначеного договору, який підписано сторонами без зауважень, підтверджується розрахунком заборгованості. У відповідності до п. 8.2 договору безпроцентної цільової позики, відповідач несе відповідальність у вигляді сплати коштів у розмірі 0,05% від загальної суми за кожен день прострочення платежу. Так у відповідності до вищезазначеного відповідачеві нараховано пеню в розмірі 473.97 грн. за порушення зобов'язань.
Незважаючи на неодноразові претензійні листи вих. № 19/9-394/тр від 29.03.2005 р., № 19\9-1716/гл від 16.12.2005 р., № 19/9-2196/гд від 15.12.2009 р. кошти від відповідача на розрахунковий рахунок Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області не надійшли та відповідач взятого на себе грошового зобов’язання належним чином не виконав.
Прокурор Кіровського району м. Кіровограда просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області заборгованість за договором безпроцентної цільової позики в сумі 8 725,04 грн. та судові витрати по справі.
Прокурор Кіровського району м. Кіровограда у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву, згідно якої просить розглянути справу без його участі, позов підтримує у повному обсязі.
Представник ВДСО при УМВС України в Кіровоградській області Романченко О.І. в судовому засіданні підтримала позов та просила його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та його представники в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову, вважають його безпідставним, оскільки ОСОБА_2 не отримував ніякої позики від Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області. Квартира, яка нібито згідно договору безпроцентної цільової позики надавалась відповідачу як позичальнику, була і залишається його власністю ще з 27.12.1996 року. Крім того, відповідач та його представники зазначили, що договір безпроцентної цільової позики від 01.01.1999 року нотаріально не посвідчений, проте згідно умов договору він підлягав нотаріальному посвідченню, у зв’язку з чим його неможна вважати укладеним і відповідно такий договір не створює ніяких правових наслідків.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що підписував у 2000 році на прохання, на той час його колеги і товариша, ОСОБА_2 договір поруки, проте не з’ясовував у останнього поручителем за якими договірними відносинами він є, знає лише те, що ОСОБА_2 брав певну суму грошових коштів у банку, але яку суму, на який строк, при яких умовах, у якому банку він не знає.
Заслухавши пояснення сторін, свідка та вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає за таких обставин.
У відповідності до ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.
Згідно до ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.60 ч.3 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
Так, судом встановлено, що 1 січня 1999 року Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області та ОСОБА_2 підписали договір безпроцентної цільової позики, згідно до якого останньому надано безпроцентну цільову позику в розмірі 6118 гривень, яку позичальник зобов’язався використати за цільовим призначенням та повернути позику не пізніше 1 січня 2009 року. Пунктом 4.1 договору передбачено, що кредитор зобов’язується надати позику протягом 3-х днів з моменту надання позичальником нотаріально засвідченого документу про поруку третьої особи щодо сплати суми позики у разі неплатоспроможності позичальника. Пунктом 4.2 вказаного договору передбачено, що позика надається відповідачу однокімнатною квартирою, що знаходиться на балансі Відділу Державної служби охорони при Новомиргородському РВ УМВС України в Кіровоградській області і розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п. 6.2 вказаного договору, зазначено, що позика повертається у безготівковому порядку шляхом щомісячного переказу на розрахунковий рахунок Кредитора, або внесення готівкою в касу ВДСО при УМВС України в сумі 50,99 грн. Згідно пункту 12.1 договору безпроцентної цільової позики від 01.01.1999 року його складено у трьох нотаріально засвідчених примірниках.
Згідно до ст.374 ЦК України 1963 року за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Таким чином, договір є реальним, тобто його укладення прямо пов’язується з моментом передання позичальнику грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, при цьому, враховуючи реальність договору позики, підтвердженням його укладення може бути розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання позикодавцем позичальнику визначеної грошової суми або визначеної речі (касовий ордер, акт приймання-передачі, квитанція). Крім того, оскільки грошові кошти або інші речі за договором позики передаються позичальнику у власність, то позикодавець повинен бути їх власником. Також диспозицією вказаного Закону визначено, що предметом договірних відносин можуть бути як грошові кошти, так і речі, визначені родовими ознаками, проте позичальник у разі укладення договору несе обов’язок повернути або таку ж суму грошових коштів, або річ (речі) такого ж роду, кількості, якості, які йому передав позикодавець.
Разом з тим, ні прокурор Кіровського району м. Кіровограда, ні представник ВДСО при УМВС України в Кіровоградській області не надали суду належних доказів, які б посвідчували передачу позикодавцем позичальнику вказаної квартири, що свідчить про те, що договір є неукладеним. Суд також звертає увагу на те, що згідно до ст.154 ч.1 ЦК України 1963 року коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Однак, не зважаючи на те, що у пункті 12.1 договору безпроцентної цільової позики від 01.01.1999 року зазначено, що останній складено у трьох нотаріально засвідчених примірниках, проте як відповідач, так і представник ВДСО зазначили, що договір нотаріально не посвідчувався.
Крім того, ні прокурором Кіровського району м. Кіровограда, ні представником ВДСО при УМВС України в Кіровоградській області суду не надано будь-якого належного доказу про те, що предмет договору безпроцентної цільової позики від 01.01.1999 року б/н, яким є однокімнатна квартира АДРЕСА_1, що знаходиться у м. Новомиргороді Кіровоградської області, перебувала на балансі Відділу Державної служби охорони при Новомиргородському РВ УМВС України в Кіровоградській області та була передана ОСОБА_2 Більш того, під час розгляду справи відповідач надав суду оригінал договору купівлі-продажу від 27 грудня 1996 року, згідно з яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продали, а ОСОБА_2 купив квартиру, яка знаходиться у АДРЕСА_1, у зв’язку з чим на договорі зроблено реєстраційний напис, згідно до якого власником вказаної квартири є ОСОБА_2. На запит суду з Новомиргородської дільниці обласного комунального підприємства Кіровоградського обласного об’єднаного бюро технічної інвентаризації надійшла довідка №155 від 09.09.2010 року згідно якої квартира, яка знаходиться у АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.1996 року, реєстраційний номер 3267.
Зазначені обставини свідчать про те, що ВДСО при Новомиргородському РВ УМВС України в Кіровоградській області на момент підписання договору позики з ОСОБА_2 не було власником вищезазначеної квартири і відповідно не мало ніяких прав на володіння, користування та розпорядження майном.
До того ж, аналізуємий договір безпроцентної цільової позики не відповідає ст.374 ч.1 ЦК України 1963 року, оскільки згідно пункту 4.2 договору передбачено, що позика надається відповідачу квартирою, а повертати необхідно відповідно до п.6.1 договору грошові кошти.
У зв’язку з вище наведеним, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову як в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 5177, 29 грн., так і в частині стягнення пені за прострочене зобов’язання в розмірі 473,97 грн.
Що стосується доводів представника ВДСО про те, що ОСОБА_2 підписав договір безпроцентної цільової позики від 01.01.1999 року б/н і відповідно взяв на себе обов’язки за договором, то суд не приймає їх до уваги, оскільки відповідно до ст.374 ч.1 ЦК України 1963 року договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей, а як зазначалось вище – суду не надано належних доказів передачі позикодавцем позичальнику вказаної квартири.
Враховуючи те, що сторона позивача не довела того, що відповідач ОСОБА_2 отримав від ВДСО при УМВС України в Кіровоградській області позику, то відповідно у ОСОБА_2 не виникло ніяких боргових зобов’язань перед останнім, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 208, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову прокурора Кіровського району м. Кіровограда в інтересах держави, уповноваженим якої виступає відділ Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області до ОСОБА_2 про стягнення боргу – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Новомиргородського районного суду
Кіровоградської області В.А. Орендовський