Справа №2-285/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2010 року                         смт. Любешів        

Любешівський  районний  суд  Волинської  області  

під  головуванням судді                                                                 - Труша В.О.,

за  участю  секретаря                                                                      - Ковальчук О.І.,

позивача                                                                                           - ОСОБА_1,

відповідача                                                                                       - ОСОБА_2,                                                                                                                        

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 28 червня 2010 року відповідач по справі ОСОБА_2 випасала худобу, в тому числі  і її корову, згідно черги, яка встановилась за усною домовленістю між всіма власниками великої рогатої худоби. Цього дня її корова ув»язла в трясовині канави та самостійно не могла з неї вийти на суходіл. Тільки за сторонньої допомоги її вдалось витягнути і доправити до обійстя позивачки. Внаслідок перебування у воді, корова почала важко дихати, стогнати, з її носової та ротової порожнини почала виходити вода з мулом. Черевна порожнина корови здулась. Тому ОСОБА_1 цього ж дня викликала ветеринарного лікаря ОСОБА_3., яка обстежила корову та надала лікувально-медикаментозну допомогу. Однак і після цього тварині покращення не настало, тому вона змушена була здати корову на забій заготівельнику ОСОБА_4 за 400 гривень.  

Згідно довідки Великокурінської сільської ради №585 від 15.07.2010 року середня вартість корови становить 6000 грн.

Заподіяну їй шкоду внаслідок загибелі корови вона оцінює в 6000 грн., але оскільки 400 грн. їй оплатив заготівельник, тому заподіяна шкода становить – 5 600 грн.

Добровільно відшкодувати майнову шкоду відповідачка відмовляється, а тому позивач змушена звертатися за захистом своїх інтересів до суду.

Крім того, зазначеними діями відповідачки, ОСОБА_1  нанесена також значна моральна шкода, яка полягає в слідуючому: її сім»я залишилася без корови, яка фактично була годувальницею. Члени сім»ї позбавлені цінних продуктів харчування: молока, сметани, сиру, масла.

Все це в сукупності створює побутові незручності, що в свою чергу негативно впливає на нормальну сімейну атмосферу.

Розмір моральної шкоди ОСОБА_1  оцінює в 500 грн.

В позові ставиться вимога про стягнення з відповідачки на користь позивачки 5 600 грн. матеріальної шкоди, 500 грн. моральної шкоди та судових витрат, понесених позивачем у зв»язку з розглядом справи.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги із зазначених підстав підтримала частково, просила стягнути з відповідачки на її користь 5 600 грн. матеріальної шкоди та судові витрати, понесені нею у зв»язку з розглядом справи. Відмовилась від стягнення моральної шкоди.

 Відповідачка ОСОБА_2 позовних вимог не визнала, ствердила ту обставину, що 28 червня 2010 року випасала череду корів, серед яких була і корова позивачки ОСОБА_1 Однак, заперечила свою причетність до загибелі корови останньої, оскільки вважає, що корова загинула внаслідок недбалості господарки. Адже та випустила її в череду на останніх днях тільності, через що корова й ув»язла в трясовині у тому місці, де решта здорових корів перейшла канаву. З цих підстав вважає, що її вини у загибелі корови не має.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково із слідуючих підстав.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов»язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На цих підставах суд приходить до висновку, що випасання корів є відповідним усним  зобов»язанням, згідно з умовами якого особи, що пасуть череду, повинні здійснювати належний догляд за коровами.

По справі встановлено, що 28 червня 2010 року відповідачка ОСОБА_2   випасала череду корів. При цьому  корова  позивачки  ОСОБА_1 ув»язла в трясовині меліоративного  каналу   приблизно  за 20 м від перегону, тривалий час там перебувала, наковталась мулу і занедужала. Внаслідок   лікувально-медикаметозної допомоги, яка  надавалась  тварині  протягом  наступної  доби ветлікарями Любешівської  районної  державної  лікарні  ветеринарної  медицини  ОСОБА_3  та  ОСОБА_5, покращення  не  настало,  тому вона  підлягала  вимушеному  забою.29  червня 2010 року   о  12 годині  ночі   позивачка   здала  корову  за  400 гривень   заготівельнику  ОСОБА_4.

 Крім пояснень позивачки ОСОБА_1, дані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9,  ОСОБА_4,  актом комісії від 05.07.2010 року (а.с.7), довідками  Любешівської державної  лікарні  ветеринарної  медицини від  30.06.2010 року  ( а.с. а.с. 5-6).

Суд  вважає такими,  що  не  відповідають  дійсності  пояснення  відповідачки  ОСОБА_2 про  те, що   корова  ув’язла  безпосередньо  в  місці  переходу  корів  через  меліоративний канал, тому що вони  суперечать  дослідженим  обставинам  справи. Зокрема показанням  свідків  ОСОБА_6, ОСОБА_7,  в  тому  числі  і   сина  відповідачки  ОСОБА_8, які  зазначили, що  корову    витягували  з  трясовини приблизно  за    двадцять  метрів  від  перегону.

А  тому  суд  приходить  до  висновку, що  саме  внаслідок неналежних дій по догляду за худобою відповідачкою  ОСОБА_2 корова   позивачки ОСОБА_1  відійшла  в сторону  від  череди  і  ув’язла  в  трясовині, що стало причиною  настання   негативних  наслідків, які  призвели  до загибелі  корови  позивачки.

Згідно вимог ч.1, ч.2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної або фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається з довідки Великокурінської сільської ради від  15.07.2010 року, середня вартість корови  становить 6000 грн. (а.с.8).

Позивачка ОСОБА_1 просить стягнути заподіяні збитки в розмірі 5600 грн., оскільки 400 грн. їй оплатив заготівельник ОСОБА_4.

Оскільки по справі не здобуто доказів щодо конкретної   вартості  корови позивача, суд приходить до висновку, що саме ця сума становитиме заподіяну шкоду.

Відповідно до  ч. 2 ст.1193 ЦК України, якщо  груба  необережність  потерпілого  сприяла  виникненню  або  збільшенню  шкоди, то   залежно  від  ступеня  вини  потерпілого ( а  в разі  вини  особи, яка  завдала  шкоди, - також  залежно  від  ступеня  її  вини) розмір  відшкодування  зменшується, якщо  інше  не  встановлено  законом.  

В судовому  засіданні  також  з’ясовано, що    корова  позивачка  була  на  останніх  днях  тільності, тому  потребувала   більшої  уваги. Однак   ОСОБА_1  не поставила    до  відома  про  це ОСОБА_2, яка в той  день  випасала  череду. Внаслідок  чого остання  не  була  поінформована  про вказаний  факт,  що  в  свою  чергу  сприяло настанню   негативних  наслідків.

А  тому  суд  враховує  цю  обставину, як  грубу  необережність   ОСОБА_1, що  сприяла  виникненню  шкоди і  зменшує  розмір  відшкодування  до  2800 гривень.

Згідно квитанції №107/202 від 19.07.2010 року (а.с.1) позивачка ОСОБА_1 сплатила 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які  слід стягнути  з  відповідача  пропорційно  до  задоволених  вимог.

Керуючись ст.ст.10, 60, 84, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 526, 1166, ч.2  ст. 1193 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити  частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 800 (дві тисячі вісімсот) гривень матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 60 (шістдесят) гривень за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення  може  бути  оскаржене  до  апеляційного  суду  Волинської  області  через  Любешівський  районний  суд  шляхом  подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання ними копії цього рішення.

Головуючий: /підпис/ В.О. ТРУШ

З  оригіналом  вірно.

СУДДЯ  ЛЮБЕШІВСЬКОГО

РАЙОННОГО  СУДУ                                                           В.О. ТРУШ