Справа № 2-779

2010 р.

РІШЕННЯ

іменем  України

 17 вересня  2010  року                                                                                           м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області

в складі : головуючого судді                                        - Первак М.О.

                                               при секретарі                                                 - Коломієць С.В.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  приміщенні  Жашківського  районного  суду  цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до управління пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченого щомісячного підвищення пенсії дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни посилаючись на те, що вони належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року мають право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р.  від 9 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, позовні вимоги підтримали повністю і просили  їх задоволити в повному обсязі.

Представник Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області – ОСОБА_13 в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечувала і пояснила, що Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007р. було визнано, що положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію ст. З Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  не відповідають Конституції України.

Ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, що "дітям війни" пенсії або щомісячне грошове утримання, або соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком, а ст. 7 цього Закону  передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ № 1261 від 24 жовтня 2007р.

Відповідно до п. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через створені в установленому порядку його територіальні управління. В п. 9 Положення передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають.

На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження в межах, встановлених Конституцією. Відповідно до Закону України № 2195 передбачено, що фінансування виплат проводиться з державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду України, а тому з боку відповідача порушень законодавства не виявлено.

Виходячи з наведеного твердження позивачів, що виконання рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007,  згідно  якого  Пенсійний фонд України та його відповідний орган були зобов'язані перерахувати та виплатити пенсію позивачам,  суперечить чинному законодавству.  Крім того, абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  Частина третя цієї ж статті передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абз. 1 ч. 1 ст. 28, застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Тобто, для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується. Отже, підстави щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії і забезпечити її виплату територіальним органом Пенсійного фонду України та Пенсійним фондом України,  відсутні.

На підставі вищевикладеного управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі просить в задоволені позовних вимог позивачів відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом установлено, що позивачі мають статус «Дітей війни», що підтверджується пенсійними посвідченнями.

  Враховуючи зазначений статус позивачів, вони згідно положень Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 14 листопада 2004 року мають право на отримання підвищення до пенсії.    

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків

 У відповідності до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

 Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19 січня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

 Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", запроваджені не були.

 Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

 Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачам доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджувалися.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік " від 19 січня 2006 року, суд вважає, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі не залежно від предмета правового регулювання.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачів, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік.

Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати щомісячні доплати до пенсії позивачам, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік та 2008 рік, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 за №6-рп/2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2   ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, і 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Відповідно до п. п. 2 п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції «Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України «Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту») до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної  соціальної  допомоги,  що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення  до пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього  Закону  та  Закону  України  «Про  статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту»  дане  підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення п.п.2 п.41 розділу 2 згаданого вище Закону визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області повинне було нараховувати та сплачувати позивачам доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» та щодо неконституційності п. п. 2 п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ці норми втратили чинність та не підлягали застосуванню. Отже, відповідач з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачам відповідні доплати, передбачені цим законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. 3-4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Сторони по справі не заперечують  проти  того, що позивачі, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" мають право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на управління Пенсійного фонду України Жашківського району Черкаської області за місцем проживання позивачів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги щодо стягнення з управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області доплати до пенсії у визначених позивачами грошових сумах не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

На  підставі  викладеного  та  керуючись  ст.ст. 64,  124,  152  Конституції  України,  ст.ст. 3, 6  Закону  України  «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 213-215 ЦПК  України  суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченого щомісячного підвищення пенсії дітям війни – задоволити  частково.

Поновити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 пропущений строк для звернення до суду.

Зобов'язати  управління  Пенсійного  фонду  України  в  Жашківському  районі  здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, з підвищенням  їм  на  30 %  мінімальної  пенсії  за  віком  з  розміру,  встановленого  ч. 1  ст. 28  Закону  України “ Про загальнообов'язкове  пенсійне  страхування”  провести  відповідні  виплати  за  2007  рік  з  09  липня  по  31  грудня  та  за  2008  рік  з  22  травня  по  31  грудня, а також  за 2009 та 2010 роки .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 –  відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Черкаського апеляційного суду через Жашківський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя :                                                                                          М.О. Первак