РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 вересня  2010 року                                 м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Кеміня М.П.

суддів: Джуга С.Д., Панька В.Ф.

при секретарі: Майор Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ОСОБА_6, ОСОБА_3 та їх представника  ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 червня 2009 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про встановлення постійного земельного сервітуту та усунення перешкод у користуванні власністю,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернулася в листопаді 2008 року в суд із позовом до відповідачів про внесення змін до експлікації земельної ділянки та усунення перешкод у проході до власної квартири. В судовому засіданні уточнила позовні вимоги та просила встановити постійний земельний сервітут – право проходу до входу у власну квартиру АДРЕСА_1, зі сторони внутрішнього двору домоволодінь № 10 та № 12 по АДРЕСА_2, покласти обов’язки по здійснення державну реєстрацію зазначеного земельного сервітуту на неї позивача ОСОБА_5, та зобов’язати відповідачів не чинити перешкоди у проході до власної квартири. Позов обґрунтовує тим, що відповідно до судового рішення, яке набрало законної сили, вона не має проходу до власної квартири  яка розташована на другому поверсі через основний вхід з АДРЕСА_2 у м. Ужгороді через половину коридорів № 5 та № 6 розташованих на першому поверсі, а тому змушена користуватись проходом до свого житла через сусідню земельну ділянку, яка у даний час приватизована та є власністю відповідачів. Оскільки відповідачі перешкоджають їм у користуванні нею для проходу до квартири, а іншим шляхом користуватися до своєї квартири вона та члени її родини не можуть, просила суд встановити земельний сервітут з метою проходу до своєї квартири.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 3 червня 2009 року уточненні позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Встановлений постійний земельний сервітут – право проходу до входу в квартиру АДРЕСА_1, зі сторони внутрішнього двору домоволодінь № 10 та № 12 по АДРЕСА_2. Державну реєстрацію права земельного сервітуту покладено на ОСОБА_5 Зобов’язано власників квартир будинку № 12 по АДРЕСА_2  ОСОБА_6 (кв.№1), ОСОБА_1 (кв.№3), ОСОБА_3(кв.№5) не чинити перешкод ОСОБА_5, членам її родини та правонаступникам у проході до власної квартири.

В апеляційній скарзі апелянти ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмови у задоволенні позовних вимог, у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, який просив рішення скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5, пояснення позивачки та її представника, які просили рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та висновки експертиз, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги та встановлюючи земельний сервітут на користування чужою земельною ділянкою суд виходив із того, що позивачка іншим способом не може задовольнити потреби щодо нормального проходу до своєї квартири та користування нею, інакше як встановленням земельного сервітуту на частину земельної ділянки відповідачів щодо проходу проїзду  до своєї квартири.

Про те погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.

Відповідно до вимог ст. 98 та ч.2 ст. 100 ЗК України право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою. Яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.

Встановлюючи земельний сервітут щодо використання частини земельної ділянки відповідачів, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з вимогою про встановлення земельного сервітуту позивачка ОСОБА_5 безпосередньо до відповідачів не зверталася та у добровільному порядку його не вирішувала, також не зазначила у позові на яких саме умовах (платний чи безплатний) вона бажає його встановити, де саме його слід встановити, у яких розмірах земельної ділянки, чи не будуть за варіантом, запропонованим позивачкою порушуватися права власника земельної ділянки де встановлюється сервітут, чи обґрунтовані заперечення відповідачів проти встановлення земельного сервітуту, або проти умов, запропонованих позивачем тощо.

Встановлений судом першої інстанції земельний сервітут не можливо й виконати. У рішенні суду не зазначено у якій саме частині земельної ділянки та яких саме відповідачів та в яких розмірах необхідно такий встановити, а також на яких умовах він встановлений.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням по справі нового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до уточнених позовних вимог позивачка ОСОБА_5 просила суд встановити постійний земельний сервітут – право проходу до входу у власну квартиру АДРЕСА_1, зі сторони внутрішнього двору домоволодінь № 10 та № 12 по АДРЕСА_2.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 582, яка також узгоджуються із іншими наявними матеріалами справи, а саме матеріалами інвентаризаційної справи будинку № 12 по АДРЕСА_2, висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 631, висновком інспекції  державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області від 13.07.2010 р. № 7/7-1477, стверджено, що облаштувати окремий прохід до квартири № 2 житлового будинку АДРЕСА_1 з використанням існуючого зовнішнього сходового маршу зі сторони внутрішнього двору будинковолодінь № 10 та № 12 по АДРЕСА_2 неможливо.

Натомість висновком експерта стверджено, що влаштувати окремий вхід до квартири АДРЕСА_1  можливо з сторони житлового будинку АДРЕСА_3, і даний варіант влаштування проходу до квартири № 2  житлового будинку № 14 запропонований і висновком № 31 від 01.03.2006 року Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз який проведений по іншій цивільній справі.

За встановлених обставин колегія суддів приходить висновку, що встановлення земельного сервітуту заявленого позивачкою ОСОБА_5 є не то, що найменш обтяжливим, а з огляду на висновки судової будівельно-технічної експертизи неможливим. Крім того зазначеними висновками стверджено, що існує варіант проходу до квартири позивачки який взагалі не зв’язаний із встановленням земельного сервітуту та порушення прав інших співвласників квартир згаданого будинку.

Виходячи із вищенаведеного та оцінюючи наявні докази по справі у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що уточнений позов ОСОБА_5 щодо встановлення в судовому порядку земельного сервітуту задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України колегія суддів,-

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та їх представника  ОСОБА_4 – задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 червня 2009 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким в уточненому позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про встановлення постійного земельного сервітуту та усунення перешкод у користуванні власністю -  відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:                     Судді: