ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
18 листопада 2009 року 12:27 № 2а-5313/09/2670
За позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арка Ріелті»
Товариство з обмеженою відповідальністю «Арка Капітал Україна»
про стягнення заборгованості в розмірі 145424 грн.
Суддя Смолій І.В.
Секретар Бузінова І.Ю.
Представники:
Від позивача: Федоров С.Ф. (довіреність № 4126/9/10-011 від 10.09.09)
Від відповідача: Римаренко О.Ю. (довіреність № б/н від 17.09.09)
Від відповідача: Базидевич А.Ю. (довіреність № б/н від 04.11.09)
На підставі ч. 3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18.11.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арка Ріелті», Товариство з обмеженою відповідальністю «Арка Капітал Україна»про стягнення заборгованості в розмірі 145424 грн.
Ухвалою суду від 24.06.2009 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 30.07.2009 р.
30.07.2009 р. ухвалою суду закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22.09.2009 р.
Позивач в судовому засідання підтримав позовні вимоги, в обґрунтування яких пояснив, що відповідачами було укладено договір комісії № 3-К від 05.05.2008 р. на виконання даного договору між ТОВ «Арка Ріелті»та ТОВ «Арка Капітал Україна»на виконання даного договору ТОВ ТОВ «Арка Капітал Україна» уклало договір з СПД-ф.о. ОСОБА_7. про надання послуг № 12 від 13.05.2008 р. про надання послуг. Також згідно договору комісії № 4-К від 15.05.2008 р. між ТОВ «Арка Ріелті»та ТОВ «Арка Капітал Україна»було укладено договір № 3/08 від 20.05.2008 р. між ТОВ «Арка Капітал Україна»та СПД-ф.о. ОСОБА_6 про надання послуг щодо консультаційного обслуговування персоналу з питань бухгалтерського та податкового обліку, пов’язаних із господарською діяльністю ТОВ «Арка Капітал Україна». Позивач стверджує, що послуги згідно договорів № 12 від 13.05.2008 р. та № 3/08 від 20.05.2008 р. фактично були надані ТОВ «Арка Капітал»як замовнику для використання в його господарській діяльності, а тому, не відносяться до господарської діяльності ТОВ «Арка Ріелті». В зв’язку з чим було порушено п. 32 с. 1, пп. 5.3.1 пп. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме підприємство віднесло до суми валових витрат витрати не пов’язані з веденням господарської діяльності, а саме інформаційно-консультаційні послуги.
Представники відповідачів проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення та пояснили, що твердження позивача про те, що «послуги згідно договорів № 12 від 13.05.2008 р. та № 3/08 від 20.05.2008 р. були надані ТОВ «Арка Капітал Україна»для використання в його господарській діяльності і не відносяться до господарської діяльності ТОВ «Арка Ріелті»не відповідає дійсності і не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Також посилання позивача на ч. 1 ст. 207 ГК та ч. 1 ст. 208 ГК є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності. Оскільки санкції передбаченні зазначеними статтями є конфіскаційними і стягнення за рішенням суду в дохід держави, вони відносяться до адміністративно-господарських як таких, що відповідають визначенню, встановленому в ч. 1 ст. 238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватись виключно в межах строків, визначених ст. 250 ГК, а оскільки договори були укладені 05.05.2008 р. та 15.05.2008 р., а позв було подано 27.05.2009 р., тобто з порушенням вимог ст. 250 ГК України.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
В С Т А Н О В И В:
05.05.2008 р. ТОВ «Арка Ріелті»(комітент) уклало з ТОВ «Арка Капітал Україна»(комісіонер) договір комісії № 3-К.
На виконання договору № 3-К, 13.05.2008 р. ТОВ «Арка Капітал Україна»уклало з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7. договір про надання послуг № 12; замовлені послуги конкретизовано у Завданні № 1 від 13.05.2008 р.
Факт надання послуг та передачі їх результатів комітенту підтверджується Актом виконаних робіт по договору № 12 від 20.05.2008 р. та звітом комісіонера до договору комісії № 3-К від 02.06.2008 р.
15.05.2008 р. ТОВ «Арка Ріелті»(комітент) уклало з ТОВ «Арка Капітал Україна»(комісіонер) договір комісії № 4-К.
На виконання договору № 4-К, 20.05.2008 р. ТОВ «Арка Капітал Україна»уклало з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 договір про надання послуг № 3/08.
Факт надання послуг та передачі їх результатів комітенту підтверджується Актом виконаних робіт по договору № 3/08 від 20.06.2008 р., Актом виконаних робіт по договору № 4-К від 23.06.2008 р. та звітом комісіонера до договору комісії № 4-К від 23.06.2008 р.
Твердження позивача про те, що послуги згідно договорів № 12 від 13.05.2008 р. та № 3/08 від 20.05.2008 р. були надані ТОВ «Арка Капітал Україна»для використання в його господарській діяльності і не відносяться до господарської діяльності ТОВ «Арка Ріелті»не відповідає дійсності і не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про господарські товариства», товариство з обмеженою відповідальністю є господарським товариством, а згідно з ч. 2 ст. 4 цього ж закону, предмет діяльності товариства зазначається в його установчих документах. У свою чергу, установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»). При цьому жоден з законодавчих актів не передбачає обмеження кола вказаних у статуті юридичної особи видів діяльності.
Діяльність юридичної особи з представництва інтересів іншої особи від свого імені, але за рахунок особи, інтереси якої представляються, регламентується ст.ст. 1011 - 1028 Цивільного кодексу України.
Згідно до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Законодавчі обмеження щодо укладання договору комісії, які можна було б застосувати до відповідачів, відсутні.
Оцінюючи дійсність договорів № 3-К і № 4-К, позивач посилається на ст.ст. 207-208 Господарського кодексу України, ст.ст. 215-216 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.
За таких обставин суд не може погодитись з твердженнями позивача, що правочини, укладені між відповідачами, є нікчемними і посилання на ст. 215 ЦК України, відповідно до якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), та ст. 203 ЦК України, яка містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. З урахуванням вищевикладених норм, а також ч. 1 ст. 216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, можна зробити висновок, що моментом порушення, передбаченого ст. 238 ГК, є момент недотримання відповідачами вимог ст. 203 ЦК, на яких посилається позивач, тобто укладання правочинів - 05.05.2008 р. (договір № 3-К) і 15.05.2008 р. (договір № 4-К).
Крім цього, у ч. 1 ст. 208 ГК України зазначено, що санкція, на якій наполягає позивач (стягнення в доход держави всього, одержаного сторонами за зобов'язанням) застосовується лише у випадках вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, і виключно за наявності такого наміру в обох сторін.
Положення ст. 207 и 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228 ГК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним у судовому порядку не вимагається. Органи державної податкової служби, зазначені в абз. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу України»від 04.12.1990 р., можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в дохід держави грошових засобів, отриманих за правочинами, вчиненими з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Ці санкції не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору. Для застосування зазначених санкцій необхідним є наявність умислу на вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою ухилення від сплати податків.
Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, передбачені нею санкції накладає лише суд. Це правило відповідає ст. 41 Конституції України, відповідно до якої конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, передбаченими законом.
Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними і стягнення за рішенням суду в дохід держави, вони відносяться до адміністративно-господарських як таких, що відповідають визначенню, встановленому в ч. 1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись виключно в межах строків, визначених ст. 250 ГК України.
Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Судом встановлено, договори № 3-К і № 4-К укладались відповідачами відповідно 05.05.08р. та 15.05.08р. таким чином позивачем пропущено встановлений ст.. 250ГК України строк звернення з даним позовом, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
В задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя Смолій І.В.