П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2010 року Справа 2а-175/10-0407
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Шаповала Г.І.
при секретарі Кудіній Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора групи ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Павлограда та Павлоградського району УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, сержанта міліції Осипенка В’ячеслава Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У С Т А Н О В И В:
18.08.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому прохає скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АЕ № 321977 від 06.08.2010 року, винесену інспектором ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Павлограда та Павлоградського району УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області сержантом міліції Осипенком В’ячеславом Володимировичем, про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в його діях складу зазначеного правопорушення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що, 06.08.2010 року о 9.27 год., він, керуючи автомобілем НОМЕР_1 у м. Павлограді на вул. Залізничній, 1, був зупинений інспектором ДПС Осипенком В.В., який звинуватив його в перевищенні швидкості руху, і, не приймаючи до уваги пояснень позивача склав у відношенні нього протокол про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 141635 від 06.08.2010 року та виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АЕ № 321977 від 06.08.2010 року, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. На заперечення позивача, що він не порушував ніяких умов ПДР, тому що він рухався зі швидкістю 60 км/год. у щільному потоці транспортних засобів, які рухалися як спереду так і позаду його автомобіля, інспектор заявив, щоб він йому не заважав здійснювати свої обов’язки, як службовій особі, яка наглядає за дорожнім рухом.
Зазначеною постановою позивача визнано винним у тому, що він 06.08.2010 року о 9.27 год., керуючи автомобілем НОМЕР_2 у м. Павлограді на вул. Залізничній, 1, порушив вимоги ПДР, в зоні дії дорожнього знаку 5.45, рухався з швидкістю 94 км/год.
Позивач вважає, що зазначені постанова та протокол не відповідають закону, матеріалам та обставинам справи, складені з порушенням законодавства і підлягають скасуванню з таких підстав:
У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності вимірюваної швидкості саме автомобілю позивача. Фактично йому співробітником ДАІ, що склав протокол, було продемонстровано тільки час, який нібито пройшов з моменту вимірювання швидкості, на приладі. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме автомобіля позивача, неможливо, а за умов різниця у кілька секунд може означати, що насправді виміряна швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від автомобіля позивача.
При цьому у момент, близький до вимірювання швидкості та зупинки, поряд рухалися інші автомобілі.
У відповідності до ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів позивачу співробітником ДАІ надано не було.
Швидкість автомобіля позивача знаходилась у межах дозволеного швидкісного режиму, а за таких умов вимірювання наявність перевищення швидкості не може бути визнаною доведеною.
Співробітник ДАІ під час вимірювання тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується.
Позивач діяв суворо у відповідності ПДР, та не порушував вимоги п. 12.4 ПДР - в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год. В даному випадку позивач керувався саме цим правилом, що співробітником ДАІ, який склав протокол, не взято до уваги. Тобто фактично позивач діяв правомірно, і у його діях взагалі не було порушень вимог ПДР, і у цій частині постанова та протокол є голослівними та необґрунтованими.
Також у розпорядженні МВС України № 466 від 21.05.2009 року про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень у п.1.6 зазначено: «Інспектори ДАІ у своїх відносинах з учасниками дорожнього руху повинні виключати випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото-, відеоматеріалів, показів свідків тощо)», це розпорядження теж було порушене при складанні протоколу інспекторам ДАІ.
Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так у протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 9.35 годині 06.08.2010 року а м. Павлограді на вул. Залізничній, 1. Такий короткочасний строк розгляду справи одразу після складання протоколу завадив позивачу реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП. зокрема, звернутися до правозахисника, підготувати письмове клопотання по справі, зібрати документи, які характеризують особу.
До того вищезазначене порушує вимоги ст.33 КупАП, яка передбачає врахування особи порушника, його майнового стану, пом’якшуючих обставин, тощо при накладенні адміністративного стягнення. Ані з тексту протоколу, ані з тексту постанови не видно, щоб усі ці аспекти досліджувалися та враховувалися. При цьому у матеріалах справи не міститься ніяких документів та записів, які б підтверджували характеристику особи, сімейний стан, тощо. Тому і у цій частині постанова є невідповідною матеріалам справи та необґрунтованою, оскільки дані про обставини, які мають враховуватися інспектором відсутні. При винесенні оскаржуваної постанови, цих вимог зроблено не було, та посадовою особою яка винесла цю постанову вимоги закону не враховані. Всіх наданих позивачу цим законом прав він був позбавлений, що є суттєвим порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Адже це вважається самостійними підставами для скасування постанови.
Отже враховуючи викладені вище аргументи, не врахування вищевикладеного це є грубе порушення процесуальних та цивільних прав наданих позивачу.
В судове засідання позивач не з’явився, але надав письмову заяву, в якій прохає справу розглянути за його відсутності, де також зазначив, що позов він підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, але надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, де ніяких заперечень проти позову не зазначив.
Згідно копії протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 141635 від 06.08.2010 року (а.с.5), - 06.08.2010 року, о 9.20 год., водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем Фольксваген, дн. НОМЕР_3 в м. Павлограді по вул. Залізничній,1, в зоні дії дорожнього .знаку 5.45 (населений пункт) рухався зі швидкістю 94 км/год., швидкість вимірювалась приладом Іскра 19044., чим порушив вимоги п.12.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП. Повідомлено про час та місце розгляду справи: 06.08.2010 року о 9.35 год., м. Павлоград, вул. Залізнична,1. Стоїть підпис особи, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи. Зазначено пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення: «Правила дорожного движения не нарушал, двигался в плотном потоке автотранспортный средств со скоростью 60 км/ч.». Є підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та підпис посадової особи, яка склала протокол. Свідків події та інших доказів в протоколі не зазначено.
Як витікає з копії постанови серії АЕ № 321977 від 06.08.2010 року (а.с.6): 06.08.2010 року, ІДПС ВДАІ по обслуговуванню м. Павлограда та району, сержант міліції Осипенко В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, встановив, що 06.08.10 року о 9.20 год. водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Фольксваген, д/з НОМЕР_1 в м. Павлограді по вул. Залізничній,1, в зоні дії дорожнього знаку 5.45 (населений пункт) рухався з швидкістю 94 км/год. Швидкість вимірювалася приладом ІСКРА 19044. Ураховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП, керуючись положеннями ст.14-1, частин 5,6 ст. 258 та ст. 283 КУпАП постановив: притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу - 340 грн.
Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли внаслідок дій суб’єкта владних повноважень, що стосуються інтересів конкретної фізичної особи, а саме з факту винесення суб’єктом владних повноважень постанови про притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні встановлено, що 06.08.2010 року о 9.27 год. інспектором ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Павлограда та Павлоградського району УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, сержантом міліції Осипенком В’ячеславом Володимировичем, який є суб’єктом владних повноважень, було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 та 06.08.2010 року о 9.35 год. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 про скоєння останнім правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., за те, що він 06.08.10 року о 9.20 год., керуючи автомобілем Фольксваген, д/з НОМЕР_1 в м. Павлограді по вул. Залізничній,1, в зоні дії дорожнього знаку 5.45 (населений пункт) рухався зі швидкістю 94 км/год. Швидкість вимірювалася приладом ІСКРА 19044. Копія протоколу та постанови були вручені позивачеві одразу після їх складення. Після зупинки автомобіля, яким керував позивач, останньому не було пред’явлено негайно показання приладу ІСКРА 19044, про що відсутня відмітка в протоколі; в протоколі не зазначено в якому режимі було здійснено вимірювання швидкості, тобто в стаціонарному чи у русі; позивачеві не був пред’явлений документ про повірку приладу, яким вимірювалася швидкість руху; на заперечення позивача, що він не перевищував швидкість руху, інших доказів до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено, свідків події не зазначено; в протоколі та постанові відсутнє текстуальне викладення прав та обов’язків позивача, відповідно, до ст. 63 Конституції та ст. 268 КУпАП, що викликає сумнів, що ці права та обов’язки, взагалі, були роз’яснені позивачеві; в постанові не зазначено пункт ПДД України, вимоги якого були порушені і який був зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, тобто, не викладена в повному обсязі об’єктивна сторона складу правопорушення; не спростовані заперечення позивача, що прилад, яким вимірювалася швидкість руху його автомобіля, не був повірений, що позивач рухався в щільному потоці автомобілів без перевищення установленої швидкості руху, що виявлене перевищення швидкості руху не належить його автомобілю; в постанові не зазначено, яким чином відповідачем було враховано дані про особу правопорушника при визначенні розміру стягнення, тобто, необґрунтовано, чому розмір штрафу перевищує мінімальний розмір і призначений у розмірі, максимально передбаченому санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; - з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; - обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); - безсторонньо, (неупереджено); - добросовісно; - розсудливо; - з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; - пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); - з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; - своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів,а також іншими документами.
Відповідно до статті 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановленої швидкості руху водіями транспортних засобів більше ніж на 20 км/год., за що установлено адміністративне стягнення в виді штрафу у розмірі від 15 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року зі змінами та доповненнями, в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Згідно наказу МВС України № 33 від 01.03.2010 року визначено перелік технічних засобів, що використовуються в підрозділах ДАІ МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, де зазначено вимірювач швидкості руху «Іскра-1».
Згідно Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» за № 185 від 22 лютого 2001 року зі змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 березня 2001 року за № 272/5463 (далі Наказ), а саме: п. 2.3. - усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком українською мовою; п.2.6.- зазначено, що при складанні протоколу, при викладенні обставин правопорушення вказується число, місяць, рік, час його скоєння, суть правопорушення, які саме протиправні дії вчинила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. У випадках, передбачених КУпАП, до протоколу вносяться прізвища, ім'я та по батькові двох свідків правопорушення, адреси їх місця проживання, а також ставляться підписи свідків.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дає письмове пояснення по суті скоєного правопорушення, яке записується в протокол, і ставить свій підпис, а також може робити заяви і клопотати по суті складання протоколу та розгляду справи (у разі відмови від пояснення або підписання протоколу про це робиться запис посадової особи, яка склала протокол, що підтверджується підписами свідків).
Посадова особа, яка розглядає протокол, виносить рішення про задоволення чи відхилення заяви або клопотання, про що робиться відповідний запис у протоколі.
Згідно пункту 2.7. Наказу до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення тощо).
Згідно пункту 2.11. Наказу у постанові, у розділі "ВСТАНОВИВ" вказується число, місяць, рік, час скоєння адміністративного правопорушення, прізвище та ініціали особи, яка його вчинила, викладаються обставини і суть скоєного правопорушення, установлені при розгляді матеріалів адміністративної справи.
Відповідно до встановлених обставин справи та зазначених норм права, оцінюючи в сукупності зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, керуючись законом, суд приходить до висновку, що суб’єкт владних повноважень: інспектор ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Павлограда та Павлоградського району УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, сержант міліції Осипенко В’ячеслав Володимирович, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про адміністративне правопорушення у відношенні позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного штрафу у розмірі 340 грн., в порушення вимог п.3,п.5,п.6,п.9, п.10 ч.3 ст.2 КАС України, діяв необґрунтовано, упереджено, свої обов’язки та права здійснив формально: без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення; не добросовісно і не розсудливо, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; несвоєчасно, тобто протягом строку, в період якого позивач був позбавлений реальної можливості реалізувати своє право на захист, передбачене ст.268 КУпАП; без належного роз’яснення позивачу його прав та обов’язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в протоколі відсутні текстуально викладені права особи, передбачені ст. 63 Конституції України, та права і обов’язки правопорушника, передбачені ст. 268 КУпАП; в порушення ст.252 КУпАП - без всебічного, повного і об’єктивного дослідженні обставин справи в їх сукупності: не зазначено, в якому режимі працював прилад при вимірюванні швидкості руху, в протоколі не зазначено чи були пред’явлені показання приладу, безпосередньо, позивачу; оскільки позивач письмово заявив про свою незгоду з правопорушенням, інших доказів до справи не було прилучено в установленому законом порядку, тобто було проігноровано інші джерела доказів, які підтвердили б чи спростували наявність складу правопорушення в діях позивача, заперечення якого залишилися не спростовані; без викладення в постанові в повному обсязі об’єктивної сторони складу правопорушення, оскільки не зазначено пункт ПДР України, який на думку відповідача , був порушений позивачем; без встановлення обставин, які можуть пом’якшувати чи обтяжувати відповідальність.
На підставі викладеного, керуючись законом, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, а саме про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача за відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за недоведеності його вини та факту вчинення правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідачем не надано суду заперечень на позов та жодних доказів для підтвердження цих заперечень, які б свідчили, про наявність вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а протокол серії АЕ1 № 141635 від 06.08.2010 року на підставі наведеного вище, суд визнає недопустимим джерелом доказів, суд приходить до висновку, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності безпідставно тому, що постанова серії АЕ № 321977 від 06.08.2010 року не ґрунтується на об’єктивно встановлених обставинах події та вимогах Закону.
Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки факт порушення позивачем ПДР України відповідач не довів, протокол про адміністративне правопорушення та постанова про адміністративне правопорушення, які були складені у відношенні позивача відповідачем - суб’єктом владних повноважень, - необґрунтовані і незаконні, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, за недоведеності його вини та події правопорушення, що, згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення .
Відповідно до вимог ст. 288 ч.5 КУпАП позивач звільнений від сплати судового збору, даних про інші документально підтверджені витрати позивач не надав, тому, згідно ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у даній справі в розмірі 03 гривні 40 копійок слід покласти за рахунок Держави України.
На підставі викладеного та «Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року N 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за N 576/16592; ст.ст. 252 , 268 , 283, 247 п.1 КУпАП, керуючись ст.ст. 2-15,86,87,94,99-102,158-163,167, 171-2,255,256 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати незаконною та скасувати постанову серії АЕ № 321977 від 06.08.2010 року, винесену інспектором групи ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Павлограда та Павлоградського району УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, сержантом міліції Осипенком В’ячеславом Володимировичем, про накладення на позивача - ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, в виді штрафу у розмірі 340.00 грн., закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу зазначеного правопорушення.
Судові витрати у справі в виді судового збору в сумі 03 гривні 40 копійок покласти за рахунок Держави України.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Копію постанови, не пізніше трьох днів після складення її в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу та відповідачу.
Головуючий суддя Шаповал Г.І.