№2-1573/10

                                                  ЗАОЧНЕ    РІШЕННЯ

                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року    Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

головуючого                                             Багбая Є.Д.

при секретарі                                      Чорній О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Базіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації  втрати  частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати та моральної шкоди , -

                                                           ВСТАНОВИВ:

               Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП «Базіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації  втратит  частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати та моральної шкоди . В обґрунтування позову вказує, що працював електромонтером на ДП «Базіс» КП «ДЖО» з 1 грудня 2008 року по 30 вересня 2009 року, звідки був звільнений за п.5 ст. 36 КЗпП України в зв’язку з переводом до ТОВ «Крона». При звільнені позивача йому в порушення вимог закону було невиплачено заборгованість по заробітній платі в розмірі 1557,47 гривень. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі та компенсацію  втрати  частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати в розмірі 115,40 гривень та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.  

             Позивач в судове засідання не з ' явився, надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності позов підтримав повністю просить задовольнити позовні вимоги.

              Представник в ідповідача ДП «Базіс» в попередньому судовому засіданні позов не визнав повністю, надав письмові заперечення проти позову, згідно яких не заперечує проти наявності заборгованості по заробітній платі, але вважає, що вину несе колишній директор підприємства який повинен був розрахуватися з позивачем.. В судові засідання представник відповідача не з ’ явився,  про час та місце розгляду справи повідомлений згідно з вимогами ст. 74, 77 ЦПК України, про що свідчить розписка про вручення судової повістки /а.с. 22/, є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутні, суд вважає за можливе розглядати справу у її відсутності. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України - суд зважаючи на наявність законних підстав приходить до висновку про можливість у відповідності до вимог ст.169 ЦПК України ухвалити рішення про задоволення позову на підставі наданих сторонами доказів, без вислуховування особистих пояснень відповідача по справі.

            Судом досліджені докази по справі:

Досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх  у судовому засіданні:

- копією паспорту позивача по справі /а.с. 4-5/, згідно якої підтверджується місце реєстрації та проживання позивача;

- довідкою з місця роботи позивача /а.с. 7/, згідно якої підтверджується розмір заборгованості по зарплаті;

- довідкою КП «ДЖО /а.с. 8/, згідно якого підтверджується, що ДП «Базіс» не ліквідоване;

- копія трудової книжки позивача /а.с. 9-11/, згідно якої підтверджується що позивач працював  електромонтером на ДП «Базіс» КП «ДЖО» з 1 грудня 2008 року по 30 вересня 2009 року, звідки був звільнений за п.5 ст. 36 КЗпП України в зв’язку з переводом до ТОВ «Крона»;

Вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені сторонами докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

 В судовому засіданні встановлено:

Позивач ОСОБА_1 працював електромонтером на ДП «Базіс» КП «ДЖО» з 1 грудня 2008 року по 30 вересня 2009 року, звідки був звільнений за п.5 ст. 36 КЗпП України в зв’язку з переводом до ТОВ «Крона». При звільнені позивача йому в порушення вимог закону було невиплачено заборгованість по заробітній платі в розмірі 1557,47 гривень.

       Згідно зі ст. 116 КЗпП України п ри звільненні працівника виплата всіх сум,  що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після  пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні,  власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк  виплатити  не  оспорювану ним суму.

       При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений  ним  орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в  тому  разі,  коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь  працівника частково,  то розмір відшкодування за час затримки визначає орган,  який виносить рішення по суті спору.

        Згідно ст. 43 Конституції України Кожен має право на працю,  що  включає  можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або  на  яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з вимогами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

          2) у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,  членів її сім'ї чи близьких родичів;

          4)  у  приниженні  честі  та гідності фізичної особи, а також ділової  репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми,  іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної  шкоди  визначається судом  залежно  від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого   або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди,  якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення.

При   визначенні   розміру   відшкодування   враховуються   вимоги розумності і справедливості.  Моральна  шкода  відшкодовується  незалежно  від  майнової шкоди,  яка підлягає відшкодуванню,  та не  пов'язана  з  розміром цього відшкодування.

           Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України  N 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди„ суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

         Згідно зі ст. 57 ЦПК України  докази встановлюються на підставі...пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів...

           У відповідності до вимог ст.169 ч.4 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідач, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

           У відповідності до вимог ст. 224 ч.1 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

           Проаналізувавши об'єктивні дані, що вищевикладені в судовому рішенні, засновані на представлених сторонами й досліджених судом доказах, суд вважає за можливе задовольнити позов в повному обсязі в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації заборгованості по зарплаті. Доведено факт наявності заборгованості по зарплаті у відповідача перед позивачем. Згідно довідки вона складає 1557,47 гривень. Грошова компенсація за затримку виплати заробітної плати становить:

Індекс споживчіх цін за період з вересня 2009 року по квітень 2010 року  1.009х1,011х1,009х1,018х1019х1,009х0,997х100=107,4

107,4х1557,47/100=1672,87 гривень – невиплачена заробітна плата з урахуванням компенсації втрати частини доходів.

              Суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, у зв'язку з тим, що вважає їх дещо завищеними і враховує, що в зв’язку з невиконанням зобов’язань відповідачем, позивач зазнав певні моральні страждання, що відтворилися в переживаннях у зв'язку з порушенням нормального образу життя позивача, відсутність значної суми грошей на які позивач розраховував, відсутності коштів для придбання харчів, одежі, взуття та предметів побуту, необхідність позивача шукати грошей в знайомих, застосовувати додаткові зусилля для організації нормального життя, знаходження позивача в ролі «прохача» коштів які по закону належать йому,  відшкодування йому шкоди з відповідача в примусовому порядку. Психологічні загрузки в зв’язку з систематичним відвідуванням різних інстанцій, зверненням до суду які негативно впливають на позивача. Суд з урахуванням характеру та обсягу душевних страждань внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань тривалий час, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, також враховуючі, що відповідач є комунальним підприємством яке фінансується за рахунок бюджету та коштів які вони отримують за комунальні послуги від населення, оцінює моральну шкоду у 1500 гривень .  

Заперечення відповідача, щодо того, що належним відповідачем є колишній керівник підприємства суд не може прийняти до уваги, оскільки згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року судам необхідно враховувати, що згідно зі ст.. 23 КЗпП належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установ, організація) з якою позивачем укладено трудовий договір. Щодо відсутності коштів суд також повинен зазначити, що згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.  

 Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України.

      На підставі ст. 116 КЗпП України,   керуючись ст. 8,10, 59, 60,  61, 83, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд ,-

                                                                        ВИРІШИВ :

            Позов ОСОБА_1 до ДП «Базіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації  втрати  частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати та моральної шкоди – задовольнити частково.

            Стягнути з ДП «Базіс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати в розмірі 1672 гривні 87 копійок та моральну шкоду в розмірі 1500 гривень.

           В іншій частині позову ОСОБА_1 до ДП «Базіс» щодо стягнення моральної шкоди відмовити.

            Відповідно до ст. 367 ЦПК України рішення в частині суми місячного платежу допустити до негайного виконання.

            Стягнути з ДП «Базіс» на користь держави судовий збір в сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

             Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання його копії.

           Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська                                                                                     Є.Д. Багбая