АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц – 4824 / 2010                                  Головуючий в 1 інстанції  - Боженко Л.В.

Категорія  - 37                                                        Доповідач   -  Глущенко Н.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

14 вересня 2010 року          Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

              головуючого    -  Глущенко Н.Г.

            суддів               -  Куценко Т.Р., Перцової В.А.

            при секретарі   -  Ляпченко Л.О.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

            ОСОБА_1

на рішення  Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»  до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -  

ВСТАНОВИЛА:

    У червні 2009 року ПАТ «Сведбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

    В обґрунтування своїх позовних вимог банк посилався на те, що 26.04.2007 року  між ВАТ «Сведбанк» ( правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» ) та ОСОБА_2  було укладено кредитний договір № 0320/0407/50-12558, згідно якого ОСОБА_2 отримав  грошові кошти (кредит) у розмірі 5500 грн. зі строком  користування ним з 26.04.2007 року по 26.04.2010 року включно.

    Відповідно до п. 2.1.1 договору  позичальник зобов’язаний здійснювати погашення кредиту та сплату процентів шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 291,00 грн. у чітко встановлений договором строк – 26 числа кожного місяця / а. с. 12-14 /.

    Позивач 02.07.2008 року отримав свідоцтво про смерть ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 і який на момент смерті  був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1.

    Після смерті ОСОБА_2 залишився борг по кредитному договору в сумі 4173,47 грн.

    В цей же день – 02.07.2008 року банк направив до Другої павлоградської держнотконтори претензію про погашення заборгованості ОСОБА_2 його спадкоємцями, яка 04.07.2008 року була зареєстрована в Книзі обліку заяв про вчинення заходів до охорони спадкового майна.

    Спадкоємцем після померлого ОСОБА_2 є його дружина – ОСОБА_1, яка постійно проживала зі своїм чоловіком та яка відмовилась сплатити заборгованість за кредитним договором її чоловіка.

    За таких обставин, в силу ст.ст. 1216,1222,1261,1281,1282 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідачки на користь банку заборгованість за простроченим кредитом в сумі 4173гнр., судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 250 грн., а всього 4474 грн. / а. с. 2-5 /.

    Відповідачка позов не визнала.

Рішенням  Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.02.2010 року позовні вимоги ПАТ «Сведбанк» задоволені в повному обсязі.

Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитом в сумі 4030,37 грн. та пеню в розмірі 143,37 грн.

Також, суд стягнув з відповідачки на користь позивача судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на ІТЗ в розмірі 250 грн. / а. с. 86 /.

З таким рішенням суду не погодилась відповідачка ОСОБА_1 і звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.02.2010 року  та ухвалити нове рішення про відмову позивачу в його позовних вимогах, посилаючись на те, що рішення  ухвалене з порушенням норм матеріального права. Зокрема,  відповідачка вважає, що  судом порушено ст. 1282 ЦК України /а. с. 90-91/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія  суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду – скасувати в силу ч.ч.1,3,4 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в позовних вимогах, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Сведбанк» суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 є спадкоємницею після  померлого її чоловіка - ОСОБА_2, з яким вона проживала однією, а тому в силу ст.1282 ЦК України зобов’язана задовольнити вимоги кредитора в повному обсязі.

Однак, з такими висновками суду погодитись неможна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та діючому матеріальному закону.

Так, судом встановлено, що 26.04.2007 року  між ВАТ «Сведбанк»  (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2  було укладено кредитний договір № 0320/0407/50-12558, згідно якого ОСОБА_2 отримав  грошові кошти (кредит) у розмірі 5500 грн. зі строком  користування ним з 26.04.2007 року по 26.04.2010 року включно.

Відповідно до п. 2.1.1 договору  позичальник зобов’язаний здійснювати погашення кредиту та сплату процентів шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 291,00 грн. у чітко встановлений договором строк – 26 числа кожного місяця / а. с. 12-17 /.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть / а. с. 18 /.

На день смерті ОСОБА_2  його заборгованість перед банком за кредитним договором складала 4175,47 грн., де: 4030 грн. – прострочена заборгованість і 143,10 грн. – пеня / а. с. 21 /.

Згідно листа Другої павлоградської держнотконтори від 04.07.2008 року № 990 станом на 04.07.2008 року спадкова справа після померлого ОСОБА_2 не заводилась  /а. с. 20 /. Даний факт підтверджено і листом цієї ж держнотконтори від 01.12.2009 року №1182 та витягом зі Спадкового реєстру від 01.12.2009 року / а. с.61-63 /.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України – спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно довідки Булахівської сільської ради від 01.07.2010 року № 346 та копії паспорту -  ОСОБА_2 до смерті проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1, де разом з ним  були зареєстровані та проживали його дружина – ОСОБА_1 та донька – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3  /а. с. 6,130 /.

Відповідно до ст.1282 ЦК України – спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора  спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було спадкоємцям в натурі.

Таким чином, згідно ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна одержаного у спадщину.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідачка ОСОБА_1, як і інші спадкоємці, не зверталася у встановленому законом порядку до нотаріальної контори з приводу прийняття спадку після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 / а. с. 20,61-63 /.

Згідно ст. 60 ЦПК України – кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які  беруть участь у справі.

Не зважаючи на вимоги ст.60 ЦПК України позивач не надав суду належних доказів про те, що відповідачка прийняла у спадок якесь майно  після померлого її чоловіка, тобто у суду першої інстанції не було підстав для застосування ст.1282 ЦК України, оскільки як відповідачка, так і суд, може задовольнити вимоги кредитора лише в межах вартості майна одержаного в спадщину.

Посилання позивача на ту обставин, що  відповідачка прийняла у спадок після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3,0га, яка розташована на території Булаховської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, власником якої був ОСОБА_2, та два автомобілі «Рено», - не можуть бути прийняті до уваги оскільки доказів наявності у власності померлого такого майна позивач суду не надав.

Так, згідно довідок Булахівської сільської ради Павлоградского району Дніпропетровської області від 07.12.2009 року № 474 та від 01.07.2010 року №347,  у зв’язку з розпаюванням земель ФГ «Лугове», члену фермерського господарства ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку розміром 3,93га, але у зв’язку з його смертю державний акт не видавався / а. с. 64,132 /, тобто за життя ОСОБА_2 не було отримано правоустановчі документи на цю земельну ділянку. Не отримали такі документи і спадкоємцями після його смерті.

Відповідно до довідки Павлоградського МРЕВ від 17.12.2009 року № 1261 ні за ОСОБА_1, ні за ОСОБА_2 автотранспорт не значиться / а. с.65 /.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідачки підлягає задоволенню, а  рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в його позовних вимогах до ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення  Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2010 року – скасувати.

Відмовити  ПАТ «Сведбанк» в його позовних вимогах до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: