Судове рішення #10988069

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-4588/2010р.                                              Головуючий в 1 інстанції Скрипник К.О.                                                              Категорія 57                                                                      Доповідач Козлов С.П.

   

                                                                    У Х В А Л А

                                                        І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

13 вересня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

                                           головуючого:   Болтунової Л.М.,

                                           суддів:              Козлова С.П., Максюта Ж.І.,

                                           при секретарі:  Шило С.Ю.,                                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в порядку ст.304-1 ЦПК України без виклику осіб, які беруть участь у справі, апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська та ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату, -

       

В С Т А Н О В И Л А:

       

       В грудні 2009 року позивачка звернулася до суду з таким позовом, посилаючись на те, що відповідачем було незаконно відмовлено в нарахуванні  та виплаті їй пенсії відповідно до вимог закону із збільшенням на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, тому уточнюючи та доповнюючи свої позовні вимоги в судовому засіданні вона просила суд поновити їй строк позовної давності, визнати  неправомірною таку відмову  відповідача, зобов’язати його здійснити перерахунок та виплату підвищення їй пенсії згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2008 роки, стягнути з нього на її користь недоплачену пенсію в розмірі 4471,20 грн. за цей період та зобов’язати його здійснювати перерахунок та виплату їй такої пенсії в майбутньому.

       Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково - визнана неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку і виплати  позивачці підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008  року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та його зобов’язано здійснити перерахунок і виплати позивачці пенсії відповідно до цього Закону за цей період у зазначеному розмірі, а в іншій частині позову відмовлено.  

       В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права Управління Пенсійного фонду України у м. Нікополь Дніпропетровської області просить скасувати постанову суду та в задоволенні позову відмовити.

       З підстав порушення судом норм матеріального права ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та задовольнити її позов у повному обсязі.

       Розглянувши справу в межах доводів скарг колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення та скасування постанови суду з наступних підстав.

       Як правильно встановлено судом, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Нікополь Дніпропетровської області, де отримує пенсію за віком, та відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У має  статус дитини війни.

      Згідно ст.6 Закону № 2195-1У, які набув чинності з 01.01.2006 року, – дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

      Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1У – мінімальний розмір пенсії за віком  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

      Отже, відповідно до положень вище зазначених законів пенсія позивачці за віком повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, що відповідачем не виконується.      

      Водночас, щодо такого права позивачки на 2007 рік, то  п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111  Закону № 489-У.

      Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», з урахуванням ст.111  цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України  (є неконституційним).

      Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що  визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення  про їх неконституційність.

      Таким чином, в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року позивачка  не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, тобто позивачка не мала права на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а таке право виникло лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

      Відносно підвищення пенсії дітям війни у 2008 році, то  відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції: « Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  ) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів»

      Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

      Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

      Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

      Таким чином, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і з 01.01.2009 року по день ухвалення рішення по справі судом першої інстанції, - спірні правовідносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2007 року, тобто відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати  державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється, згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

      Отже, за конституційними нормами та виходячи з пріоритетів законів над підзаконними актами, - відповідач повинен здійснювати нарахування та виплату підвищення пенсії дітям війни виходячи з розмірів встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У, що відносно позивачки він не виконує.      

       Згідно з ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи) д ля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. А відповідно до ч.1 ст.100 цього Кодексу  пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом .

       Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до суду з таким позовом в грудні 2009 року, тобто пропустила зазначений строк, причину пропуску якого суд визнав поважною лише з 22.05.2009 року по 05.06.2009  року підчас знаходження її на лікуванні. Поважних причин його пропуску за інший час позивачка суду не надала.    

        За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають  частковому задоволенню в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку і виплати  позивачці підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008  року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та його зобов’язання здійснити перерахунок і виплати позивачці пенсії відповідно до цього Закону за цей період у зазначеному розмірі.

       Доводи Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська в апеляційній скарзі про неможливість застосування ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії позивачці, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

       Безпідставні також і доводи  ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі про те, що вона не пропустила строк звернення до суду з цим позовом і суд незаконно відмовив  в задоволенні її частини позовних вимог, оскільки вони  фактично зводяться до одностороннього тлумачення лише на свою користь норм права, регулюючого спірні правовідносини, та до переоцінки обставин справи і наданих сторонами доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалися на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні у судовому засіданні відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.      

       П останова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування чи змін не вбачається.

       Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                       

У Х В А Л И Л А:

       Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська та ОСОБА_1 відхилити.

       Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2010 року залишити без змін.      

       Ухвала апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

   

Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація