УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-4152/2010р.                                                    Головуючий в 1 інстанції Кір’як А.В.                                                              Категорія 57                                                                            Доповідач Козлов С.П.

                                                                    У Х В А Л А

                                                        І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

13 вересня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

                                           головуючого:   Болтунової Л.М.,

                                           суддів:              Козлова С.П., Максюта Ж.І.,

                                           при секретарі:  Шило С.Ю.,                                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в порядку ст.304-1 ЦПК України без виклику осіб, які беруть участь у справі, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська на постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 09 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська про визнання протиправними дій по відмові в виплаті щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язання нарахувати та виплатити цю допомогу, -

В С Т А Н О В И Л А:

       Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 09 березня 2010 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 - визнані протиправними дії відповідача по відмові в перерахунку та виплаті позивачці щомісячного підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та його зобов’язано нарахувати та виплатити позивачці щомісячне підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007  року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008  року згілно зі ст.6  цього Закону, виходячи з мінімальної пенсії за віком на час виплати.

       В апеляційній скарзі посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального права Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Дніпродзержинська просить скасувати постанову суду та в задоволенні позову відмовити.

       Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення та скасування постанови суду з наступних підстав.

       Як правильно встановлено судом, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Заводському районі м. Дніпродзержинська, де отримує пенсію за віком, та відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У має  статус дитини війни.

       Згідно ст.6 Закону № 2195-1У, які набув чинності з 01.01.2006 року, – дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

       Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1У – мінімальний розмір пенсії за віком  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

       Отже, відповідно до положень вище зазначених законів пенсія позивачки за віком повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, що відповідачем не виконується.      

       Водночас, щодо такого права позивачки на 2007 рік, то  п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111  Закону № 489-У.

       Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», з урахуванням ст.111  цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України  (є неконституційним).

       Відносно підвищення пенсії дітям війни у 2008 році, то  відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції: « Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  ) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів»

       Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

       Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

       Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

       Таким чином, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і з 01.01.2009 року по день ухвалення рішення по справі судом першої інстанції, - спірні правовідносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2007 року, тобто відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати  державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється, згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

       Отже, за конституційними нормами та виходячи з пріоритетів законів над підзаконними актами, - відповідач повинен здійснювати нарахування та виплату підвищення пенсії дітям війни виходячи з розмірів встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У, що відносно позивачки він не виконує.      

        За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають  задоволенню в частині визнання протиправними дії відповідача по відмові в перерахунку та виплаті позивачці щомісячного підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та його зобов’язано нарахувати та виплатити позивачці щомісячне підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007  року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008  року згілно зі ст.6  цього Закону, виходячи з мінімальної пенсії за віком на час виплати.

        Положення статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, та на яку посилається відповідач у своїй скарзі, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо непідвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, не можна взяти до уваги з наступних підстав.

       Статтею 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що в разі недостатності виділених із державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

       Відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачці також не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

       Посилання скаржника на пропуск позивачем строку позовної давності, не може бути прийнято до уваги, оскільки, як правильно встановлено судом, позивачка дізналася про порушення відповідачем її законних прав безпосередньо перед зверненням до суду і тому цього строку не пропустила.

       Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії позивачці, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

       Наведені в скарзі доводи фактично зводяться до одностороннього тлумачення лише на свою користь норм права, регулюючого спірні правовідносини.      

       Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

       Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська відхилити.

       Постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 09 березня 2010 року залишити без змін.      

       Ухвала апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: