№ 2-2478/10

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2010 року                                      м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дацюк О.І.

при секретарі Таран Т.В.

за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, відповідача Кісельової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, державного нотаріуса П’ятої Запорізької державної нотаріальної контори Кісельової Вікторії Вікторівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсною заяви про надання згоди на включення в свідоцтво про право на спадщину, скасування та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,—

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3, державного нотаріуса Кісельової В.В., уточненим в ході розгляду справи, в якому вказала, що вона та відповідачка є спадкоємцями ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за заповітом. Позивачка прийняла спадщину, звернувшись з завою до нотаріальної контори, та отримала свідоцтво про право на спадщину у вигляді ? частки будинку АДРЕСА_1. Також ОСОБА_1 07.02.2002 року підписала заяву про включення ОСОБА_3 до свідоцтва про право на спадщину, у зв’язку з чим остання також отримала свідоцтво про право на спадщину на ? частку спірного житлового будинку, хоча належним чином спадщину не прийняла. Посилаючись, що фактичний зміст та наслідки надання такої згоди нотаріусом не було роз’яснено, а вона його не розуміла, просила визнати недійсною заяву ОСОБА_1 про надання згоди на включення ОСОБА_3 в свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 07.09.2002 року, скасувати та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видана 29.01.2009 року ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на ? частку житлового будинку АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю, пояснила, що відповідачка до нотаріальної контори не зверталася, фактично у володіння чи управління майном не вступила, тож належним чином спадщину не прийняла. Згода на включення в свідоцтво про право на спадщину дана нею під впливом помилки, оскільки нотаріусом не було роз’яснено, а вона не розуміла суті та наслідків надання такої згоди. Просила також поновити строк позовної давності, вказавши, що про існування письмової згоди від 07.09.2002 року та отримання відповідачкою свідоцтва про право на спадщину дізналася лише під час розгляду справи в суді у 2009 році.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вказала, що оскільки заява надана під впливом помилки, правові наслідки позивачеві не роз’яснено, текст заяви суперечливий, є підстави для визнання її недійсною. Зважаючи, що відповідачка спадщину не прийняла, підстав для отримання свідоцтва про право на спадщину немає.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечувала, вказала, що своєчасно не звернулася з заявою про прийняття спадщини, оскільки не встигла вчасно поміняти паспорт, заяву від 07.09.2002 року позивачка надала добровільно. Просила у позові відмовити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, вказавши на законність отримання відповідачкою свідоцтва про право на спадщину, добровільність надання позивачкою згоди на включення до свідоцтва. Додатково наполягала на застосуванні строку позовної давності, вказавши, що відповідачем без поважних причин пропущений строк звернення з позовом.

Відповідач державний нотаріус Кісельова В.В. у судовому засіданні проти позову заперечувала, вказала, що згода позивачкою на включення відповідачки до свідоцтва про право на спадщину дана добровільно, сутність та правові наслідки заяви роз’яснюються в обов’язковому порядку, текст заяви не суперечить вимогам ЦК України 1963 року, тож жодних порушень з боку нотаріуса допущено не було.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено наступне.

Після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 54) відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку ОСОБА_6 АДРЕСА_1, який належав спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24.12.1983 року (а.с. 68-69).

Спадкоємцями ОСОБА_6 за заповітом від 17.05.1996 року є в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 56-57).

ОСОБА_1 прийняла спадщину, звернувшись 12.02.2002 року з відповідною заявою до нотаріальної контори (а.с. 50), а 07.09.2002 року отримала свідоцтво про право на спадщину на ? частку жилого будинку АДРЕСА_1 (а.с. 67).

07.09.2002 року ОСОБА_1 також надала заяву до нотаріальної контори наступного змісту: «Я, ОСОБА_1, даю згоду на включення гр. ОСОБА_7 в свідоцтво про право на спадщину за заповітом, як таку, що не прийняла спадщину» (а.с. 53).

Аналізуючи текст зазначеної заяви, суд виходить і ст. 549 ЦК України 1963 року, згідно з якою визнається, що спадкоємець прийняв спадщину у двох випадках: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 550 ЦК України 1963 року, який діяв на 07.09.2002 року, спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 р. № 18/5, що була чинна на 07.09.2002 року, спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що прийняли спадщину.

Зважаючи, що ОСОБА_3 протягом шестимісячного строку після відкриття спадщини не вчинила жодної з зазначених дій, тож у встановленому порядку вона спадщину не прийняла, тож текст заяви ОСОБА_1, на думку суду, не суперечить логіці та нормам законодавства, законних підстав для визнання такої заяви недійсною не вбачається.

29.01.2009 року ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом (а.с. 49), на підставі якої та наявної згоди ОСОБА_1 від 07.09.2002 року отримала свідоцтво про право на спадщину на ? частку житлового будинку АДРЕСА_1 29.01.2009 року (а.с. 65).

Будь-яких порушень при видачі вказаного свідоцтва, судом не встановлено, тож підстав для визнання його недійсним немає.

Стаття 71 ЦК України 1963 року, ст. 257 ЦК України встановлюють загальний строк позовної давності у три роки, а ст. 76 ЦК України 1963 року, ст. 261 ЦК України вказують, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення сторін, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 тривалий час було відомо про претензії ОСОБА_3 на спадщину, що підтверджується, по-перше, свідоцтвом про право на спадщину, виданим самій ОСОБА_1 лише на ? частку житлового будинку, та, по-друге, не зверненням позивачкою з 2002 року до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину у вигляді 1/12 частки спірного будинку, що залишилася відкритою.

Відповідно до ст. 267 ч. 4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статті 10, 60 ЦПК України покладають на сторони обов’язок доведення обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставини, на які вона посилається в обґрунтування позову, без поважних причин пропущено строк позовної давності, тож підстав для задоволення заявлених вимог немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, державного нотаріуса П’ятої Запорізької державної нотаріальної контори Кісельової Вікторії Вікторівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсним заяви про надання згоди на включення в свідоцтво про право на спадщину, скасування та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя                                              О.І. Дацюк