Справа № 2-3/10р.

                                                     Р І Ш Е Н Н Я.

                                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ.

                          08 вересня 2010 року. Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

                          судді:                                  Литвинчука В.П.

                          при секретарі:                   Литвиненко Г.Ф.

                          розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпродзержинську справу за позовом  ОСОБА_1  до  38 відділу інженерно-технічних частин,  Державного підприємства  “38 відділ інженерно-технічних частин”  про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, компенсації за порушення строків її виплати і відшкодування моральної шкоди,-

                                                      В С Т А Н О В И В:

                          У жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  військової частини А-1509  теперішня назва  38 відділ інженерно-технічних частин  про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, компенсації за порушення строків її виплатиі відшкодування моральної шкоди.

                           За заявою позивача до участі у справі у якості відповідача було притягнуте Державне підприємство  “38 відділ інженерно-технічних частин”

                          В обгрунтування пред*явлених позовних вимог позивач вказав, що наказом № 131 від 26 березня 2001 року він був прийнятий на роботу у військову частину  А-1509 /теперішня назва:  38 відділ інженерно-технічних частин/ на посаду директора бази постачання. Наказом № 298  від 02 липня 2002 року він з роботи був звільнений за п.3 ст.40 КЗпП України. Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 березня 2003 року він був поновлений на роботі та з відповідача на  його користь був стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 липня 2002 року по 05 березня 2003 року за 174 робочих дні у сумі 2.931 гривні 90 копійок. Рішення суду у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було виконано 11 вересня 2003 року, а рішення суду стосовно поновлення його на роботі було виконано  29 червня 2006 року згідно наказу № 50, а фактично був поновлений на роботі 21 липня 2006 року.   Наказом  № 61  від 21 липня 2006 року йому була надана відпустка з 21 липня 2006 року по 19 вересня 2006 року. Однак зарплата йому не була виплачена.  Наказом  № 85 від 21 вересня 2006 року він був звільнений з посади за п.1 ст.40 КЗпП України. Однак вихідна допомога відповідачем йому виплачена не була. Він звернувся з позовом до відповідача про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі, компенсації за порушення строків її виплати та стягнення у зв*язку з цим моральної шкоди. Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська  від 21 червня 2004 року у задоволенні його позовних вимог було відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від  04 листопада 2004 року рішення районного суду було скасоване. Ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області відповідачем була оскаржена. Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим  від  04 жовтня  2007 року касаційна скарга відповідача була відхилена.  Лише 01 липня 2008 року ним було отримано від відповідача  20.777 гривень 21 копійку у якості заробітної плати та компенсації. Разом з тим, заборгованість по заробітній платі відповідачем:  38 відділ інженерно-технічних частин  була нарахована у порушення Закону України  “Про індексацію грошових доходів населення”: не вказано за який місяць та який період часу проіндексована заробітна плата та на підставі чого проведено нарахування. Зарплата відповідачем йому не виплачувалась з липня 2003 року по теперішній час. Просить стягнути з відповідачів солідарно на його користь у якості заробітної плати та компенсації за несвоєчасну її виплату 67.504 гривні 11 копійок  та  88.000 гривень спричиненої йому діями відповідачів моральної шкоди. Спричинена йому моральна шкода полягає у тому, що  відповідачами були порушені його трудові права, рішення суду про його поновлення на роботі виконувалось на протязі 03 років 04 місяців та йому не виплачувалась належна заробітна плата, не надавалась щорічна відпустка , у трудову книжку вносились неправильні записи, він морально страждав, у зв*язку з відсутністю заробітку його сім*я відповідачем була поставлена у важкий матеріальний стан, він фактично жебракував та спричинену моральну шкоду він оцінює із розрахуку 1.000 гривень у місяць з червня 2003 року по теперішній час. Просить позов задовольнити.

                          Представник  відповідача  38 відділ інженерно-технічних частин  /38 ВІТЧ/ пред*явленого позову не визнала та пояснила, що 12 червня 2007 року ухвалою господарського суду  Дніпропетровської області була порушена справа про банкрутство “38 ВІТЧ” / колишня назва:  військова частина А-1509, код 09020004/ та був затверджений реєстр кредиторів, в який була внесена заборгованість по заробітній платі та компенсації відповідно до Закону України  “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.  Позивачу відповідно до чинного законодавства  “Про індексацію грошових доходів населення” та  “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв*язку з порушенням строків їх виплати”  підприємством було проведено обчислення індексації заробітної плати  та 01 липня 2008 року позивачу була виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 13.817 гривень 72 копійок та компенсація при порушенні строків її виплати  у сумі  6.959 гривень 49 копійок. Всього позивачу було виплачено 20.777 гривень 21 копійка. Заборгованість позивачу по заробітній платі та компенсації за несвоєчасну її виплату погашено у повному обсязі. Затверджений реєстр кредиторів, в який внесена заборгованість по відшкодуванню моральної шкоди позивачу. Вказана заборгованість виплачується у шосту чергу. На теперішній час погашається четверта черга. Після задоволення п*ятої черги позивачу буде виплачена  моральна шкода.

                          Представник відповідача  Державного підприємства “38 відділ інженерно-технічних частин” /ДП “38 ВІТЧ”/ пред*явленого позову не визнала та пояснила, що трудові відносини позивачем були укладені із юридичною особою А-1509 теперішня назва “38 ВІТЧ”. Позивачу “38 ВІТЧ” була виплачена  заробітна плата за час затримки виконання рішення суду та компенсація за порушення строків її виплати в сумі 20.777 гривень 21 копійки 01 липня 2008 року.  Їхнє підприємство: ДП “38  ВІТЧ” не є  відповідачем по справі. Згідно наказу № 188  від  09 квітня  2004 року Міністерства палива та енергетики України військова частина А-1509 підлягала реорганізації. Шляхом виділу частини майна військової частини А-1509  було утворено  ДП  “38 ВІТЧ”  та  ДП  “38 ВІТЧ” є правонаступником майнових прав і обов*язків військової частини А-1509  лише згідно розподільчого балансу та передавального акту станом на 31 грудня 2004 року. Згідно акту про передачу основних фондів від 31 грудня 2004 року за військовою частиною  А-1509,  нині  38 ВІТЧ,  залишились  зобов*язання з оплати праці та ця заборгованість їм не передавалась та  ДП   “38 ВІТЧ” не є правонаступником у цій частині. У задоволенні позову просить відмовити.

                          Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

                          Так,  із п.1 наказу № 188  від  09  квітня 2004 року  Міністерства палива та енергетики  України вбачається: “Реорганізувати до 15 травня 2004 року інженерно-технічну частину / в/ч А-1509 /  шляхом виділення державного майна, що належить до сфери управління Мінпаливенерго та утворити на його базі   державне підприємство  “38 відділ інженерно-технічних частин”.  Пунктом 9 наказу було встановлено , що ДП  “ 38 ВІТЧ” є правонаступником усіх майнових прав та обов*язків військової частини А-1509, пов*язаних з його діяльністю згідно з розподільчим балансом”.

                         Разом з тим, згідно акту про передачу основних фондів та матеріальних цінностей з війської частини  А-1509  в  ДП  “38 ВІТЧ”  від  31 грудня 2004 року  /т.2, а.с.102-103/  вбачається, що заборгованість по заробітній платі, рядок балансу 580 , залишився на рахунку військової частини.  Вказане стверджується розподільчим балансом станом на  31 грудня 2004 року  /т.2, а.с.100-101/.

                          При цьому, із відомості нарахування заробітної плати позивачу  /т.2, а.с. 37/ вбачається,  що позивачу з липня 2003 року по вересень 2006 року нараховано та виплачено 20.777 гривень 21 копійку — заборгованість по заробітній платі за час затримки виконання рішення суду та компенсація при порушенні строків її виплати. Вказана сума позивачем була отримана  01 липня 2008 року./т.2,а.с.54-55/.

                          При цьому із матеріалів справи вбачається, що позивач з роботи був звільнений у липні 2002 року.  Рішенням суду від  05  березня  2003 року був на роботі поновлений та повторно звільнений за п.1ст.40 КЗпП  України  21 вересня 2006 року.

                         При цьому, із платіжної відомості /т.1,а.с.149/ вбачається, що позивачу була виплачена заробітна плата за один місяць та залишок від встановленої  Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу по заробітній платі в період за  березень-липень  2003 року у сумі 1.256 гривень  84 копійок  згідно підпунктів “а” та “б” наказу № 307 від 05 серпня 2003 року /т.1,а.с.55/.

                         Спричинена позивачу у зв*язку зі звільненням моральна шкода у загальній сумі 1.650 гривень була виплачена 13 листопада 2003 року /т.1,а.с.117-118/.

                         Таким чином,  грошові суми, стягнуті на користь позивача  рішенням суду від 05 березня 2003 року виплачені позивачу у повному обсязі.

                          Також відповідачем, 38 відділ інженерно-технічних частин, позивачу нарахована заробітна плата за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі та компенсація за порушення строків її виплати у сумі 20.777 гривень 21 копійки та вказана сума позивачем отримана 01 липня 2008 року.

                          Окрім того, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від  30 серпня 2010 року відповідач по справі, 38 відділ інженерно-технічних частин, визнаний банкрутом. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрита ліквідаційна процедура строком на 01 рік:  до 26 липня 2011 року.

                         Тому суд, оцінюючи всі докази, зібрані по справі у їх сукупності, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

                         Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд вважає, що судові витрати необхідно покласти на рахунок держави.

                         Керуючись ст., ст.115,116,117 КЗпП  України, ст..ст. 6-14, 60, 212-218 ЦПК України, суд,-

                                                     В И Р І Ш И В:

                                    У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1  до 38 відділу інженерно-технічних частин,  Державного підприємства  “38 відділ інженерно-технічних частин”  про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, компенсації за порушення строків її виплати та моральної шкоди — відмовити.

                                   Судові витрати покласти на рахунок держави.

                                   Рішення може бути оскаржено на протязі 10 днів з дня його оголошення до  апеляційного суду Дніпропетровської області через  Баглійський районний суд  м. Дніпродзержинська.

                                          Суддя:                                  / Литвинчук В.П. /