Справа №2-3757/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
?4” травня 2010 року м. Дніпропетровськ
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого – судді Спаї В.В.,
при секретареві - Гудим О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із цим позовом, посилаючись в його обґрунтування на те, що 01.06.2007 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким позивач зобов’язався надати відповідачеві за цим позовом кредит у розмірі 11 217 доларів 82 центів США строком на 48 місяців (з 01.06.2007 р. по 01.06.2011 р.), а відповідач взяв на себе зобов’язання сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 13,50% річних та здійснювати повернення кредиту щомісячним платежами відповідно до графіку погашення кредиту. Позивач виконав зобов’язання за цим договором та надав відповідачу кредит, перерахувавши кошти в розмірі 11 217,82 доларів США на рахунок відповідача, які надалі відповідач отримав готівкою у касі банку; разом з тим, відповідач не виконує свої зобов’язання за кредитним договором у частині сплати процентів та повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до платіжного календаря, у зв’язку з чим за кредитним договором склалася заборгованість, про стягнення якої у позові в розмірі 125 686 грн. 46 копійок й було заявлено відповідну вимогу.
У судовому засіданні представник позивача посилалася на обставини, зазначені у позовній заяві, підтримала позов повністю та наполягала на його задоволенні; відповідач позов визнала повністю та зазначила, що порушення умов договору з її боку у частині несплати грошових коштів для повернення кредиту було обумовлено важким фінансовим становищем, у зв’язку з чим належне виконання умов за договором у частині сплати відсотків та повернення кредиту було унеможливлено. Водночас, відповідач суду пояснила, що 06.05.2008 р. відповідно до укладеного в усній формі договору доручення та на підставі нотаріально посвідченої довіреності уповноважила ОСОБА_3 на вчинення від її імені дій (експлуатувати, здавати в оренду, продати, обміняти) щодо належного їй на праві свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3, виданого РП РЕВ 2-го МВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 01.06.2007 р. автомобіля марки ВАЗ, модель 21121, тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ –КОМБІ-В, випуск 2007 р., шасі (кузов, рама) НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований РП РЕВ 2-го МВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 01.06.2007 р., та даний час транспортний засіб знаходиться у ОСОБА_3, та ані місце перебування останнього, ані місце знаходження транспортного засобу їй не відомо, у зв’язку з чим вона звернулася з метою пошуку транспортного засобу до правоохоронного органу, утім, пошук результатів не дав.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Таким чином, беручи до уваги той факт, що визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, прийшов до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову з огляду на таке.
Судом було встановлено, що 01.06.2007 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач зобов’язався надати та надав відповідачеві кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 11217,82 доларів США (п. 1.1 договору); кредит було надано строком на 48 місяців з 01.06.2007 р. по 01.06.2011 р. включно згідно графіку надання кредиту. Як вбачається із договору, кредитні кошти призначалися на споживчі цілі (п. 2.1 договору), та кредит було надано на умовах строковості, повернення та плати за користування.
Відповідно до п. 1.4 кредитного договору процента ставка за користування кредитом складала 13,5% річних, та сторони за цим договором досягли згоди, щодо того, що (п. 5.1 договору) позичальник зобов’язується здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу кредитора щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п. 1.3 цього договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 01.06.2011 р. (включно) на зазначений у договорі рахунок, та позичальник зобов’язується щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при статочному погашенні кредиту сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів на зазначений у договорі рахунок. Разом з тим, сторони за цим договором погодили (п. 5.5 договору), що позичальник зобов’язується достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що визначені цим кредитним договором у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, відмови від зміни умов даного договору в передбаченому договором порядку.
Водночас, відповідно до п. 6.5 договору сторони передбачили можливість за умови несвоєчасного погашення кредиту або процентів за його використання достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та неустойки у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених цим договором випадках.
За ст. 626 Ц України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі змістом ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 зазначеного кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Водночас позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як було встановлено судом та не заперечувалося сторонами, через невиконання умов договору з боку позичальника у частині повернення кредиту та сплати процентів склалася заборгованість, у зв’язку з чим на адресу позичальника (відповідача) 23.12.2009 р. за вих. №20-20/2713. було надіслано вимогу про усунення порушень умов кредитного договору від 01.06.2007 р. №014/130932/3161/73 та з пропозицією виконати в 30-дений термін порушене зобов’язання та повернути в повному обсязі отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами за фактичне число календарних днів користування кредитом та пеню за несвоєчасне повернення кредиту і несвоєчасну сплату відсотків. Водночас цим листом для позичальника містилося попередження про те, що у випадку невиконання боргових зобов’язань протягом 30 банківських днів з дня надіслання банком цього листа банк буде змушений вжити заходи примусового стягнення сум заборгованості за кредитним договором; утім, боржник зобов’язань не виконав, та станом на 26.02.2010 р. сума заборгованості за кредитним договором складає 15 730 доларів США 47 центів, що в еквіваленті в національній валюті України складає 125 686 грн. 46 коп.
Разом з тим, як було встановлено судом, 01.06.2007 р. задля забезпечення виконання кредитного договору з боку позичальника між останнім та банком було укладено договір застави транспортного засобу, за яким сторони дійшли згоди, що цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з кредитного договору від 01.06.2007 р. та всіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку дії цього договору, укладеним між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого заставодавець зобов’язується перед заставодержателем повернути в строк до 01.06.2011 р. суму кредиту в розмірі 11 217 доларів 82 цента, що на день оформлення кредиту складало 56650 грн. по курсу НБУ, сплатити проценти за його користування в строки та у випадках, передбачених кредитним договором, та на виконання п. 2.1 договору застави в забезпечення виконання зобов’язань, вказаних у п.п. 1.1 цього договору, заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передав в заставу належний йому транспортний засіб марки ВАЗ 8802 ВК, 2007 р., колір - срібна перлина, шасі (кузов, рама) НОМЕР_4, тип транспортного засобу – легковий – комбі – в, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, видане 01.06.2007 р. РП РЕВ 2-го МВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 01.06.2007 р.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з ч. 1 ст. 1052 ЦК у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Як було встановлено за судового розгляду, 06.05.2008 р. відповідно до укладеного в усній формі договору доручення та на підставі нотаріально посвідченої довіреності відповідач уповноважила ОСОБА_3 на вчинення від її імені дій (експлуатувати, здавати в оренду, продати, обміняти) щодо належного їй на праві свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3, виданого РП РЕВ 2-го МВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 01.06.2007 р. автомобіля марки ВАЗ, модель 21121, тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ –КОМБІ-В, випуск 2007 р., шасі (кузов, рама) НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований РП РЕВ 2-го МВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 01.06.2007 р., та даний час транспортний засіб знаходиться у ОСОБА_3, проте, ані місце перебування останнього, ані місце знаходження транспортного засобу відповідачу не відомо, у зв’язку з чим ОСОБА_2 звернулася з метою пошуку транспортного засобу до правоохоронного органу, утім, транспортний засіб розшуканий не був. Як вбачається, саме цією довіреністю ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 було надано право у тому числі визначати на власний розсуд стоянку транспорту, при необхідності зняти його з обліку, ставити на облік, одержати транзитні номери, подавати та одержувати необхідні довідки та документи, укладати договори щодо розпорядження транспортом, визначаючи на власний розсуд ціну та інші умови, одержувати належні за цими договорами грошові суми, укладати договори обов’язкового страхування цивільної відповідальності та вчинювати інші передбачені цією довіреністю юридично значимі дії, пов’язані і з користуванням цим транспортним засобом; водночас правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні у встановленому ЦК України порядку укладено не було, місце знаходження транспортного засобу його власнику невідомо.
Таким чином, предмет застави - забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 01.06.2007 р. - заставодавцем було втрачено за обставин, за яких позикодавець не несе відповідальності за втрату предмета застави, адже заставодавець розпорядився заставленим майном без згоди заставодержателя, водночас, на порушення ст. 526 ЦК України боргове зобов’язання за кредитним договором в розмірі 125 686, 46 грн. виконано не було, у зв’язку з чим з огляду на встановлені судом обставини, є слушними доводи позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у судовому порядку.
Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при подачі позову позивачем було належним чином оплачено судові витрати, у зв’язку з чим, беручи до уваги те, що на виконання ч. 1 ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, з відповідача на користь позивача підлягають присудженню сплачені позивачем при подачі позову судові витрати.
Керуючись ст.ст. 10, 11, ст. 88, ст.ст. 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 /ідент. номер НОМЕР_2, зареєстрована у АДРЕСА_1/ на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (р/р №29091000000002 в Дніпропетровській обласній дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» МФО 305653, код ЄДРПОУ 19358201) заборгованість за кредитним договором №014/130932/3167/73 від 01.06.2007 р. в розмірі 125 686 грн. 46 коп.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 /ідент. номер НОМЕР_2, зареєстрована у АДРЕСА_1/ на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (р/р №29091000000002 в Дніпропетровській обласній дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» МФО 305653, код ЄДРПОУ 19358201) судові витрати, пов’язані і сплатою судового збору в розмірі 1 256,86 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.В.Спаї