Справа №2-3579/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
„15” квітня 2010 року м. Дніпропетровськ
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого – судді Спаї В.В.,
при секретареві - Якимець Я.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Міського комунального виробничого підприємства «Дніпроводоканал» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати послуг за водопостачання та водовідведення,
ВСТАНОВИВ:
В березні 2010 року Міське комунальне виробниче підприємство «Дніпроводоканал» звернулось до суду с позовом до відповідачів про стягнення заборгованості посилаючись на те, що відповідачі користуються послугами водопостачання і водовідведення, які надає позивач, проте не сплачують вартість отриманих послуг в повному обсязі, у зв’язку з чим заборгованість відповідачів за отримані послуги за період з 1999 р. по січень 2010 р. включно складає 2461 грн. 58 коп. Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість по оплаті послуг за водопостачання і водовідведення в сумі 2461, 58 грн. станом на 01.02.2010 р.
В судовому засіданні представник позивача Єрмоленко А.А., яка діє на підставі довіреності від 11.01.2010 р., позовні вимоги з урахуванням збільшення розміру позовних вимог підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з викладених в позовної заяві підстав.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечення на позов суду не надали, про місце, день та час судового засідання були повідомлені належним чином, в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання з’явилася, пояснила утворення заборгованості через відсутність матеріальної змоги здійснювати оплату наданих послуг, заперечувала проти розміру суми заборгованості та просила суд застосувати строк позовної давності.
Суд, заслухавши пояснення сторін, представника позивача, вивчив письмові доказі в їх сукупності вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом було встановлено, що відповідачі за цим позовом - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мешкають у АДРЕСА_1, будь яких пільг щодо сплати комунальних послуг не мають. За період з січня 1999 р. по січень 2010 р. включно позивач надав відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі в свою чергу не сплатили вартість отриманих послуг в повному обсязі в зв’язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 2 461,58 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та витягом з особистого рахунку.
Відповідно до ст. ст. 64, 67 Житлового Кодексу України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно із п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, зобов’язання моє виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставинах підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення солідарно з відповідачів заборгованості з оплати послуг за водопостачання та водовідведення в розмірі 2071 грн. 25 коп., яка склалася за період з березня 2007 р. по квітень 2010 р. включно.
Відповідно до п. 1 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України (в ред. 2003р.), цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року, та правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно із статтями 71, 75, 80 Цивільного Кодексу УРСР (в ред. 1963 р.), загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
На заборгованість, яка склалася станом на 1 січня 2001 року у сумі 374 грн. 68 коп. розповсюджуються положення статей 71, 75, 80 Цивільного Кодексу УРСР (в ред. 1963 р.), тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. ст. 257, 267 Цивільного Кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином, оскільки відповідач в судовому засіданні звернулася з усною заявою про застосування позовної давності, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості, яка склалася за період з січня 2001 р. по лютий 2007 р. включно, в розмірі 132 грн. 58 коп.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень статті 88 ЦПК, відповідно до яких при задоволенні позову частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином, з відповідачів солідарно підлягає стягненню на користь держави судові витрати в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, ч. 2 ст. 88, ст.ст. 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Міського комунального виробничого підприємства «Дніпроводоканал» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати послуг за водопостачання та водовідведення задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Міського комунального виробничого підприємства «Дніпроводоканал» заборгованість з оплати послуг за водопостачання та водовідведення в розмірі 2 329 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 51 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справив розмірі 30 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.В.Спаї