Справа №2-3185/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
у попередньому судовому засіданні
(вступна та резолютивна частина)
„22” червня 2010 року м. Дніпропетровськ
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого – судді Спаї В.В.,
при секретареві - Гудим О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду із зазначеним вище позовом до відповідача, в його обґрунтування посилаючись на те, що від шлюбу із відповідачем має неповнолітніх дітей – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які мешкають разом із позивачем та перебувають на її утриманні. Зазначаючи у позові про те, що відповідач не приймає участі у вихованні дітей, не піклується про їх фізичний, духовний та моральний розвиток, не надає належної матеріальної допомоги на виховання дітей, а також не приймає участі у додаткових витратах на дітей, позивач й заявила вимогу про стягнення на її користь задля утримання неповнолітніх дітей аліментів з відповідача.
У судовому засіданні позивач підтримала позов повністю, посилалася на обставини, зазначені у ньому, та наполягала на задоволенні позову; відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання не з’явився, водночас надав суду письмову заяву про згоду сплачувати аліменти за судовим рішенням, та повідомив, що працює на ТОВ «Вільногірське скло» на посаді начальника зміни транспортного цеху.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Таким чином, заслухавши пояснення позивача та вивчивши матеріали справи, беручи до уваги те, що визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1, у подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 народилася донька - ОСОБА_3, та ІНФОРМАЦІЯ_2 син ОСОБА_4, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Вільногірського міського управління юстиції було зроблено відповідні записи та видані свідоцтв; відповідно до цих свідоцтв ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Оскільки обов’язок по утриманню дитини є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, не пов'язаний із матеріальним становищем особи, до якої заявлено матеріально-правову вимогу про стягнення аліментів, та відповідач визнав позов повністю, вбачаються усі підстави для присудження на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо присудження до сплати аліментів, про яке позивачем було заявлено відповідну вимогу, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дітей, які неповнолітніми, мешкають разом із матір’ю (позивачем), потребують піклування та утримання, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним, працює.
З приводу визначення розміру частки від заробітку (доходу) батька, то суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом; якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (ч. 2 ст. 183 зазначеного кодексу).
На виконання ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. Таким чином, беручи до уваги те, що передбачені статтею 184 СК України випадки у справі, яка розглядається, відсутні, то, виходячи з вищенаведеного, розмір єдиної частини не може бути меншим, ніж сума, яка складається з сум по 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожного з дітей відповідного віку, тобто 60 відсотків прожиткового мінімуму, адже неповнолітні діти колишнього подружжя Савченко належать до однакової вікової категорії (від 6 до 18 років).
Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що на виконання п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» позивача було звільнено від сплати судового збору та не підлягали оплаті при зверненні до суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи (п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України), утім, на виконання ч. 3 ст. 88 зазначеного кодексу, згідно зі змістом якої якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, та відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягають присудженню зазначені судові витрати.
Таким чином, беручи до уваги встановлені судом факти та зазначені обставини, які враховуватимуться судом при присудженні до сплати аліментів, суд, керуючись ст. 183 СК України, ст.ст. 11, ч. 3 ст. 88, ч. 4 ст. 130, ч. 4 ст. 174, ст.ст. 212, 214-215, 218, 367 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше ніж сума, що складається з сум по 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожного з дітей відповідного віку, починаючи з 03.02.2010 р., та до досягнення кожною дитиною повноліття.
Рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.В.Спаї