Справа №2-3184/10                                                                                                                

  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

у попередньому судовому засіданні  

(вступна та резолютивна частина)  

„25” травня 2010 року                                                                                                                                      м. Дніпропетровськ  

         Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:    

        Позивач звернулася до суду із зазначеним вище позовом до відповідача, в його обґрунтування посилаючись на те, що від шлюбу із відповідачем  має неповнолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні. Зазначаючи про те, що відповідач у вихованні дитини участі не приймає, ухиляється від утримання дитини та ніякої матеріальної допомоги не надає, а позивач сама не в змозі належним чином утримувати дитину, у позові й було висловлене прохання про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у судовому порядку.

        У судовому засіданні позивачка підтримала позов повністю, та, категорично заперечуючи проти можливості укладення із відповідачем мирової угоди з предмету заявленого позову, наполягала на його задоволенні; відповідач позов визнав повністю та просив суд ухвалити судове рішення по суті позовних вимог.  

        Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

        Таким чином, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, беручи до уваги те, що визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб,  суд дійшов до  висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.    

         Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

         Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася дитина, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Індустріального районного управління юстиції м. Дніпропетровська 20.11.2006 р. у Книзі записів актів громадянського стану про народження було зроблено відповідний запис та видано свідоцтво; відповідно до цього свідоцтва ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3. Оскільки обов’язок по утриманню дитини  є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, не пов'язаний із матеріальним становищем особи, до якої заявлено матеріально-правову вимогу про стягнення аліментів, та відповідач визнав позов повністю, вбачаються усі підстави для присудження на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини в заявленому у позові розмірі.  

        Разом з тим, при вирішенні питання щодо присудження до сплати аліментів, про яке позивачем було заявлено відповідне прохання, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, яка є малолітньою, мешкає разом із матір’ю (позивачем), потребує піклування та утримання, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним, працює, має постійний та стабільний заробіток; водночас суд при вирішення питання про присудження до стягнення  аліментів враховує те, що на утриманні у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина не перебуває, а також враховує інші обставини, що мають істотне значення, зокрема те, що стягнення за виконавчими листами з відповідача за цим позовом не проводиться, покладені за кредитним договором  на відповідача грошові зобов’язання виконуються останнім в повному обсязі та відповідач у судовому засіданні підтвердив, що заявлений позивачем до присудження розмір аліментів на здатність виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором не впливатиме.    

        Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що на виконання п. 5 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» позивача було звільнено від сплати судового збору та не підлягали оплаті при зверненні до суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи (п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України), утім, на виконання ч. 3 ст. 88 зазначеного кодексу, згідно зі змістом якої якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, та відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягають присудженню зазначені судові витрати.      

       Таким чином, беручи до уваги встановлені судом факти та зазначені обставини, які враховуватимуться судом при присудженні до сплати аліментів, суд, керуючись ст. 184 СК України, ст.ст. 10, 11, 15, ч. 3 ст. 88, ч. 4 ст. 130, ч. 4 ст. 174, ч. 3 ст. 209, 212, 214-215, 218, 367 ЦПК України,                  

ВИРІШИВ:

        Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити повністю.  

        Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3,  аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини заробітку (доходу) ОСОБА_2, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.01.2010 р. та до досягнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  повноліття.    

        Рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць  допустити до негайного виконання.

        Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.    

        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти  днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження .              

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                                                                                                                    В.В.Спаї