ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
02 березня 2010 року 10:50 № 2а-14889/09/2670
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-ХОЛДІНГ»
до Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області
проскасування податкового повідомлення-рішення №0004271500/0 від 28.08.2009,
Суддя Смолій І.В.
Секретар судових засідань Бузінова І.Ю.
Представники:
Від позивача:Сліпчук Л.В. довіреність №б/н від 24.03.2010,
Від відповідача:Вонсович М.М. довіреність №28 від 12.10.2010,
На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 02.03.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області №0004271500/0 від 28.08.2009, яким визначено суму податкового зобов’язання по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 77452,35 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 36941,56 грн.; визнання протиправним та скасування в частині стягнення орендної плати з юридичних осіб першу податкову вимогу №1/202 від 16.09.2009 та другу податкову вимогу №2/213 від 21.10.2009, винесені Старокостянтинівською об’єднаною державною податковою інспекцією Хмельницької області.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2009р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначене судове засідання на 22.12.2009р..
Розгляд справи 22.12.2009р. відкладався до 02.03.2010р.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає спірне рішення таким, що прийняте безпідставно та необґрунтовано, оскільки згідно ст.2 Закону України «Про плату за землю»плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати; за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. В той же час позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку і його діяльність в сфері оподаткування регулюється, також, Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок». Отже, вимога щодо сплати окрім фіксованого сільськогосподарського податку ще й орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, призводить до подвійного оподаткування одного і того ж об'єкту, що є порушенням загальних принципів оподаткування.
Відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що позивач відповідно до укладеного договору оренди земельної ділянки від 07.12.2007 з районною державною адміністрацією, користується на умовах оренди земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району. Згідно даного договору Орендарю передано 18 земельних ділянок загальною площею 638,00 га, в тому числі ріллі - 638,00 га, із земель не витребуваних паїв Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району.
Угодою про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 07.12.2007, укладеної 04.02.2009 між позивачем та Старокостянтинівською районною державною адміністрацією, починаючи з 08.12.2008 позивачу надано в оренду земельну ділянку площею 474,24 га, в тому числі ріллі 474,24 га із земель не витребуваних паїв Самчинецької сільської ради.
Тобто, позивач користується земельною ділянкою державної власності та без законних на те підстав не сплачує до відповідного місцевого бюджету передбачені чинним законодавством суми орендної плати за землю, чим порушує п. 3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»яка вказує на обов'язок платників податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Що стосується фіксованого сільськогосподарського податку, то ставки податку, також, встановлюються у відсотках від грошової оцінки сільськогосподарських угідь, але платник податку не сплачує земельного податку за землі, що перебувають у його власності, тим самим зменшуючи податкове навантаження.
Відповідач наголошує на тому, що природа двох податків, таких як орендна плата за землю та фіксований сільськогосподарський податок, абсолютно різна. Тому твердження позивача про виникнення подвійного оподаткування хибне і не має законодавчого обґрунтування.
Позивач безпідставно не сплачує орендну плату за земельну ділянку площею 474.24 га державної власності переданої в користування на правах оренди, оскільки Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок»не передбачено звільнення платника податків від сплати орендної плати за земельні ділянки державної власності переданих в користування на підставі договорів оренди, у зв’язку з чим відповідач вважає податкове повідомлення-рішення №0004271500/0 від 28.08.2009 таким, що відповідає нормам чинного законодавства.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
З 07.08.2009 по 10.08.2009 Старокостянтинівською об’єднаною державною податковою інспекцією Хмельницької області (надалі –Відповідач) було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-ХОЛДІНГ»(надалі –Позивач) пов’язаних із нарахуванням та сплатою орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з 08.12.2008 по 30.06.2009 та фіксованого сільськогосподарського податку з 01 січня по 30 червня 2009 року.
Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог ст. ст. 21, 33 Закону України «Про оренду землі»№161-ХIV від 06.10.19998 із змінами доповненнями (надалі –Закон №161-ХIV), ст. ст.13,14 Закону України «Про плату за землю»№2535-ХІІ від 03.07.1992 із змінами та доповненнями (надалі –Закон №2535-ХІІ), в результаті чого позивачем було занижено орендну плату за земельні ділянки державної власності в сумі 77452,35грн.: за грудень 2008 року –7079,52грн., за січень 2009 року –10534,65 грн., за лютий 2009 року –11841,94 грн., за березень 2009 року –11999,06 грн., за квітень 2009 року –11999,06 грн., за травень 2009 року –11999,06 грн., за червень 2009 року –11999,06 грн.
Так, позивачем було не оподатковано з 08.12.2008 по 03.02.2009 земельну ділянку площею 638 га та з 04.02.2009 по 30.06.2009 –474,24 га, в результаті чого занижено суму орендної плати за вищенаведені періоди.
Перевіркою було встановлено, що розпорядженням Районної державної адміністрації від 05.11.2007 №371/2007-р та договору оренди від 07.12.2007 позивачу було надано в оренду земельну ділянку площею 638 га із земель не витребуваних паїв Самчинецької сільської ради для ведення сільськогосподарського виробництва, строк дії договору встановлено до 07.12.2008, орендна плата за 1га становить 172,00 грн. Договір зареєстрований в Самчинецькій сільській раді 16.01.2008 за №1001.
Вказана земельна ділянка позивачем включена до оподаткування відповідно до умов наведеного договору, нарахована сума орендної плати сплачена до бюджетів повному обсязі.
Угодою від 04.02.2009 терміну дії договору оренди земельної продовжено з 08.12.2008 по 04.02.2010, а також в оренду передано земельну ділянку площею 474,24 га із земель не витребуваних паїв Самчинецької сільської ради (орендна плата 303,62 грн. за 1 га).
Однак, позивачем копію угоди про продовження терміну дії договору до податкового органу не було надано, земельну ділянку площею 474,24 га до оподаткування не віднесено.
Відповідно до ст. 33 Закону №161-ХIV, ст. 14 Закону №2535-ХІІ та договору оренди земельної ділянки від 07.12.2007 позивачу слід було подати відповідачу до 20.01.2009 податкову уточнюючу декларацію за грудень 2008 року та нарахувати орендну плату. У податковій та уточнюючій деклараціях на 2009 рік не включено земельну ділянку площею 638 га, у зв’язку з чим не нараховано та не сплачено орендну плату. З дати укладення угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки, а саме з 04.02.2009 позивачу слід було оподаткувати земельну ділянку площею 474,24 га з розміром орендної плати 303,61 грн. за 1 га та задекларувати орендну плату в розмірі 11999,06 грн. за кожний календарний місяць, що ним не було виконано.
За результатами перевірки про виявлені порушення відповідачем складено Акт № 1317-1500-32827667 від 10.08.2009 (надалі –Акт), на підставі висновків якого відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0004271500/0 від 28.08.2009 на суму 114393,91 грн., яким визначено суму податкового зобов’язання по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 77452,35 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 36941,56 грн.
У зв’язку з несплатою позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб в установлені строки, відповідач відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 (надалі –Закон №2181-ІІІ) направив на адресу відповідача першу податкову вимогу №1/202 від 16.09.2009 про сплату боргу по орендній платі з юридичних осіб на суму 114060,33 грн. та другу №2/213 від 21.10.2009 на суму 113779,00 грн.
Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності визначаються Законом №2535-XII.
Згідно приписів ст. 2 Закону №2535-XII плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Однак, судом встановлено, що також не заперечується відповідачем, що позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, внаслідок чого діяльність останнього в сфері оподаткування регулюється, також, Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок»№320-XIV від 17.12.1998 (надалі –Закон №320-XIV).
У відповідності до змісту ст. 1 Закону №320-XIV фіксований сільськогосподарський податок (далі - ФСП) сплачується в рахунок ряду податків і зборів (обов'язкові платежів), до яких, зокрема, відносяться плата (податок) за землю, при цьому, інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України «Про систему оподаткування», сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.
Статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування»регламентовано, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Враховуючи вищевикладені норми, суд приходить до висновку, що платник податків, який набув статусу платника ФСП, не є платником плати за землю, у тому числі, і у вигляді орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у разі наявності такого статусу в податковому періоді.
Судом відзначаються, що згідно ст. 3 Закону №320-XIV об'єктом оподаткування для платників ФСП є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.
При цьому, слід наголосити, що ч. 4 ст. 9 Закону України №320-XIV, для сільськогосподарських товаровиробників —платників фіксованого сільськогосподарського податку зупинено дію Закону України "Про плату за землю", Закону України "Про систему оподаткування" у частині сплати сум податків і зборів (обов'язкових платежів), включених до складу фіксованого сільськогосподарського податку.
Відповідно до частини 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення відповідача усім вищезазначеним вимогам, дійшов висновку про недоведеність правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, а також суду не доведено наявність правових підстав для донарахування позивачу податкового зобов’язання по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 77452,35 грн. та штрафних санкцій у розмірі 36941,56 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв’язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області №0004271500/0 від 28.08.2009, а також перша податкова вимога №1/202 від 16.09.2009 та друга податкова вимога №2/213 від 21.10.2009 підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -м. Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області №0004271500/0 від 28.08.2009.
3. Визнати протиправними та скасувати в частині стягнення орендної плати з юридичних осіб першу податкову вимогу №1/202 від 16.09.2009 та другу податкову вимогу №2/213 від 21.10.2009, винесені Старокостянтинівською об’єднаною державною податковою інспекцією Хмельницької області.
Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.В. Смолій