У К Р А Ї Н А

Місцевий Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 2-3579/10 р.

                                                                 Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 серпня 2010р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Балюкової К.Г., розглянувши  у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягненню трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1, 22.04.2010 р. звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність останнього відносно відмови виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менш за прожитковий мінімум, встановлений для дітей віком до 6 років; стягнути з відповідача на її користь недоплачену грошову допомогу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 1896,54 грн., відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору та ІТЗ розгляду справи на суму у розмірі 171 грн..

Позовні вимоги позивачкою засновані на тому, що вона має дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до діючого в цій сфері законодавства щомісячно їй повинна сплачуватися грошова допомога у розмірі прожиткового мінімуму, однак у порушення цього, починаючи з 09.07.2007 р., вказана допомога сплачувалась їй в неповному обсязі: у липні 2007 р.- 129,03 грн., серпні 2007 р. -  132,64 грн., у вересні 2007 р. - 134,45 грн., у жовтні 2007 р. - 136,13 грн., у листопаді 2007 р. - 140,05 грн., у грудні 2007 р. - 144,10 грн.. Зазначала, що сума недоплати з липня 2007 р. по 31 грудня 2007 року  складає 1 896,54 грн.  Посилання відповідача при невиплаті у повному обсязі вказаної допомоги на Закони про державні бюджети різних років, на її думку, є неспроможними, оскільки ці правові нормативні акти не мають рівну юридичну силу з нормативно – правовими актами, якими встановлені спірні виплати та не можуть їх скасовувати.

Представник позивача до судового засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи в його відсутність та підтримання заявлених позивачкою вимог у повному обсязі по викладених у позові обставинах.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився,  надавши заперечення на позов, в яких позов не визнав у повному обсязі з підстав його необґрунтованості, також вказував, що Конституцією України встановлено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються розходи держави на суспільні потреби, їх розмір, цільове призначення. Відповідними Законами про Державний бюджет України на відповідний рік передбачався визначений обсяг виплат сім’ям із дітьми, які не досягли трьох років. У зв’язку з чим, зазначені виплати Управління праці та соціального захисту населення здійснювало відповідно до Конституції у межах бюджетних асигнувань, обсяг коштів на дану виплату надходив до їх Управління також з розрахунку коштів, передбачених бюджетом в даній частині. Вказувала, що УТСЗН є органом виконавчої влади – розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, яке діє у межах виділених йому на даний вид виплат коштів, тому порушення прав позивачки відбулося з вини законодавчого органу, який встановив розмір виплат на кожний рік. Зазначав, що після визнання неконституційними положень ст.56 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” відповідні асигнування для збільшення виплат з державного бюджету до них не надходили. Із викладено у сукупності, просив суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Просив розглянути справу в його відсутність.

Визнаючи наявні матеріали справи про права і взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим, згідно зі  ч. 2 ст. 158 ЦПК України, враховуючи заяви сторін, розглянути справи в їхню відсутність та прийняти рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до п. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матерю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження, яке мається в матеріалах справи, до того вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку та є застрахованою особою відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” , що підтверджено копією відповідного свідоцтва.

Згідно ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 р. № 2240 (зі змінами та доповненнями), допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованої особи надається у розмірі прожиткового мінімуму.

Встановлено, що у  2007 році, щомісячна грошова допомога виплачувалася позивачці не у повному обсязі, а у розмірах, передбачених ст.56 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік”, фактичні розмірі таких виплат приведені у довідці про доходи позивачки № 994 від 14.04.2010 р..

Суд вважає, що правовідносини сторін, що виникають в процесі реалізації права на отримання соціальної допомоги матерям на утримання дітей до досягнення ними трьох років, основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання матерям соціальної допомоги у розмірі прожиткового мінімуму щомісячно, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Враховуючи вищевисловлене, суд приходить до висновку про те через прийняття Рішення Конституційним судом України 09.07.2007 р. № 6-рп2007 р. щодо не відповідності Конституції України положень ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік”, відповідач з липня 2007 р. не мав правових підстав для  нарахування позивачці  щомісячної допомоги  на дитину до досягнення нею трьох років у меншому розмірі, ніж це передбачено діючим законодавством, зокрема ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції  України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань не повинні прийматися до уваги.

Частиною 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» застрахована особа – це найманий працівник або інша особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Таким чином, позивачка на час вирішення спірного питання набула статус особи, яка втратила працездатність. Тому суд приходить до висновку про те, що при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку потрібно застосовувати розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не прожитковий мінімум на дитину, віком до шести років, як помилкове вважає позивачка.

З огляду на наведене, відповідач, починаючи з 09.07.2007 р. повинен був нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», тобто у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи, встановлений ст. 62 Закону України “Про Державний бюджет України на  2007 рік” розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, складав  з 1 квітня 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн., тобто всього за період з 09.07.2007 р. по 31 грудня 2007 р. відповідач повинен був сплатити позивачці 2 346,21 грн. (406:31х23)+(410,6х2)+(411х3), тоді як у відповідності до наданої довідки,  позивачці у вказаний період 2007 року було сплачено лише 782, 98 грн. грн., т аким чином, загальна сума недоплаченої позивачці щомісячної допомоги на утримання дитини до досягнення нею 3-х років за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. становить 1 563,23 грн. (2 346,21 грн. – 782,98 грн.) та має бути стягнута на її користь  з відповідача у судовому порядку.

Таким чином, відповідач, як орган державної влади, якій забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату соціальних виплат, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує соціальні виплати відповідно до чинного законодавства, повинен був нараховувати та виплачувати позивачці щомісячну допомогу на утримання дитини до досягнення нею 3-х років у розмірі встановленого прожиткового мінімуму на непрацездатну особу, але в порушення ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», виплачував позивачці допомогу  у розмірі, меншому, ніж це передбачено вказаним законом, у зв’язку з чим, суд вважає за необхідне визнати бездіяльність відповідача по виплаті щомісячної допомоги на утримання дитини до досягнення нею 3-х років у розмірі – противоправною.

Згідно вимогам ст.88 ГПК України, витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, пропорційно задоволеним вимогам, по сплаті судового збору у розмірі 51 грн., та витрати з інформаційно-технічного розгляду справи у розмірі 120 гривен, підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки у матеріалах справи є їх документальне підтвердження.  

На підставі ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 р. № 2240 , Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп-2007,  керуючись ст. ст. 10, 60, 88 212 – 215  ЦПК України ,  суд

В И Р І Ш І В :

   Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1   щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку  у розмірі, встановленому ст.43 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”   за період  з 09.07.2007 р. по  31.12.2007 року – протиправною.          

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя на користь ОСОБА_1   невиплачену частину щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, відповідно до вимог Закону України ст.43 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”   за період  з 09.07.2007 р. по  31.12.2007 року у розмірі 1 523 грн. 23 коп.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя на користь ОСОБА_1   у відшкодування судового збору суму у розмірі 51 грн.,  у відшкодування витрат з інформаційно-технічного розгляду справи суму у розмірі 120 гривен,  а всього стягнути 171 гривни.  

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 – відмовити.    

          Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд м.Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя – підпис

Копія вірна:

Суддя Ленінського районного

Суду м. Севастополя                                                                                            Балюкова К.Г.