СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
19 червня 2006 року | Справа № 2-14/6419-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Плута В.М.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ІТВ" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 25.04.2006 у справі №2-14/6419-2006
за позовом відкритого акціонерного товариства "Євпаторійська швейна фабрика" (вул. 9 Травня, 49, м.Євпаторія, 97401)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ІТВ" (вул. Батуріна, 13, м.Сімферополь, 95000)
про розірвання договору та стягнення 1529,47 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 25.04.2006 у справі № 2-14/6419-2006 частково задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Євпаторійська швейна фабрика" до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ІТВ" про розірвання договору та стягнення 1529,47 грн. З товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ІТВ" на користь позивача стягнута заборгованість у сумі 1506,25 грн.
У частині позовних вимог про розірвання договору провадження у справі припинено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити.
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
У зв’язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Борисової Ю.В. 16.06.2006, за розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко у складі судової колегії була проведена заміна судді Борисової Ю.В. на суддю Щепанську О.А.
У судовому засіданні 16.06.2006 оголошено перерву до 19.06.2006.
У судове засідання 19.06.2006 представники сторін не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
За клопотанням представників сторін у судовому засіданні 16.06.2006 судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У лютому 2006 року відкрите акціонерне товариство "Євпаторійська швейна фабрика" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ІТВ", просило розірвати договір про інформаційно-рекламне обслуговування № 12 від 21.05.2004 та стягнути з відповідача 1506,25 грн. попередньої оплати, 9,66 грн. –3 % річних, 13,56 грн. –індексу інфляції, посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язань за договором.
Позивач, уточнивши позовні вимоги, заявою від 25.04.2006 просить розірвати договір № 12 від 21.05.2004, стягнути з відповідача 1506,25 грн. попередньої оплати. У частині стягнення 9,66 грн. –3 % річних, 13,56 грн. –індексу інфляції від позову відмовився.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні принципи виконання зобов’язань та статтю 80 Господарського процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін у судовому засіданні 16.06.2006, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі 21.05.2004 було укладено договір про інформаційно-рекламне обслуговування № 12, відповідно до якого відповідач (виконавець) зобов’язується виготовлювати інформаційно-рекламні матеріали позивача (замовника) за його завданням та відповідно до переліку послуг виконавця.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що відповідач надає ефірний час для розміщення інформаційно-рекламних матеріалів позивача протягом часу дії договору. Конкретні дати та час виходу відеоматеріалів узгоджуються з позивачем.
Згідно з пунктом 3.1 договору замовник зобов’язується заявляти про необхідність показу відеоматеріалів не менш ніж за 10 днів до виходу матеріалів.
Суд визнав зазначений договір неукладеним з огляду на відсутність угоди про предмет, ціну та строк дії договору.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що предмет договору визначено у пункті 1.1, ціна узгоджена протоколом від 21.05.2004 (а.с. 58); строк дії обмежено моментом подання однією із сторін заяви про розірвання угоди.
За таких обставин договір № 12 від 21.05.2004 слід визнати укладеним, і саме так вважають обидві сторони, про що свідчать як позовна заява, так і відзив на неї.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачем не доведено факт виконання ним робіт (надання послуг) за договором.
У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, матеріали справи свідчать, що позивач на свій розсуд письмове замовлення відповідачу не надав.
Пункт 3.1 договору не передбачає форми, у якій повинно бути заявлено про необхідність показу відео матеріалу, з огляду на що позивачем не спростовані доводи відповідача про формування замовлення в усній формі.
Крім того, з тексту позовної заяви вбачається, що медіа-план виходу програми в ефір також був узгоджений між сторонами.
Відповідно до статті 48 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” передачі, які транслювались на телебаченні, записуються у журналі, який зобов’язаний зберігатись телерадіоорганізацією протягом року з моменту останнього запису, а передачі, які телерадіоорганізація транслювала або ретранслювала повинні бути записані та зберігатись протягом 14 днів з моменту їх трансляції. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.
Від відкритого акціонерного товариства "Євпаторійська швейна фабрика" скарги на надані інформаційно-рекламні послуги за договором № 12 від 21.05.2004 не надходили, необхідності зберігання записів товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ІТВ" не було.
Оскільки позивачем не надано суду доказів виконання ним пункту 3.3 договору та доказів використання ним прав, наданих статтею 48 Закону України „Про телебачення і радіомовлення”, доводи відповідача про виконання ним медіа плану та розміщення інформаційно-рекламних матеріалів у програмі „Молодым родителям на заметку” в період з 04.07.2004 по 31.07.2004 залишаються не спростованими.
Відповідно до ефірної довідки, яка передбачена пунктом 4.5 договору, програма „Молодым родителям на заметку” в період з 04.07.2004 по 31.07.2004 виходила в ефір 8 раз, після чого було складено двосторонній акт виконаних робіт, однак позивач прибути на підписання акту відмовився.
Зазначені обставини підтверджуються службовою запискою бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ІТВ", позивачем також не спростовані, з огляду на що зобов'язання відповідача за договором № 12 від 21.05.2004 вважаються виконаними.
Стаття 651 Цивільного кодексу України передбачає право сторони на відмову від договору та його розірвання.
За загальним правилом як відмова, так і розірвання договору повинно мати місце у період його дії.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що набирає чинності з моменту підписання та припиняє дію за заявою однієї із сторін про його розірвання.
Стаття 3 Цивільного кодексу України одним із загальноправових принципів визначає свободу договору.
Отже, договір № 12 від 21.05.2004 слід вважати розірваним на підставі листа позивача від 30.09.2005 (а.с. 14), з огляду на що вимога про розірвання договору не підлягає задоволенню.
Оскільки, як було зазначено вище, позивачем не доведено факт невиконання відповідачем умов договору в межах сплаченої суми 1506,25 грн., у задоволенні позовних вимог про її стягнення слід відмовити.
Керуючись статтями 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ІТВ" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006 у справі № 2-14/6419-2006 скасувати.
3. У позові відкритого акціонерного товариства "Євпаторійська швейна фабрика" до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ІТВ" про розірвання договору та стягнення 1529,47 грн. відмовити.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді В.М. Плут
О.А. Щепанська