Справа № 2а-238/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2010 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді: Дзярук М.П.,
при секретарі: Бабенко Г.В.
за участю позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Комунарському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку звернення до суду та про нарахування недоотриманої соціальної допомоги на дітей війни , -
ВСТАНОВИВ:
12.11.2009 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до УПФУ Комунарському районні м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплати державної соціальної допомоги на дітей війни, яким просив поновити строк позовної давності, визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не нарахування державної соціальної допомоги, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. до чинного часу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії діти війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року по теперішній час має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в заяві, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав в повному обсязі та подав письмові заперечення в яких заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволені з наступних підстав:
Згідно Положення "Про управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя" від 04.01.2008 року Управління пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя є органом Пенсійного фонду України, підвідомчий ГУ ПФУ в Запорізькій області та Пенсійному фонду України. Управління в своїй діяльності керується Конституцією, законами України, актами президента, Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З набранням чинності з 01.01.2006 Закону № 2195 дія ст.6 цього закону була призупинена на 2006 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", а після внесення до останнього змін - було передбачено поетапне запровадження такого підвищення.
Протягом 2007 року підвищення пенсій дітям війни виплачувалось в порядку встановленому ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яка передбачала виплату такого підвищення лише особам, що є інвалідами. Водночас п.12 ст.71 вказаного закону дія ст.6 Закону № 2195 була призупинена на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 були визнанні такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Отже, стаття 6 Закону №2195, якою передбачена виплата підвищення пенсій дітям війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, відновила дію з 09.07.2007. Але встановлення цього факту не дало законодавчого права ПФУ ні в 2007 ні в 2008 роках для виплати "дітям війни" оскільки не були внесені зміни до ЗУ "Про державний бюджет на 2007 рік" та ЗУ "Про державний бюджет на 2008 рік" і не було збільшено фінансування на підвищення пенсій дітям війни.
Органами Пенсійного фонду України вказане підвищення пенсій виплачується тільки з 01.01.2008 з урахуванням вимог ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян"- що становить 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
ОСОБА_1 виплачено УПФУ до основного розміру пенсії з 01.01.2008 року - 47,00 грн. (10 % від 470,00 грн.); 01.04.2008 року-48,10 грн. (10% від 481,00 грн.); 01.07.2008 року-48,20 грн. (10% від 482,00 грн.); 01.10.2008 року - 49,80 грн. (10% від 498,00 грн.) по теперішній час.
Відповідно до ст. 7 Закону № 2195 фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Управління виконує лише функцію виплати визначених збільшень, а не встановлює розміри таких виплат, або виділяє цільові кошти, які згідно з ч. 2 ст. 95 Конституції України визначаються тільки Законом України "Про державний бюджет". За цим конституційним приписом, у разі якщо застосування пільг ( в даному випадку збільшення пенсій) потребує фінансування за рахунок Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону про Державний бюджет. До того ж при визначенні таких обставин повинні враховуватися вимоги ст. 95 Конституції України щодо справедливого і неупередженого розподілу суспільних багатств між громадянами та збалансованості бюджету , тобто усі суспільні потреби, які тягнуть за собою видатки з Державного бюджету мають бути задоволені виходячи з фінансових можливостей держави.
Враховуючи, що фінансування виплат за Законом № 2195 проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, дії останнього щодо відмови у виплаті підвищення пенсій дітям війни за період з 09.07.2007 по 01.01.2008 не порушують діюче законодавство. Законодавством до 01.01.2008 не було встановлено величини, з якої мало обчислюватися вказане підвищення, що не давало можливості визначити його розмір.
Таким чином з 09.07.2007, тобто з моменту відновлення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний - захист дітей війни" до 01.01.2008, законодавством не було визначено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни.
Також представник відповідача просив суд застосувати строк позовної давності.
Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши письмові матеріали справи вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити частково.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України – для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що одними з позовних вимог є зобов»язання відповідача провести перерахунок пенсії з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по теперішній час відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З позовом до суду з цими позовними вимогами позивач звернувся лише 12.11.09р., тобто з пропуском процесуального строку.
Позивач не довів належними доказами факт пропуску звернення до суду за захистом порушеного права за цей період з поважних причин, чим не виконав вимоги ч.1 ст.71 КАС України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Судом таких доказів не встановлено при розгляді справи.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що із позовними вимогами про стягнення недоплаченої соціальної допомоги за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 11.11.2008р. позивач звернувся до суду з пропуском процесуального строку без поважних причин.
У зв’язку з цим суд вважає за можливе прийняти до судового розгляду зазначені позовні вимоги лише за період з 12.11.08р., тобто в межах процесуального строку, а позов в іншій його частині залишити без задоволення тому, що згідно ч.1 ст.100 КАС України – пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус "Дитини війни", що підтверджується пенсійним посвідченням та не оспорюється відповідачем (а.с. 4).
Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Дане підвищення становить 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22 травня 2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22 травня 2008 року управління Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22 травня 2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати УПФ у Комунарському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 12.11.2008р. по 26.08.2010р. з підвищенням пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати.
Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність відповідача щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. ст. 9, 87, 88, 99, 100, 158-163, 186 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Комунарському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку звернення до суду та про нарахування недоотриманої соціальної допомоги на дітей війни задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, в період з 12.11.2008 року по 26.08.2010 року включно, щодо не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 «Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 року та провести відповідні виплати за період з 12.11.2008 року по 26.08.2010 року включно з урахуванням попередніх виплат.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Комунарський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 31.08.2010 року.
Суддя: М.П.Дзярук
Справа № 2а-238/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(резолютивна частина)
26.08.2010 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді: Дзярук М.П.,
при секретарі: Бабенко Г.В.
за участю позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Комунарському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку звернення до суду та про нарахування недоотриманої соціальної допомоги на дітей війни , -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Комунарському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку звернення до суду та про нарахування недоотриманої соціальної допомоги на дітей війни задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, в період з 12.11.2008 року по 26.08.2010 року включно, щодо не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 «Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 року та провести відповідні виплати за період з 12.11.2008 року по 26.08.2010 року включно з урахуванням попередніх виплат.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Комунарський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови буде складений 31.08.2010 року.
Суддя М.П.Дзярук