Судове рішення #10981162

Справа  № 2-2

  2010  року  

       

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

      10  вересня   2010  року       Дубенський міськрайонний  суд    Рівненської  області,

 в  особі  головуючого   судді              Ходак С.К.

 при секретарі                                        Климюк Ю.В.

 за участю представника  позивача     ОСОБА_1

 представника відповідача                    ОСОБА_2,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно справу за позовом  

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування не дійсним,

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві особистої власності належав житловий будинок АДРЕСА_1, котрий був подарований йому ОСОБА_6.

Після смерті ОСОБА_5, виявилось що є договір дарування будинку АДРЕСА_1, який укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Просить визнати даний договір недійсним так як ОСОБА_5 підписав цей договір в результаті введення його в оману відповідачкою по справі. ОСОБА_5 не розумів, що підписує, у зв»язку з тим, що був інвалідом другої групи. Окрім того, ОСОБА_5 не оформляв право власності в органах БТІ і не отримував витягу з реєстра про право власності, не проводилось обміру будинку, в різних документах, вказаний різний розмір будинку. Просить суд визнати договір дарування будинку АДРЕСА_1, який укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 02 грудня 1998 року – недійсним.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник позовні вимоги підтримали та дали пояснення згідно позовної заяви.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник позовні вимоги не визнали та пояснили, що позовні вимоги є безпідставними та нічим не підтверджуються, просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що договір дарування   житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1  укладений між  ОСОБА_5 та ОСОБА_4  оформлений був нею. Була нотаріусом   Дубенської міської державної нотаріальної контори і якщо в ті роки не було  нотаріуса Дубенської районної державної нотаріальної контори  і особа  зверталася, то мала  право  оформляти  договір дарування по  району без будь-якого розпорядження. Договір дарування видавався на підставі поданих документів, а саме:  договору дарування посвідченого  в виконавчому комітеті  Берегівської сільської ради.

Суд, заслухавши сторони у справі, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

02 грудня 1998 року ОСОБА_5 уклав договір, згідно якого подарував житловий будинок АДРЕСА_1 – ОСОБА_4 (а.с. 87).

Даний спірний житловий будинок належав дарителю ОСОБА_5 на підставі договору дарування посвідченого в виконавчому комітеті Берегівської сільської ради від 31 січня 1984 року (а.с. 88).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про смерть  виданого Берегівською сільською радою Дубенського району, запис № 03 (а.с. 4).

Суд вважає, що між сторонами  виникли цивільні правовідносини щодо договору дарування, які регулюються ЦК України в редакції 1963 року, оскільки договір був укладений 02 грудня 1998 року, відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 р.

Відповідно до ст. 243 ЦК України в редакції 1963 року,  за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Договір дарування, у відповідності ст. 244 ЦК України в редакції 1963 року повинний також бути посвідчений нотаріально, якщо здійснюються на суму понад 500 карбованців.

З матеріалів справи вбачається, що договір дарування між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений в письмовій формі та посвідчений нотаріально. Таким чином, при укладенні вищевказаного договору дотриманні вимоги ст.ст. 44, 47, 244 ЦК України в редакції 1963 року.

Судом також не встановлено, будь-яких доказів того, що договір не відповідає вимогам ст. 48 ЦК України в редакції 1963 р. Посилання позивачки на те, що в різних документах, вказаний різний розмір будинку не є обставиною, згідно з якою вищевказаний договір повинний бути визнаний недійсним. Не наведено суду жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_8 підписав цей договір в результаті введення його в оману відповідачкою по справі чи не розумів та не усвідомлював своїх дій в момент укладення даного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони, які уклали договір дарування, не оспорювали договір і з відповідними позовами до суду не звертались. Позивачка по справі не є власником майна, яке передано за договором дарування. Не була стороною договору дарування. Оспорюваним договором дарування не були порушені будь-які речові права позивачів.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

            Керуючись ст.ст. 44, 47, 48, 243, 244 ЦК України в редакції 1963 року, ст. 10, 11, 57, 60, 208, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд, -      

 В И Р І Ш И В:

  В позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування не дійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                                Суддя :

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація