Справа № 11а- 1879

Головуючий у 1 інстанції Фещенко В.Г.

Доповідач Яременко А.Ф.

УХВАЛА

Іменем України

25 липня 2006 долі

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Яревенка А.Ф.

суддів Самойленка А.І., Свіягіної І.М.

при секретарі Бєлякової Н.М.

з участю

прокурора Красної К.О.

адвоката ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3 представника

потерпілого ОСОБА_4 розглянув у відкритому судновому засіданні в місті Донецьку справу за апеляціями засудженого, адвоката ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 на вирок Ясинуватського міськрайсуду від 27 лютого 2006 долі, яким ОСОБА_7, гр-на України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого, не судженого, жителя м. Ясинувата засуджено за ст. 296 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі.

За ст. 121 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено у виді 8 років позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь Ясинуватської дорожньої лікарні НОМЕР_1 881 грн. 52 коп.

За вироком суду засудженого визнано винним у тому, що він 17.09.2004 долі близько 21 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння разом з ОСОБА_7 проходили по центральній алеї парку культури та відпочинку м. Ясинувата. Назустріч їм ішли раніше незнайомі ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ОСОБА_3 ОСОБА_7 ненавмисне зачепив плечем. У результаті виникла сваока під час якої вони обопільно висловлювалися нецензурною лайкою. Потім Барнцов завдав удару кулаком в обличчя ОСОБА_6, а ОСОБА_6 також завдав ОСОБА_8 удару кулаком в обличчя. ОСОБА_9, який проходив мимо розняв їх. Після цього ОСОБА_6 і ОСОБА_7 пішли в глибину парку, а ОСОБА_3 і ОСОБА_8 на вихід з парку, де залишили автомобіль" Опель-Вєктра", що належав ОСОБА_3. Коли ОСОБА_3 і ОСОБА_8 знаходились біля автомобіля до них підійшли ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ще декілька осіб не встановлених слідством і почали безпричинно з хуліганських понукань завдавати ударів руками і ногами по різним частинам тіла. При цьому ОСОБА_6 першим завдав удару кулаком в обличчя ОСОБА_3, від чого той упав, після чого завдав удару ногою по голові. ОСОБА_3 закривав голову руками. Потім було ще декілька ударів, але ОСОБА_3 не бачив , хто їх завдавав.

У результаті побиття потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно рани в області правої брови, які відноситься до легких тілесних ушкоджень , що потягли короткочасний    розлад    здоров'я, закриту    черепно-мозкова    травму,     що супроводжувалась крововиливами в мозок, забиттям головного мозку тяжкого ступеню, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

ОСОБА_8 була заподіяна фізична біль.

В апеляціях: адвокат ОСОБА_10 просить вирок скасувати, а провадження по справі закрити за недоведеністю участі засудженого у вчиненні злочину. При цьому посилається на те, що обвинувачення ОСОБА_6 грунтувалося на непослідовних, суперечливих показаннях свідка ОСОБА_8, яким суд першої інстанції не дав ніякої оцінки. Упізнання ОСОБА_6 ОСОБА_8 було проведено після того, як вони зустрічалися у свого начальника ОСОБА_11, тому не може бути визнано таким , що відповідає вимогам КПК України . Упізнання ОСОБА_3 ОСОБА_6 було проведено через 8 місяців після події злочину, після того як ОСОБА_3у про ОСОБА_6 стало відомо від ОСОБА_8. Суд не дав належної оцінки показанням свідків, які фактично засвідчили алібі засудженого.

Захисник ОСОБА_2 просить вирок скасувати і постановити новий вирок, яким виправдати засудженого. Також указує на суперечливість показань свідка ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_3, безпідставність посилань у вироку суду на протоколи впізнань.

Аналогічні доводи, з проханням скасування вироку та закриття провадження по справі, містяться в апеляції засудженого

Заслухавши доповідача, думку прокурора про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, адвоката ОСОБА_1 , захисника ОСОБА_2 засудженого, які підтримали доводи апеляцій, потерпілого ОСОБА_3 та його представника , що просили вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів визнала апеляції такими, що підлягають частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню з направленням справи на додаткове досудове слідство з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи засуджений винним собе ні на досудовому слідстві ні в судновому засіданні не визнавав.

Обвинувачення ОСОБА_6 в порушення вимог ст. 22 КПК України засновано на суперечливих і непослідовних показаннях потерпілого і свідка ОСОБА_8а на досудовому слідстві, що лягли в основу вироку і яким суд не дав ніякої оцінки.

Так, ОСОБА_8 у своєму першому поясненні 17.09.2004 року, тобто в день вчинення злочину, пояснив що, ОСОБА_3 і його побили незнайомі особи, описати яких він не зможе. При чому стверджував, що коли незнайомі особи почали бити ОСОБА_3, то і йому хтось завдав ударів внаслідок чого він знепритомнів. А коли прийшов до свідомісті потерпілого вже ніхто не бив (т.1 а.с. 6-7) В іншому поясненні, без дати і невідомо ким із працівників міліції прийнятим, ОСОБА_8 стверджував, що спочатку побили його, від чого він знепритомнів, а коли прийшов до свідомісті то побачив , як засуджений разом з трьома невідомими б'ють ОСОБА_3. (а.с. 16-17)

При його допиті 4.10. 2004 року (а.с. 23-24) він також показав, що спочатку побили   його,   він  знепритомнів,   а  коли  прийшов  до  свідомісті,   побачив,   що потерпілого б'ють дві особи з якими у них була сутичка напередодні в парку, але куди саме вони завдавали ударів пояснити не зміг і описав прикмети цих осіб. Але як визнав сам ОСОБА_8, і це підтвердив свідок ОСОБА_11, десь через тиждень після події злочину, тобто до його допиту 4.10. 2004 року, ОСОБА_8 зустрічався з засудженим в кабінеті ОСОБА_11. Таким чином, ОСОБА_8, як до його допиту в якості свідка 4.10.2004 року, так і при впізнанні засудженого 11.10.2004 року (а.с. 31) добре знав засудженого і йому не було потреби описувати його прикмети, але слідчого про це він не попередив. Пояснити чому він так вчинив ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційного суду він не зміг.

З огляду на наведене протокол впізнання засудженого ОСОБА_8 не відповідає змісту ст. 177 КПК України, позбавлений будь-якого сенсу і не може бути розцінений як доказ, з точки зору його   допустимості.

На очній ставці з засудженим 14.05.2005 року ОСОБА_8 стверджував, що не пам'ятає куди і скільки разів завдавав ударів ОСОБА_6 ОСОБА_3 (а.с. 93-95). В той же день після очної ставки при його допиті стверджував, що добре пам'ятає, що після того, як він прийшов до свідомості після знепритомління, бачив як засуджений завдав потерпілому одного удару ногою в голову (а.с. 90-91).

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_8 показав, що засуджений, до того як він, ОСОБА_8, знепритомнів, завдав потерпілому удару ногою, але куди саме не пам'ятає. Після того як він прийшов до свідомості потерпілого уже ніхто не бив..

Потерпілий, при його першому допиті 23.11. 2004 року, показав , що відчув удар ззаду в голову і наступне пам'ятає неясно. І тут же описав прикмети особи, що завдала йому удару ззаду по голові ( а.с. 52-53) В подальшому, на очній ставці і при відтворенні обстановки і обставин події, стверджував, що добре пам'ятає як засуджений завдав йому удару ногою в голову. 16.05. 2005 року, тобто через вісім місяців після події злочину, потерпілий впізнав засудженого ( а.с. 115). Але в той же день на очній ставці з засудженим на питання чи знає він останнього, пояснив, що йому відомо від ОСОБА_8, що це ОСОБА_6 (а.с. 116) Про те, що потерпілий до впізнання знав, що його побив засуджений підтвердив ОСОБА_8 при його допиті 14.05. 2005 року (а.с. 91). Батько потерпілого в судовому засіданні показав, що йому було відомо як від сина, так і від ОСОБА_8, що сина побив ОСОБА_6 (т.2 а.с. 114-115) В судовому засіданні апеляційного суду потерпілий стверджував, що до впізнання ОСОБА_6 на досудовому слідстві прізвище "ОСОБА_6" йому було невідоме і йому ніхто не говорив, що його побив ОСОБА_6. Вказані непослідовності і суперечності в показаннях викликають у колегії суддів обгрунтовані сумніви достовірність факту впізнання потерпілим засудженого.

Крім того, потерпілий в судовому засіданні стверджував, що засуджений спочатку завдав йому удару кулаком в область лівої щоки, від якого він упав і знепритомнів. Про цей удар він згадав недавно, а раніше не пам'ятав. Потім стверджував, що він взагалі під час його побиття свідомість не втрачав ( т.2 а.с. 85, 91, 92) Далі показав, що кличку "ІНФОРМАЦІЯ_1" він почув в парку після першої сутички з засудженим. ОСОБА_8 при цьому роз'яснив йому, що ця кличка належить ОСОБА_6, тобто, фактично, стверджував, що ОСОБА_8 знав засудженого. (т.2 а.с.91) ОСОБА_8 в судовому засіданні цю обставину категорично заперечував (т.2 а.с. 103) Пояснити   непослідовність і суперечливість своїх показань потерпілий не зміг. В справі знаходиться рапорт працівника міліції від 23.09.2004 року з якого видно, що допитати потерпілого йому не виявилось можливим в наслідок страждання потерпілого на амнезію. В цьому зв'язку органам слідства належить перевірити стан здоров'я потерпілого, чи страждає або страждав він на амнезію і чи правильно він пам'ятає події злочину.

ОСОБА_8 на протязі досудового слідства і в судовому засіданні стверджував, що вперше кличку "ІНФОРМАЦІЯ_1" почув після того, як їх побили за виходом з парку. В судовому засіданні апеляційного суду став стверджувати, цю кличку почув після першої сутички з засудженим в парку. Причину зміни своїх показань не пояснив.

Як видно з матеріалів справи у вчиненні злочину приймали участь декілька осіб, в тому числі ОСОБА_7. Але, як вбачається з тих же матеріалів справ, органи слідства до встановлення всіх причетних до злочину осіб, віднеслись до цього формально і не прийняли дійсних заходів для їх встановлення. Так, на а.с. 1 1 1 є пояснення ОСОБА_12, де він пояснює, що з слів батька ОСОБА_7 йому відомо, що ОСОБА_7  знаходиться в м. Києві. Ця обставина залишилася не перевіреною, тому органам слідства необхідно вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення учасників вчинення злочину.

Свідок ОСОБА_8 стверджував, що бачив як засуджений завдав потерпілому удару ногою в голову в той час коли він- ОСОБА_8 - лежав на землі, закривши голову руками , захищаючи себе від ударів. Органами слідства під час відтворення обстановки та обставин події не була перевірена можливість ОСОБА_8 бачити як б'ють потерпілого при тому освітленні, на тій відстані і з того, положення на яне він іказав.  При провадженні досудового слідства ця неповнота підлягає усуненню.

Наведені вище непослідовності і суперечливості в показаннях свідка ОСОБА_8 і потерпілого ОСОБА_3, неповнота і однобокість досудового слідства не дозволяють суду зробити об'єктивний висновок про доведеність чи недоведеність вини засудженого, а тому вирок суду підлягає скасуванню , а справа направленню на додаткове досудове розслідування.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України апеляційний суд

Ухвалив:

Вирок Ясинуватського міськрайсуду від 27.02. 2006 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити прокурору для провадження додаткового досудового розслідування, частково задовольнивши апеляції засудженого, адвоката та захисника.