Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року вересня місяця 09 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді

суддів          Павловської І.Г.,

          Белинчук Т.Г.

            Чистякової Т.І.            

          при секретарі Моногошевої В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки  Крим ( далі Управління)  про   зобов’язання до певних дій, за апеляційною скаргою Управління  на постанову Київського районного суду м. Сімферополь Автономної Республіки  Крим від  15 січня 2010 року,

                                                              в с т а н о в и л а.

ОСОБА_5  звернулась  до суду  з позовом до  Управління, в якому просила  поновити пропущений строк,  зобов’язати відповідача нарахувати  щомісячну державну соціальну допомогу відповідно  до статті 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни»  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,  та  стягнути недоплачену  щомісячну державну допомогу  з 01 січня 2006 року по 31 серпня 2009 року у розмірі  4553 грн..

      Постановою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 січня 2010 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність  УПФ в Київському районі м. Сімферополь АР Крим по не перерахунку щомісячного довічного  грошового утримання неправомірною, та зобов’язано здійснити позивачці перерахунок відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни»  у розмірі   30 % мінімальної пенсії за віком.  Стягнуто з  Управління  на користь ОСОБА_5 1494 грн. недоотриманої щомісячної грошової допомоги  за період з жовтня  2008 року по грудень  2009 року. В іншій частині  позовні  вимоги залишені без задоволення.

  Вирішено питання щодо судових витрат.      

В апеляційній скарзі Управління просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

           Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає   частковому  задоволенню, а рішення суду – зміні  з таких підстав.

    Задовольняючи позов частково, суд виходив із того, що позивач є дитиною війни та на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені ЗУ „Про соціальний захист дітей війни ”, тому позивач має право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитина війни з дня визнання Конституційним судом України неконституційними відповідних норм Законів України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, а доводи відповідача щодо відсутності механізму та невизначеності, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку слід нараховувати та виплачувати вказану категорію соціальних гарантій є безпідставними.

Переглядаючи справу в порядку статті 303 Цивільного процесуального кодексу   (далі ЦПК) в межах заявлених вимог і  доводів апеляційної скарги, з такими висновками суду частково погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та виниклим між сторонами правовідносинам.

Статтею 6 Закону України  від 18 листопада 2004 р.  «Про соціальний захист дітей війни»  ( далі Закон  № 2195-ІУ) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону № 2195-ІУ. Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення  в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону № 2195-ІУ визнані  неконституційними.  

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача щодо не нарахування у належному розмірі грошової  допомоги  до  пенсії, та зобов'язання виплатити позивачу  підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону № 2195-ІУ, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.    

Крім того, Законом № 2195-ІУ передбачено, що розмір підвищення пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.  

Судовою колегією враховується, що відповідно до статті  17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»  основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.  

При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що  виключно законами України   визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим  законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитини  війни.

Щодо доводів  апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при зобов’язанні  перерахунку спірних сум за 2009 рік,  то,  на думку колегії суддів, вони є  неспроможними.  

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.  Отже, не може бути поширена на спірні правовідносини, оскільки розмір  соціальних виплат  відповідно до  Закону  № 2195-ІУ залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

 Таким чином, нара