УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року вересня місяця 9 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді
суддів Павловської І.Г.,
Белинчук Т.Г.,
Чистякової Т.І.
при секретарі Моногошевої В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом прокурора Совєтського району Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим ( далі Управління) про зобов’язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою Управління на постанову Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2010 року,
в с т а н о в и л а.
Прокурор Совєтського району Автономної Республіки Крим (далі Прокурор) звернувся до суду з позовом до Управління, та просив зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, внаслідок чого він став інвалідом 2 групи, суму держаної та додаткової пенсії у належному розмірі за період з 2009 року.
Постановою Совєтського районного суду АР Крим від 29 січня 2010 року позов задоволено частково. Управління зобов’язано нарахувати та виплатити позивачу державну та додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров’ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інваліду 2 групи, у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 22.05.08 по січень 2010 року.
В решті позову – відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, внаслідок чого він став інвалідом 2-ої групи, та з дня визнання Конституційним судом України неконституційними відповідних норм Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», має право на нарахування і виплату державної і додаткової пенсії у визначеному законом розмірі, а доводи відповідача щодо відсутності механізму та невизначеності, за рахунок яких коштів слід нараховувати та виплачувати вказану категорію соціальних гарантій є безпідставними.
Переглядаючи справу в порядку статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги з такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії - інвалідом 2 групи.
Частиною 4 статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХП « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі - Закон № 796) передбачено, що розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-ій групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно статті 50 Закону № 796 особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі - інвалідам 2 групи – 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, які мають бути розраховані згідно розміру, передбаченому частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-У1 від 28.12.07 ( далі Закон № 107) були внесені зміни до частини 1 статті 50, частини 4 статті 54 Закону № 796, які передбачали, що розмір державної пенсії інвалідів 2 групи, які постраждали в наслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році, не може бути меншим, ніж 200%, а додаткова – 20%. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 положення пункту 28 розділу II Закону № 107, щодо внесення вказаних змін до Закону № 796, визнані неконституційними.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог правомірно керувався положеннями Закону № 796, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.
Крім того, наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, оскільки гарантується частиною 2 статті 46 Конституції України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві, застосуванню підлягають статті 50, 54 Закону № 796, а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян », на підставі якої була нарахована пенсія позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом його прав.
Посилання апеляції в обгрунтовання своїх доводів на частину 5 статі 54 Закону № 796 щодо визначення саме Кабінетом Міністрів України порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, при його встановлюванні може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, які вже встановлені цим же Законом.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів обґрунтовано не прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
За таких обставин, на думку колегії суддів апеляційного суду, правильною є позиція суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача провести нарахування і виплату позивачу державної і додаткової пенсії як постраждалому учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, внаслідок чого він став інвалідом 2 групи, виходячи з встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно Закону № 796.
Відповідно до статті 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене, постанова Совєтського районного суду АР Крим від 29 січня 2010 року підлягає залишенню без змін.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313, 316, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
у х в а л и л а .
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополі АР Крим відхилити.
Постанову Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною, і оскарженню не підлягає.
Судді: