справа № 1-105/10

(15/76-10)

ВИРОК

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

23 вересня 2010 року                                                                               м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Василевича О.В.

при секретарі Івчук Є.О.

з участю прокурора Гуца О.Л.

    потерпілої ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Острог Рівненської області, українця, громадянина України, освіта середня,  одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрований в АДРЕСА_1, проживає АДРЕСА_2

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.296 КК України

в с т а н о в и в :

01 серпня 2010 року, близько 21 год. 30 хв., ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в приміщенні магазину «Смачна зупинка» , який розташований в м.Острог Рівненської області, по вул.Л.Українки, 2 грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, в громадському місці та присутності інших людей, спровокував конфлікт із ОСОБА_1, під час чого виражався нецензурними словами на адресу останньої, діючи умисно, шляхом стискання рукою лівої кісті руки ОСОБА_1, спричинив їй фізичного болю та тілесного ушкодження у вигляді закритого крайового суглобового перелому основи середньої фаланги 2-го пальця лівої кисті, яке відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Вказані дії ОСОБА_2 за своїм змістом супроводжувались демонстративною неповагою до загальноприйнятих норм моралі, а також відзначалися особливою зухвалістю, що виразилось в насильстві із заподіянням тілесних ушкоджень.

Крім того, 01 серпня 2010 року, близько 21 год. 30 хв.,  ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в приміщенні магазину «Смачна зупинка» , який розташований в м.Острог Рівненської області, по вул.Л.Українки, 2 діючи умисно, шляхом стискання рукою лівої кісті руки ОСОБА_1, спричинив останній фізичного болю та тілесного ушкодження у вигляді закритого крайового суглобового перелому основи середньої фаланги 2-го пальця лівої кисті, яке відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 визнав себе винним у вчиненні хуліганських дій та заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень та дав суду пояснення, аналогічні фабулі обвинувачення, зазначивши, що він 01 серпня 2010 року у вечірній час близько      21 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння,  разом з малолітнім сином зайшов в магазин «Смачна зупинка» з метою придбати пляшку горілки. В торговому залі магазину він нікого не помітив, а тому він зайшов за прилавок та взяв одну пляшку горілки, яку вирішив викрасти, проте будучи поміченим працівником магазину ОСОБА_4 повернув пляшку горілки назад, та просив  продати спиртне, на що отримав відмову. У зв’язку з чим виник конфлікт до якого приєдналася ОСОБА_1, яка вимагала, щоб він залишив магазин. В ході конфлікту він виражався нецензурними словами та не зважаючи на неодноразові попередження про припинення хуліганських дій, та вимоги заспокоїтись та залишити приміщення магазину, оскільки перебуває у нетверезому стані, він продовжував нецензурно виражатися, при цьому в ході конфлікту він схопив руки ОСОБА_1 своїми  руками та сильно їх стиснув, після чого відштовхнув її. Залишаючи приміщення магазину він зі злості демонстративно перекинув стола. У вчиненому щиро розкаюється та просить суд суворо не карати.

Крім визнання своєї вини підсудним, його вина доведена зібраними на досудовому слідстві та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, що 01 серпня 2010р. близько 21 год. 30 хв. в приміщенні магазину «Смачна зупинка» між нею та підсудним виник конфлікт з приводу спроби підсудного вчинити крадіжку пляшки горілки та в подальшому з приводу  наміру підсудного придбати для себе спиртне. В ході конфлікту підсудний виражався нецензурними словами та ображав її, на неодноразові зауваження та вимоги залишити приміщення магазину не звертав уваги, на попередження про здійснення відеозапису у приміщенні магазину не реагував. Підсудний вів себе зухвало, при цьому вказував на свою безкарність та наявність знайомств у правоохоронних органах. Оскільки добровільно залишити приміщення магазину підсудний не хотів, вона торкнулася його плеча з пропозицією вийти, після чого він схопив її за обидві руки. На прохання потерпілої відпустити її, він сильно стиснув руки від чого вона відчула сильний біль, після цього підсудний праву руку відпустив, а ліву продовжував тримати, та рукою що звільнилася намагався вдарити її в ділянку голови, проте їй вдалось ухилитись від удару. Після цього вона схопила його за одяг та почала силоміць випихати з приміщення магазину, та в напрямку до виходу він встиг схопити стіл, та як їй здалося - хотів підняти стола та вдарити її, проте не зміг його підняти, від чого стіл впав. Вищевказані події тривали приблизно 15-20 хвилин та будь-якими погрозами фізичного або психологічного характеру не супроводжувались.  

Свідок ОСОБА_4 показала суду, що 01 серпня 2010 р. приблизно о 21 год. 30 хв. вона була на своєму робочому місці в магазині «Смачна зупинка» та помітивши як підсудний хотів викрасти пляшку горілки попросила його поставити горілку на місце. Після чого в торговому залі з’явилася її роботодавець ОСОБА_1, та між нею і підсудним виник конфлікт, в ході якого підсудний лаявся, вів себе нахабно та відмовлявся вийти з магазинку, поки йому не продадуть пляшку горілки, та отримавши відмову почав нецензурно виражатися та ображати ОСОБА_1 У відповідь на поведінку підсудного ОСОБА_1 попросила його вийти з магазину та припинити вести себе зухвало, при цьому підсудний казав, що за крадіжку йому нічого не буде. ОСОБА_1 неодноразово повідомляла ОСОБА_2 про те, що викличе працівників міліції, однак підсудний не зважав на це та не припинив своїх дій, продовжував нецензурно виражатись та ображати потерпілу. Після того як ОСОБА_1 підійшла до підсудного та торкнулася його плеча з одночасною вимогою залишити магазин, щоб він не мав проблем, останній схопив її за руки. Крім того, свідок пояснила, що бачила як підсудний намагався  своєю рукою нанести удар в обличчя потерпілої, проте остання від удару відвернулася. Після чого підсудний відпустив потерпілу, яка почала виштовхувати його з магазину та під час цього підсудний схопив столик та перекинув його на підлогу. Вищевказані події тривали приблизно 20 хвилин.          

Свідок ОСОБА_5 показав суду, що займається підприємницькою діяльністю та самостійно здійснює торгівлю алкогольними напоями у відділі в магазині «Смачна зупинка». 01 серпня 2010 р. у вечірній час він був відсутній у магазині, та його відділ алкогольних напоїв не працював. Так як найманих працівників він немає, а тому ніхто окрім нього немає права здійснювати продаж спиртного.  

Крім показів свідків вина підсудного підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у суді доказів.  

Відповідно до протоколу явки з повинною ОСОБА_2 вбачається, що останній 01.08.2010 р., перебуваючи в приміщенні магазину «Смачна зупинка» спровокував конфлікт з ОСОБА_1, яку ображав нецензурними словами та застосував фізичне насильство (а.с. 5).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 257 від 23.08.2010р. у ОСОБА_1 виявлено закритий крайовий суглобовий перелом основи середньої фаланги 2-го пальця лівої кисті, який відноситься до середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров’я. Виникнення вищевказаного тілесного ушкодження можливе внаслідок стискання лівої кисті руки кистю сторонньої особи і не є характерним для виникнення внаслідок самопадіння з висоти власного зросту (а.с.33-34).

    В кримінальній справі прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом викрадення пляшки горілки марки «Хлібний дар» ємністю 1,75 л., за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбачено ст. 185 КК України.

 Суд вислухавши підсудного, потерпілу, свідків, вивчивши матеріали справи вважає, що органи досудового слідства дії підсудного ОСОБА_2 кваліфікували вірно за ч.1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров’я, та за ч.1 ст.296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Підсудний ОСОБА_2 вчинив злочини, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів невеликої та середньої тяжкості.

Обставинами, які пом’якшують покарання ОСОБА_2 є те, що підсудний визнав свою вину у вчиненому злочині та сприяв його розкриттю. По місцю проживання ОСОБА_2  характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, не працює, має на утриманні малолітнього сина.    

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 згідно ст.67 КК України є вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі, та з урахуванням обставин справи і особи винного, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливі без відбування покарання та вважає за доцільне призначити підсудному покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Потерпілою ОСОБА_1 подано цивільний позов про стягнення на її користь з      ОСОБА_2 в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 1645,36 грн. та моральної шкоди в розмірі 8 000 гривень.

Підсудний ОСОБА_2 позов визнав частково, погоджуючись відшкодувати матеріальну шкоду в повному розмірі та моральну шкоду в розмірі 2000 грн., вказуючи на те, що він на даний час не працює та перебуває у скрутному матеріальному становищі, а тому не спроможний в повному обсязі задовольнити вимоги потерпілої.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.  

ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з підстав, вказаних у ньому та пояснила, що внаслідок отриманого тілесного ушкодження була позбавлена можливості в повному обсязі виконувати роботу як підприємець, оскільки 02.08.2010р. на її ліву кисть було накладено гіпсову пов’язку, яку вона носила впродовж 21 календарного дня. З урахуванням того, що підприємницька діяльність пов’язана із роздрібною торгівлею та обслуговуванням покупців, то вона змушена була прийняти на роботу двох працівників, яким за серпень 2010 р. виплатила місячну заробітну плату розмір якої становить 1 645, 36 грн. Так як підсудний визнав позов в частині стягнення матеріальної шкоди в повному розміру, а відтак вказана сума підлягає стягненню з нього.

Крім того, потерпіла пояснила, що їй було заподіяно моральну шкоду, розмір якої вона оцінює в 8000 гривень, оскільки перенесла сильний стрес та пережила душевні хвилювання з приводу стану здоров’я, в неї порушились її нормальні життєві зв’язки, одночасно вказуючи на те, що виходила на роботу та виконувала її по мірі своєї можливості. Пояснила, що при визначенні розміру моральної шкоди вона виходила з того, що вказана сума повинна бути достатньою для того, щоб вона мала можливість в майбутньому впродовж декількох місяців виплачувати заробітну плату новим найманим працівникам, оскільки вона в повній мірі не має змоги працювати, так як проходить реабілітаційні процедури.        

При розгляді кримінальної справи суд зобов’язаний на основі всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи з’ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв’язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також , чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироці дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Відповідно до ч. 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежить від характеру, тривалості та обсягу моральних та фізичних страждань, стану здоров’я потерпілого, наслідків тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у життєвій та виробничій діяльності, ступеня вини відповідача.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру порушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для її відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 31.03.1989 р. (із змінами і доповненнями) «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди,  заподіяної  злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» та враховуючи вимоги розумності і справедливості при визначенні розміру відшкодування суд прийшов до висновку, що цивільний позов слід задовольнити частково.

Вирішуючи заявлений ОСОБА_1 цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди судом з пояснень потерпілої було встановлено, що вона з приводу отриманих тілесних ушкоджень на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні не знаходилась, та мала можливість продовжувати виконувати роботу, проте з певними обмеженнями та незручностями.

На підставі викладеного суд вважає, що вимога потерпілої про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню з урахуванням перенесених нею фізичних страждань та інших негативних явищ, перенесених нею у зв’язку з отриманням середньої тяжкості тілесних ушкоджень, з урахуванням тривалості перенесених нею страждань та порушенні звичних для неї життєвих зв’язків, та можливості їх швидкого відновлення.

При визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди та матеріальних збитків, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судом взято до уваги відсутність у підсудного постійного і стабільного доходу, та перебування на його утриманні малолітнього сина.    

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1166, 1167 ЦК України, п.6 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної  злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи», ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст. 296  КК України та призначити йому покарання :

за ч.1 ст.122 КК України – у виді обмеження волі строком два роки;

за ч.1 ст. 296 КК України – у виді обмеження волі строком три роки.

На підставі статті 70 КК України ОСОБА_2 призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі строком три  роки.

На підставі статті 75 КК України, ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк два роки.

На підставі п.п. 3, 4 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов’язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, та періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.  

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 як відшкодування завданих їй матеріальних збитків в сумі 1 645, 36 гривень, моральну (немайнову) шкоду в розмірі 2 500 гривень та 250 гривень витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Речові докази по справі – диск для лазерних систем зчитування зберігати в матеріалах кримінальної справи.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_2 попередній – підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим – з дня вручення копії вироку.

Суддя                                     Василевич О.В.