ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа № 2а- 4411/10
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15 вересня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого – судді Савченка А.Г.
при секретарі Кирпиченко С.Л.
за участю позивача ОСОБА_1
відповідача Сердюка І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ ГУ МВС України в Полтавській області лейтенанта міліції Сердюка І.В. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з цим позовом. В позовній заяві він зазначив, що постановою старшого інспектора ДПС відділу ДАІ з обслуговування м. Полтави та АТІ, підпорядкованого ГУ МВС України в Полтавській області лейтенанта міліції Сердюка І.В. від 23 січня 2010 року серії ВІ № 080791 його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за те, що в цей день о 18 год. 29 хв. він, керуючи автомобілем НОМЕР_1 в порушення пункту 8.7.3. «е» Правил дорожнього руху (далі - Правил) проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений сигнал світлофора.
Заперечуючи факт вчинення правопорушення, він зазначив, що проїхав регульований пішохідний перехід на блимаючий сигнал світлофору, завершуючи маневр проїзду, що дозволено Правилами, так як рухаючись прямо з дозволеною для руху в місті швидкістю, він не міг зупинити автомобіль, вдавшись до різкого гальмування, що забороняється Правилами та могло привести до дорожньої пригоди. Про це він власноруч зазначив в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, коли відповідач складав його, однак останній при винесенні постанови оцінки цьому факту не дав та прийняв незаконне рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, наклавши стягнення у виді штрафу, з чим він не згоден та вважає це незаконним.
З самого початку після накладення на нього адміністративного стягнення він в установленому законом порядку оскаржував дії відповідача до керівництва ДАІ та прокурора. Оскільки це не дало позитивного для нього результату, на що він розраховував, то він звернувся з позовом до суду, пропустивши при цьому, як він вважає, строк на звернення до суду з поважних причин, в зв’язку з чим просить поновити його.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з мотивів, викладених в позовній заяві.
Відповідач позов визнав, але заперечував проти його задоволення, не наводячи будь-яких мотивів для цього.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як слідує з матеріалів справи, 23 січня 2010 року відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, згідно з яким в цей день позивач о 18 год. 29 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 в порушення пункту 8.7.3. Правил проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений сигнал світлофора (а. с. 12).
В цей же день відповідачем щодо нього винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. (а. с. 13).
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - та кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Із матеріалів справи слідує, що до протоколу про адміністративне правопорушення, додана тільки постанова в справі про адміністративне правопорушення. Із змісту позовної заяви та протоколу про вчинення адміністративного правопорушення також слідує, що позивачем були надані пояснення, згідно з якими він не згоден з тим, що допустив порушення Правил, які йому інкримінуються, однак це не було враховано відповідачем при оцінці інкримінованого позивачеві порушення та прийнятті рішення по справі.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на підставі яких ґрунтується висновок про вчинене особою адміністративне правопорушення, і вказати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, або висловлених останнім доводів.
Не дивлячись на те, що згідно статті 251 КУпАП, доказами по справі являються також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в постанові, яку виніс відповідач, не наведена будь-яка оцінка вказаного доказу та обґрунтувань на спростування заперечень позивача про вчинення ним адміністративного правопорушення.
В даному випадку єдиним джерелом даних, що були використані як доказ, є нічим не підтверджені суб’єктивні припущення відповідача, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення від 23 січня 2010 року.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Ці вимоги закону ініціатором складення протоколу і винесення постанови були грубо порушені.
Оскільки диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП являється бланкетною, то ініціатор складення протоколу і притягнення порушника до відповідальності повинен зазначити в протоколі і постанові, які саме пункти Правил порушив позивач, чого ним зроблено не було. Всупереч цих вимог в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення він послався лише на пункт 8.7.3., не зазначивши жодного із підпунктів, які містить цей пункт і кожний із яких являється правилом, що є недопустимим.
Будь-які інші дані, які б свідчили про порушення позивачем Правил, ініціатором складення протоколу і винесення постанови не надані і в матеріалах справи відсутні.
Виходячи з принципу презумпції невинуватості та ч. 3 ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає не доведеною вину позивача у вчиненні порушення Правил, яке йому інкримінується, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд вважає, що позивачем строки на звернення до суду пропущені з поважних причин, так як він оскаржував дії відповідача у визначеному законом порядку, звертаючись при цьому до керівництва ДАІ та прокурора міста (а. с. 5-7, 8-11), розраховуючи при цьому на позитивне для нього рішення. І тільки після цього він звернувся до суду. Тому, визнавши причину пропуску строку на звернення до суду суд визнає поважною та поновлює його.
Керуючись статтями 251, 283, 284, 288 КУпАП, статтями 6, 10, 11, 12, 14, 70, 71, 99, 159-163 КАС України, суд,
п о с т а н о в и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Вважати поважною причину пропуску позивачем строку на звернення до суду та поновити його.
Скасувати постанову інспектора ДПС ВДАІ ГУ МВС України в Полтавській області лейтенанта міліції Сердюка І.В. серії ВІ № 080791 від 23 січня 2010 року в справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. та закрити провадження по справі у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлений 20 вересня 2010 року.
Суддя А.Г. Савченко