Справа № 11а-3928

Головуючий у 1 інстанції Профатило П.І.

Доповідач Яременко А.Ф.

УХВАЛА

Іменем України

20 липня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленка А.ЬІ. суддів Яременка А.Ф., Свіягіної І.М. при секретарі Бєлякової Н.М. з участю

прокурора Ільченка С.В. адвокатів ОСОБА_1 ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляціями прокурора, засуджених ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_1 захисника ОСОБА_3  на вирок Слов'янського міськрайсуду від 22 квітня   2005 року, яким   ОСОБА_5, гр-на України, з середньою освітою, судимого 17.09. 2001 року Слов'янським судом за ст. 296 ч.4 КК України   до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 6 Закону "Про амністію" від 05.07. 2001  року не відбута частина покарання замінена на умовне покарання в виді  позбавлення  волі  з іспитовим строком в 3 роки, жителя м. Слов'янська  засуджено за ст. 185 ч.2   КК України на 2 роки позбавлення волі,

за ст. 185 ч.З КК України до 3 років позбавлення волі,

за ст. 186 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі,

за    ст.     186    ч.З    КК    України    до    6    років     позбавлення     волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань визначено в виді 7 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточне покарання шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком суду від 17.09. 2001 року визначено в виді 8 років позбавлення волі.

ОСОБА_6, гр-на України, з неповною середньою освітою, судимого 05.09. 1985 року Слов'янським судом за ст. 140 ч.З КК України до 4 років позбавлення волі, 25.04. 1989 року тим же судом за ст.ст. 140ч. З, 141 ч.2, 208 КК України до 5 років позбавлення волі, 28.08.1995 року тим же судом за ст. 141 ч.2 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі, 11.05.1999 року Калінінським судом м. Горлівки за ст. 183-3 ч.2, 43 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі , 25.11.2002 року Слов'янським судом за ст. 395 КК України 3 місяці арешту, звільнився 8.02. 2003 року, жителя м. Слов'янська засуджено за ст. 185 ч. З КК України до 4 років позбавлення волі,

За ст. 186 ч.З КК України до 6 років позбавлення волі,

За ст. 198 КК України на 1 рік позбавлення волі.

 

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено в виді 6 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_7, гр-на України, з середньо-технічною освітою, судимого 06.03. 2003 року Слов'янським міським судом за ст. 186 ч.1 КК України до 1 року 6 місяців виправних робіт, жителя м. Слов'янська засуджено за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, засуджено :

За ст. 185 ч. З КК України до 3 років позбавлення волі,

За ст. 185 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі

За ст.  186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі

За ст. 186 ч.З КК України до 6 років позбавлення волі За ст.  187 ч.2 КК України   до 7 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна.

За ст. 296 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі.

За ст. 296 ч.З КК України до 4 років позбавлення волі

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складення призначених покарань остаточно визначено 7 років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією усього майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком суду від 06.03. 2003 року до відбуття визначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна.

На підставі ст. 96 КК України ОСОБА_6 направлено на примусове лікування від алкоголізму.

Постановлено стягнути з солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 1300 грн., з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 847 грн. матеріальної шкоди і 500 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_10. 469грн.55 коп. матеріальної шкоди, 100 грн. за юридичну допомогу і 2500 грн. моральної шкоди.

1 за апеляцією захисника ОСОБА_11. на постанову суду від 22 .04 2005 року якою ОСОБА_12 звільнено від кримінальної відповідальності за ст.ст. 185 ч. З, 198 КК України і застосовані примусові заходи медичного характеру в виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

За вироком суду засуджені визнані винними в наступному: 24.01. 2003 року біля 22 годин ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в приміщенні бару ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з невстановленими особами, з хуліганських понукань з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок і відпочинок громадян, підійшли до більярдного столу де грали невстановлені слідством особи і зпровакували сварку з ними в результаті якої зчинилася обопільна бійка. ОСОБА_4 діючи узгоджено з групою осіб, виявляючи особливу зухвалість, взяв в руки стілець і кинув його в барну стійку, пошкодивши майно приватного підприємця ОСОБА_9 на суму 847 грн.

В період часу з 14 по 19 квітня 2003 року ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_4 з метою крадіжки чужого майна проникли в сарай будинку АДРЕСА_1 звідки викрали майно потерпілої ОСОБА_8на суму 250 грн.

В період часу з 14 по 19 квітня 2003 року приблизно в 11 годин ОСОБА_5 з попередньою змовою з ОСОБА_4 перелізли через паркан і з подвір'я цього ж будинку викрали вироби із металу на суму 135 грн. Коли мешканець сусідньої будівлі спробував їх зупинить, вони не дивлячись на це, з викраденим майном з місту злочину зникли.

24.04. 2003 року приблизно в 23 години ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_4 і ОСОБА_6 з метою крадіжки чужого майна прийшли на подвір'я будівлі АДРЕСА_2 звідки викрали вироби з алюмінію та 4 курки на суму 325 грн., що належали потерпілій ОСОБА_13.

25.04 2003 року приблизно в 03 години ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою з метою крадіжки чужого майна залізли на дах господарської будівлі будинку АДРЕСА_3 звідки викрали алюмінієвий сток довжиною 6 метрів і вартістю 90 грн., що належав потерпілій ОСОБА_14.

Того ж дня приблизно в 03.50 годин ОСОБА_5 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за попередньою змовою з ОСОБА_4 і ОСОБА_6 з метою крадіжки чужого майна прийшли на подвір'я будинку АДРЕСА_5, де проникли в сарай, що належав потерпілій ОСОБА_13 і викрали вироби з алюмінію та курей усього на суму 750 грн. Коли потерпіла ОСОБА_13 намагалась їх зупинити, вони не зважаючи на це, довели свій злочинний умисел до кінця і з краденим зникли

25.04. 2003 року в 5 годин ОСОБА_5 та ОСОБА_4 запропонували ОСОБА_6 та ОСОБА_12 допомогти їм збути крадене майно - вироби із алюмінію викрадені в ніч на 25.04. 2003 року. ОСОБА_6 та ОСОБА_12, знаючи про злочинне походження майна, в той же день збули його мешканцям будинку АДРЕСА_4.

26.04.2003 року в 22.30 годин ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою з метою крадіжки чужого майна перелізли через паркан будівлі АДРЕСА_3, що належала потерпілій ОСОБА_14, залізли на дах господарської будівлі і викрали будівельні алюмінієві вироби. Коли сусідка потерпілої намагалася їх зупинити, вони не зважаючи на це, з часткою краденого зникли. А 27.04.2003 року в 2.30 годин знову повернулись на місце злочину і викрали майно, що залишили не викраденим на передодні, усього заподіявши шкоду потерпілій на суму 390 грн.

В ніч з 26.04. на 27.04. 2003 року засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою з сараю будівлі АДРЕСА_6 викрали медогонку вартістю 120грн., що належала потерпілій ОСОБА_8.

15.06.2003 року в 17.40 годин ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до будинку АДРЕСА_7, проник в дім, де знаходились ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 і почав вимагати у ОСОБА_15 гроші в сумі 50 грн. У відповідь на відмову побив ОСОБА_15 та ОСОБА_17, заподіявши їм легкі тілесні ушкодження, а потім відкрито заволодів золотим перстнем ОСОБА_17 вартістю 200 грн.

 

24.06. 2003 року приблизно о 1 годині ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_18, засудженого за цей злочин вироком Слов'янського суду від31.08.2004 року, прийшли до будинку АДРЕСА_8, що належав ОСОБА_19., проникли в приміщення звідки викрали майно на суму 7256 грн.

09.11. 2003 року приблизно в 19 годин ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння , за попередньою змовою з невстановленою особою і особою, що знаходиться в розшуку, в районі бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" м. Слов'янська побили потерпілого ОСОБА_10., заподіявши йому легкі тілесні ушкодження , що спричинили короткочасний розлад здоров'я і заволоділи кепкою-бейсболкою потерпілого, знявши її з його голови.

В цей же день приблизно в 19 годин 15 хвилин ОСОБА_4 , невстановлена особа та особа відносно якої оголошено розшук, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю в районі будинку АДРЕСА_9 побили потерпілого ОСОБА_19, завдаючи йому ударів руками та ногами по різним частинам тіла, чим заподіяли легкі тілесні ушкодження. Коли хуліганські дії засудженого почали припиняти громадяни ОСОБА_20 і ОСОБА_21, ОСОБА_4 вчинив їм опір, вирвався і почав знову бити потерпілого ОСОБА_19.

Постановою судуОСОБА_12 звільнено від кримінальної відповідальності і до нього застосовані примусові заходи медичного характеру з госпіталізацією до психіатричного закладу із звичайним наглядом за вчинення суспільно небезпечного діянь передбачених ст.ст. 198, 185 ч.З КК України, які виявились в наступному.

25.04 2003 року засуджені ОСОБА_5 і ОСОБА_4 запропонували ОСОБА_6 та ОСОБА_12 допомогти їм збути майно добуте злочинним шляхом. ОСОБА_6 і ОСОБА_12 погодившись з пропозицією засуджених в той же день збули майно, завідомо одержане злочинним шляхом.

В ніч на 10.12. 2003 року ОСОБА_12 з метою крадіжки чужого майна проник в квартиру АДРЕСА_10 звідки викрав майно потерпілої ОСОБА_21 вартістю 1550 грн.

В апеляціях:

Прокурор порушив питання про скасування вироку і постановленні нового вироку, посилаючись на м'якість призначеного покарання ОСОБА_5. в ОСОБА_7., та суворість покарання призначеного ОСОБА_6. В змінах до апеляції прокурор просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення прав потерпілих і засудженого ОСОБА_5 під час судового розгляду.

Крім того, просить постанову суду, щодо ОСОБА_12 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки суд не призначав експертизу щодо ОСОБА_12 на предмет його осудності за подією крадіжки майна потерпілої ОСОБА_21.

Адвокат ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7. просить вирок змінити. За ст. 185 ч. 2, 3, 4 , ст. 186 ч.2,3 , 187 ч.2, 296 ч. 2 КК України провадження по справі закрити за недоведеністю його вини у вчиненні злочинів. За ст.  296 ч.З КК України з застосуванням    ст.  71  КК України     призначити покарання в виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. Вказує на те, що по епізодам крадіжок і грабіжів майна у потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 вирок постановлено тільки на первинних показах інших учасників злочинів, від яких вони в подальшому відмовились. Потерпілі ні на досудовому слідстві ні в судовому засіданні засудженого не впізнали. Потерпіла ОСОБА_13 в судовому засіданні не допитувалась. По епізоду 24.01. 2003 року досудове слідство і суд не встановили всіх учасників події, не допитали їх, не встановили мотив дій засудженого і не спростували його доводи про те, що він оборонявся від нападу інших учасників бійки. Вказує на недоведеність вини засудженого в крадіжці майна потерпілих ОСОБА_19, посилаючись на те, що ОСОБА_18, раніше засуджений за названу крадіжку в групі з ОСОБА_4 в судовому засіданні не допитувався, а його показання які він дав в тому судовому засіданні не оголошувалися. Вказує на недоведеність факту заволодіння бейсболкою потерпілого ОСОБА_10. Дії ОСОБА_4 були спрямовані не на заволодіння майном потерпілого, а були обумовлені неправомірною поведінкою самого потерпілого, що могли б засвідчити ОСОБА_22 та інші свідки, які в суді допитані не були. Також вказує на незастосування судом ст. 70 ч.4 КК України, оскільки перший злочин було вчинено 24.01.2003 року , тобто до вироку суду від 6.03. 2003 року, а також на те, що суд при призначенні остаточного покарання за ст. 71 КК України, вказавши на принцип часткового приєднання не відбутого покарання, фактично приєднав повністю не відбуте покарання за попереднім вироком.

Аналогічні доводи з проханням зміни вироку і пом'якшення покарання містяться в апеляції засудженого ОСОБА_4. В доповненні до апеляції ОСОБА_4, посилаючись на суворість призначених покарань за ст. ст. 296 ч. 2, 296 ч.З КК України в наслідок порушення норм КПК України просить вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.

Захисник ОСОБА_3 в апеляції і доповненнях до неї просить вирок змінити, виправдавши засудженого ОСОБА_5  за ст. 185 ч. 2,3, ст. 186 ч.2, З КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, а за ст. 198 КК України призначити йому покарання в 2 років 3 місяців позбавлення волі. Вказує на те, що суд в обгрунтовання висновків про винність засудженого послався на первинні показання засудженого ОСОБА_6 від яких він в судовому засіданні відмовився, а також на показання засудженого ОСОБА_5 на досудовому слідстві, які не підписані самим засудженим і були отримані в наслідок застосування незаконних методів слідства і без участі захисника. Вважає, що доказів які б спростовували твердження засудженого ОСОБА_5 про його не винність судом не наведено.

Адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить вирок скасувати, а провадження по справі закрити за недоведеністю його участі в скоєнні злочину. Вказує на неповноту досудового слідства, не те, що не спростовані твердження засудженого про те, що підписи на процесуальних документах від його імені виконані не ним, не наведено доказів винності засудженого щодо викрадення майна потерпілої ОСОБА_8, не перевірені доводи засуджених про їх непричетність до викрадення майна потерпілих ОСОБА_13 і ОСОБА_14. В судовому засіданні не допитана потерпіла ОСОБА_13, не встановлена сусідка, яка перешкоджала злочинним діям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по викраденню  майна

ОСОБА_14. Суд визнав потерпілою ОСОБА_13  в той час як власником будівлі є її мати ОСОБА_13.

Засуджений ОСОБА_5 в апеляції та доповненнях до неї просить вирок скасувати , а провадження по справі закрити за недоведеністю його вини. Вказує на однобокість та упередженість судового слідства, порушення його прав на захист. Вказує на те, що суд не навів достатніх доказів його вини, а послався на не перевірені   і сумнівні докази, не вжив заходів для допиту потерпілої ОСОБА_13.

Засуджений ОСОБА_6 проить вирок скасувати. Вказує на те, що по факту крадіжки майна у потерпілої ОСОБА_13 він себе на досудовому слідстві оговорив, а суд не перевірив його доводи в цій частині, не допитав потерпілу ОСОБА_13. Злочин за ст. 198 не вчиняв. Крім того оспорює застосування до нього ст. 96 КК України .

Захисник ОСОБА_12 в інтересахОСОБА_12просить постанову суду про застосування примусових заходів медичного характеру змінити, виключивши з нього висновки суду про доведеність вчинення ОСОБА_12 суспільно небезпечного діяння по викраденню майна потерпілої ОСОБА_21, вказуючи на те, що ОСОБА_12 на досудовому слідстві і в суді цей факт не визнавав, а знайдений в квартирі потерпілої відбиток пальця він залишив при попередньому відвідуванні квартири потерпілої. Весь грудень він хворів, з дому не виходив, а тому не міг вчинити крадіжки.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляції, засуджених та захисників, які також підтримали доводи своїх апеляцій, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів визнала апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини засуджених в грабіжах і крадіжці майна потерпілих ОСОБА_13 і ОСОБА_14, крадіжці майна потерпілої ОСОБА_19 засудженим ОСОБА_4, розбійному нападі ОСОБА_4 на ОСОБА_10 підтверджуються дослідженими в судовому засіданні і належним чином оціненими доказами і є обгрунтованими.

Так, потерпіла ОСОБА_13 на досудовому слідстві показала, 24.04. 2003 року біля 23 години чула шум на подвір'ї свого будинку. 25.04. 2003 року приблизно 3.50 годин шум на подвір'ї повторився. З вікна вона побачила трьох чоловік. Один з них підпирав двері будинку, а два інших крали з сараю курей та драбину. Вона окриком намагалась зупинити їх, але чоловік, що підпирав двері сказав: "Тихо, ОСОБА_27" і вони не зважаючи на її вимоги з краденим поспішили покинути подвір'я. Всього у неї було викрадено 10 курей, 7 полотен алюмінію, драбину. Вказані показання потерпілої ОСОБА_13, за неможливості її,явки, суд оголосив і дослідив відповідно вимог ст. 306 КПК України, тому доводи апеляцій з приводу неправомірності оголошення судом першої інстанції названих показань потерпілої і недопиту її в судовому засіданні є безпідставними.

На досудовому слідстві потерпіла ОСОБА_13 впізнала ОСОБА_5, як особу, що вчинила крадіжку з її подвір'я. ( т. 1 а.с. 106)

Потерпіла ОСОБА_14 на досудовому слідстві показала, що 25.04.2003 року приблизно о 3 годині чула шум падаючого   металу. Вранці   виявила   пропажу алюмінієвих стоків з господарської будівлі. 26.04. 2003 року приблизно в 22.30 годин чула на даху шум кроків. З метою дати знати невідомим, що вони виявлені ввімкнула в будинку світло, після чого шум припинився. 27.04. 2003 року приблизно в 2.30 знову з'явився шум кроків на даху. Вона знову ввімкнула світло. Вранці вона виявила пропажу металевого кутка.

Засуджений ОСОБА_5 на досудовому слідстві визнаючи свою вину при його допиті в якості підозрюваного і обвинуваченого неодноразово давав показання, що крадіжки у ОСОБА_13 вчиняв разом з ОСОБА_4 і ОСОБА_11, а у ОСОБА_14 разом з ОСОБА_4. При цьому також показав, що при крадіжці у ОСОБА_13 остання намагалась їх зупинити, але вони не зважаючи на це довели свій умисел до кінця. А при крадіжці у ОСОБА_14 їх дії намагалася зупинити сусідня жінка, але вони також злочинний намір довели до кінця. ( т.1 а.с. 17, 99, 116, 120) При чому при останньому допиті в якості підозрюваного (т.1 а.с. 116) і в якості обвинуваченого він показання давав в присутності адвоката ОСОБА_1, що спростовує його доводи і доводи захисника ОСОБА_5 А. про порушення його прав на захист в наслідок відсутності захисника.

Свої показання засуджений ОСОБА_5 підтвердив при відтворенні обстановки і обставин події (т.1а.с. 101 - 105)

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показав, що 27.04. 2003 року в 8 годин він прийняв у 3 чоловіків металеві "коньки". За частину металу за яку він не міг виплатити гроші він видав квитанцію.

Вказана квитанція була вилучена у засудженого ОСОБА_5 (т.1а.с. 30)

На досудовому слідстві при очній ставці ОСОБА_5 з ОСОБА_23 останній підтвердив названі обставини, пояснивши, що серед трьох чоловіків, які здавали йому метал був і ОСОБА_5. Останній при цьому не заперечував вказані обставини.

На всіх названих процесуальних документах - допиту в якості підозрюваного, обвинуваченого, відтворенні обстановки і обставин події, очній ставці є власноручні записи засудженого в тому чи іншому варіанті, про те що протоколи їм прочитані, записано вірно, фізичного тиску з боку працівників міліції не було.

Доводи засудженого і захисника ОСОБА_5 про те, що ці записи йому не належать спростовуються висновками почеркознавчої експертизи, яка прийшла до висновку що всі названі записи виконані засудженим ОСОБА_5.

Через простоту підпису ОСОБА_5. і обмеженість графічного матеріалу експерти не змогли дійти категоричного висновку ОСОБА_5, чи іншою особою виконані підписи на вказаних процесуальних документах, хоча і ен виключали можливості їх виконання ОСОБА_5. З урахуванням вказаних висновків експертизи та обставин за яких були отримані показання ОСОБА_5, колегія суддів вважає , що підписи на вказаних документах були виконані засудженим ОСОБА_5.

Доводи апеляції про те, що ОСОБА_5 давав показання на досудовому слідстві в наслідок застосування недозволених методів слідства були перевірені судом першої інстанції і були визнані такими, що не відповідають дійсності. Про відсутність тиску з боку працівників міліції ОСОБА_5 зробив власноручний запис ( т. с. 1 а. с. 120) Тому доводи апеляції з цього приводу колегія суддів вважає безпідставними.

Засуджений ОСОБА_6 на досудовому слідстві при допиті в якості підозрюваного і обвинуваченого показав, що крадіжку курей і алюмінію у ОСОБА_13 він два рази вчиняв разом з ОСОБА_5  і ОСОБА_4. Перший раз з ними був і ОСОБА_12, але в процесі крадіжки останній добровільно відмовився від її продовження. При цьому також показав, що при другій крадіжці майна у ОСОБА_13 остання почала вимагати, щоб вони припинили злочинні дії, він щоб вона не вийшла, підпер собою двері будинку. Далі показав що з розмови з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 узнав, що останні вчинили крадіжку алюмінієвих кутків з будинку по АДРЕСА_11. ОСОБА_5 і ОСОБА_4 запропонували йому і ОСОБА_12 помогти перенести крадений метал до пункту прийому металу, на що вони погодились і допомогли перенести крадений метал. ( т.1 а.с. 145-146, 302-303)

Таким чином аналіз приведених доказів і обставин привів суд першої інстанції до обгрунтованого висновку про доведеність вини засуджених у викраденні майна потерпілих ОСОБА_13 і ОСОБА_14, а також ОСОБА_6 в зазделегідь не обіцяному збуті майна, завідомо одержаного злочинним шляхом. Їх дії за ст.ст. 185 ч.2, 186 ч.2 КК України по фактам викрадення майна ОСОБА_14 і за ст.ст. 185 ч.З, 186 ч.З КК України по фактам викрадення майна у ОСОБА_13, а також ОСОБА_6 за ст. 198 КК України кваліфіковано правильно.

Потерпіла ОСОБА_19 показала , що виявивши крадіжку вона побачила, що від її будинку веде велосипедний слід до будинку ОСОБА_24 і від останньої узнала що на велосипеді приїздив ОСОБА_4 і вони разом з ОСОБА_18 кудись поїхали. По місцю проживання ОСОБА_18 вона виявила частину краденого майна. Із вироку суду від 31.08. 2004 року яким ОСОБА_18 визнано винним у вчиненні цієї крадіжки видно, що названу крадіжку ОСОБА_18 вчинив разом з ОСОБА_4м. Тому суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про доведеність вини засудженого. Апеляції засудженого та адвоката ОСОБА_8 з цього приводу є безпідставними. Дії засудженого за ст. 185 ч. 4 КК України кваліфіковані правильно, як крадіжка чужого майна в великих розмірах.

Потерпілий ОСОБА_10 послідовно на досудовому слідстві і в судовому засіданні давав показання , що коли він вийшов із бару йому хтось завдав удару в потилицю і він втратив свідомість. Коли прийшов до себе то побачив ОСОБА_4, який зняв з нього бейсболку і завдав удару ногою в обличчя. Дві другі особи, що були разом з ОСОБА_4 також завдали йому декілька ударів ногами. Потерпілий ОСОБА_19 показав, що ОСОБА_10 били ОСОБА_4 і ще дві особи. Із висновків судово-медичної експертизи вбачається, що потерпілому ОСОБА_10 в названий час були причинені перелом носа і струс головного мозку , що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Аналізуючи приведені докази суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про доведеність вини засудженого у вчиненні розбійного нападу. Разом з тим, суд в вироку не навів доказів, що засуджений розбійний напад вчинив за попередньою змовою групою осіб. Сам засуджений цю обставину заперечував. Потерпілий, як вище указано, показав, що бейсболкою заволодів ОСОБА_4. Інші учасники групи не встановлені і не допитані. Сам факт того, що потерпілого били декілька осіб ще не свідчить , що всі вони діяли узгоджено з однією метою, тобто за таких обставин не виключається ексцес виконавця. В зв'язку з наведеним дії засудженого судова колегія кваліфікує за ст. 187 ч. 1 КК України. Доводи апеляцій засудженого і адвоката ОСОБА_8 про відмову суду в допиті свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 безпідставні, оскільки всі названі свідки при їх допиті на досудовому слідстві показали, що не бачили хто і як побив потерпілого.

Обгрунтованими є і висновки суду щодо доведеності факту вчинення крадіжки майна потерпілої ОСОБА_21 ОСОБА_11.

Цей факт безперечно підтверджується висновками дактилоскопічної експертизи про те, що відбитки пальців знайдені на блоку сигарет в квартирі ОСОБА_21 належать ОСОБА_12.

Доводи апеляції про те, що ОСОБА_12 міг залишити відбитки пальців перебуваючи раніше в квартирі спростовуються показаннями потерпілої, яка категорично стверджувала , що ОСОБА_12 раніше в її квартирі не був і не міг бути. З ОСОБА_29, який приятелював з ОСОБА_11, вона розсталася задовго до крадіжки. Після цього вона систематично прибирала в квартирі, протирала пил, в тому числі і з блоку сигарет, тому задовго до крадіжки ОСОБА_12 не міг залишити свої відбитки пальців. Доводи апеляції про те, що ОСОБА_12 в грудні 2003 року хворів , знаходячись вдома не можуть бути розцінені як його алібі, бо хвороба не могла перешкодити йому виходити з дому.

В постанові суду про призначення психіатричної експертизи фабула злочину не описана. Тому експертиза була проведена на підставі наданих судом матеріалів справи, в тому числі і по крадіжці з квартири ОСОБА_21. Підстав вважати, що експерти вийшли за межі дослідження і ставити під сумнів висновки експертизи про, що порушується питання в апеляції прокурора, судова колегія не вбачає.

По епізодам викрадення майна у потерпілої ОСОБА_8 засудженими ОСОБА_5  і ОСОБА_4, кваліфікованих за ст.ст. 185 ч.З, 186 Ч.2КК України , суд у вироку ніяких доказів причетності до названих крадіжок саме цих засуджених не навів. Самі засуджені факти викрадення майна у потерпілої ОСОБА_8 заперечували. За таких обставин колегія суддів вважає, що обвинувачення в цій частині не доведене і вказані епізоди підлягають виключенню з вироку за недоведеністю участі засуджених у вчиненні злочинів.

Визнаючи ОСОБА_4 винним у чиненні хуліганства в барі "Тор" 24.01. 2003 року суд не дав ніякої оцінки і не спростував твердження ОСОБА_4 про те, що в барі його стали бити і він, захищаючи себе, намагався вдарити нападаючого стільцем, але промахнувся і розбив апарат для розливу пива і посуд, тобто діяв не з хуліганських мотивів. Кваліфікуючи дії засудженого за ст. 296 ч.2 КК України за ознакою вчинення хуліганства групою осіб, суд не встановив ні інших осіб, що приймали участь в бійці, ні мотивів в їх діях і діях засудженого ОСОБА_4. За таких обставин, при недоведеності хуліганського мотиву в діяж засудженого, його дії могли б розглядатися як умисне знищення або пошкодження майна. Але з урахуванням того, відповідальність за ст. 194 ч.1 КК України настає за умови заподіяння шкоди в великих розмірах, а в даному випадку шкоду в розмірі 847грн. не можна визнати як велику, провадження по справі за обвинувачення ОСОБА_4 вчиненні злочину передбаченого ст. 296 ч.2 КК України    необхідно закрити за недоведеністю  участі засудженого у вчиненні злочину, а вирок суду в цій частині скасувати.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 3.06.205 року №7 "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" примусовому лікуванню на підставі ст. 96 КК України підлягають незалежно від призначеного покарання лише особи, які вчинили злочини та                       страждають                                 на               хвороби,

що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб (алкоголізм та наркоманія до цих хвороб не належать, оскільки вони є соціально небезпечними захворюваннями ).

В зв'язку з наведеним суд безпідставно застосував до ОСОБА_6 примусове лікування від алкоголізму і воно підлягає виключенню з вироку, а апеляція засудженого в цій частині задоволенню.

Колегія суддів визнала за необхідне відмовити в прийнятті апеляції прокурора щодо засуджених з наступних підстав. Подаючи апеляцію прокурор вказував на м'якість призначеного покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 і суворість покарання ОСОБА_6. В наступному він змінив апеляцію і просив скасувати вирок через порушення прав потерпілих і засудженого ОСОБА_5. Але в судовому засіданні він не вказував на ці обставини і вважав за можливе постановити вирок щодо всіх засуджених. Згідно ст.348 КПК України прокурор має право подати апеляцію в межах обвинувачення , що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції. Отже в даному випадку прокурор фактично вийшов за межі обвинувачення , яке він підтримував в суді першої інстанції.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_7на підставі ст. 71 КК України за сукупністю злочинів суд першої інстанції вказав, що застосовує принцип часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком, але всупереч цього повністю приєднав невідбуте покарання. Тому колегія суддів вважає необхідним застосувати до ОСОБА_4принцип часткового приєднання невідбутого покарання.

З урахуванням зменшення обсягу обвинувачення ОСОБА_5 і ОСОБА_7 колегія суддів вважає за необхідним пом'якшити їм покарання.

Міра покарання призначена засудженому ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідною і достатньою для його виправлення і попередження нових злочинів. Суд в повній мірі урахував як ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого та пом'якшуючі покарання обставини.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляції засуджених ОСОБА_5., ОСОБА_7. ОСОБА_6, адвокатів ОСОБА_8., ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Слов'янського міськрайсуду від 22.04 2005 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6,    ОСОБА_4   змінити.

 

ОСОБА_5  за ст. 186 ч.З КК України покарання знизити до п'яти років позбавлення волі, за ст. 186 ч.2 КК України знизити до чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів, призначених апеляційним судом та судом першої інстанції за злочини передбачені ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.З КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити в виді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднуючи невідбуте покарання за вироком Слов'янського міського суду від 17.09.2001 року, остаточно до відбуття ОСОБА_5. визначити покарання в виді п'яти років шести місяців позбавлення волі.

Дії ОСОБА_4 перекваліфікувати з ч.2 ст. 187 КК України на ч.1 ст. 187 КК України і призначити покарання в виді чотирьох років позбавлення волі.

ОСОБА_7. за ст. 186 ч.З КК України покарання знизити до п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7. за сукупністю злочинів , призначених апеляційним судом та судом першої інстанції за злочини передбачені ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.З, 185 ч.4,186 ч.2, 296 ч.З КК України шляхом часткового складання призначених покарань визначити в виді шести років і трьох місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків , частково приєднуючи невідбуте покарання за вироком Слов'янського міського суду від 06.03.2003 року остаточно до відбуття ОСОБА_7. визначити покарання в виді шести років шести місяців позбавлення волі.

Вирок суду в частині засудження ОСОБА_4 за ст. 296 ч.2 КК України скасувати, а провадження по справі закрити за недоведеністю його участі в скоєнні злочину.

Вирок суду в частині призначення ОСОБА_6 на підставі ст. 96 КК України примусового лікування від алкоголізму скасувати.

Рішення суду частині стягнення з ОСОБА_5. і ОСОБА_7. на користь ОСОБА_8  1300 грн. шкоди скасувати.

Постанову цього ж суду від 22.04. 2005 року щодо ОСОБА_12 про застосування примусових заходів медичного характеру залишити без зміни, а апеляцію прокурора і захисника ОСОБА_11 без задоволення.

В прийнятті апеляції прокурора щодо засуджених ОСОБА_5., ОСОБА_7., ОСОБА_6 - відмовити.

В решті вирок суду залишити без зміни.