Справа № 2-2331/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    01 вересня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -     Бірси О.В.

при секретарі -     Бушура   Ю . В .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління юстиції в м. Києві про визнання договору дарування квартири недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування  квартири АДРЕСА_1 від 08 жовтня 2005 року  посилаючись на те, що зазначена квартира належала йому на праві приватної власності. В жовтні 2005 року внаслідок свого захворювання та захворювання його дружини він перебував в тяжких обставинах, і не міг на той час належним чином усвідомити наслідки вчинення такого правочинну. Після укладення  спірного договору він з дружиною продовжував проживати у спірній квартирі, а після її смерті залишився сам. З жовтня 2009 року  відповідач ОСОБА_2  почав обмежувати його у користуванні квартирою, закрив одну кімнату на ключ,  став заперечувати проти того що він став проживати з жінкою, погрожувати йому виселенням. Сприймаючи такі дії відповідача і погрози реальними він побоюється залишитись без житла, тому просить визнати договір дарування квартири недійсним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити. Доповнив, що ініціатором підписання договору дарування був сам відповідач ОСОБА_2, він домовлявся з нотаріусом про укладення такого договору, а особисто він підписав договір не читаючи його, оскільки перебував у тяжкому стані. Копії підписаного договору дарування йому не надавили, зміст і наслідки його підписання не роз’яснювали.

Представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав з підстав зазначених позивачем, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти  позову заперечував та пояснив, що квартира дійсно належала його батькові – позивачу ОСОБА_1. У жовтня 2005 року батьки з власної ініціативи  подарували йому квартиру, пояснюючи це тим, що хочуть бути впевнені, що  квартира залишиться йому. Він не заперечував проти такого бажання батьків і на їх прохання їздив з ними до нотаріальної контори на підписання договору дарування. При укладенні договору нотаріус все детально роз’яснила і ніяких питань не виникало. Весь час він надавав батьками необхідну допомогу, доглядав їх, купував ліки, коли мати  або батько були в лікарні  постійно був з ними.  При цьому ніхто з них не заперечував і не оспорював укладеного договору дарування. Після смерті матері і 2007 році поведінка батька змінилась, він став проживати з іншою жінкою, яка, на його думку, має намір скористатись тим, що батько проживає сам і ошукати його. З часу  укладення договору  особисто він жодного разу не заперечував проти того щоб батько проживав у  спірній квартирі, а конфліктна ситуація виникла тоді, коли він  попросив батька  виселити його цивільну дружину, яка поселились проти його згоди.  Відповідач також заперечував пояснення позивача про те, що під час підписання договору він був у тяжкому стані, викликаному перенесеною операцію з трепанації черепа і пояснив, що у батька дійсно була травма голови, яку він отримав внаслідок падіння. Він певний час перебував на стаціонарному лікуванні і весь час він був з ним. Лікарі дійсно пропонували зробити операцію з трепанацією черепа, але завдяки його зусиллям, такого складного втручання  вдалось уникнути і батькові було зроблено лише два  проколи з видаленням гематоми. Після проведеного курсу лікування його виписали у задовільному стані і він вийшов на роботу і продовжує працювати до цього часу. Вважає, що всі доводи позивача  надумані і в задоволенні його вимог просив відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4  позовні вимоги не визнала та пояснила, що доводи позивача щодо його  тяжкого стану, який був викликаний перенесеною операцією є надуманими, оскільки трепанації черепу позивачу не проводили, а гематома була видалена через прокол.  Після проведеного лікування позивач повернувся до звичайного життя продовжує працювати на посаді головного енергетика, яка пов’язана з великою відповідальністю, отримує заробітну плату належного рівня, яка забезпечує достатній рівень життя. Звернула увагу суду на те, що операція, на яку посилається позивач, як на причину  свого тяжкого стану мала місце в 2003 році, а договір дарування було укладено у жовтні 2005 року.  Крім того, представник відповідача  зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду і не надано будь-яких клопотань щодо поновлення цього строку  або доказів щодо поважності причин його пропуску. Тому у задоволенні позовних вимог  просила відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, надали суду  заяву про слухання справи за відсутності представника Головного управління юстиції в м. Києві.

Допитані в судовому засіданні свідки  ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_7 пояснили, що до смерті дружини позивача та матері відповідача відносини між батьком та сином були добрі, син постійно турбувався про батьків, надавав їм необхідну допомогу, доглядав, купував ліки і продукти харчування. В 2005 році батьки дійсно подарували сину квартиру, в якій проживали, щоб бути впевненими, що на випадок їх смерті квартира залишиться йому. Після укладення договору  батьки продовжували проживати в подарованій квартирі. Весь час з моменту укладення договору дарування ніхто з батьків його не оспорював.  Спір між батьком та сином виник після смерті  дружини позивача, оскільки у нього з’явилась інша жінка, яка проживала з ним в цивільному шлюбі. Син, як власник квартири, заперечував проти її проживання і це спричинило конфлікт.  Свідки також підтвердили, що  в 2003 році позивач проходив лікування, але після лікарні продовжує працювати до цього часу.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, відповідача та його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні квартира АДРЕСА_1  на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 17 листопада 1999 року належала  позивачу ОСОБА_1 (а.с.10).

08 жовтня 2005 року позивач ОСОБА_1 подарував належну йому  квартиру своєму сину – відповідачу ОСОБА_8, що підтверджується договором дарування квартири  від 08 жовтня 2005 року, який посвідчений Сьомою Київською державною нотаріальною конторою (а.с. 52).

06 травня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання зазначеного договору дарування недійсним посилаючись на те, що в момент укладення договору він перебував під впливом тяжких обставин.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК Україна  кожна сторона зобов’язана довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх  вимог і заперечень.

Проте, ні позивач ні його представник будь-яких доказів щодо наявності тяжких обставин  у позивача на момент укладення договору дарування в жовтні 2005 року в судове засідання не надали.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про розірвання договору  дарування застосовується позовна  давність в один рік.

В судовому засіданні  відповідач та його представник  заявили про те, що  позивач пропустив строк позовної давності для звернення в суд з позовом про розірвання спірного договору дарування.

За нормою ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою  до винесення  ним рішення.  Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, враховуючи те, що  відповідачем заявлено  про застосування  позовної давності і позивачем  не надано  доказів щодо поважності причин його пропуску, а також відсутність будь-яких доказів на підтвердження позовних вимог, суд приходить для висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати  відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 216, 233, 258, 267  ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління юстиції в м. Києві про визнання договору дарування квартири недійсним – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня оголошення рішення суду в судовому  засіданні, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом  десяти днів з дня отримання  копії цього рішення.

С у д д я: