КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 11/594 (2-а-7630/08) Головуючий у 1-й інстанції: < Текст >
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"07" вересня 2010 р. м. Київ
07 вересня 2010 року
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Попович О.В., Шведа Е.Ю.,
при секретарі: Коробій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги, -
В С Т А Н О В И В :
У липні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації про зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій, у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2003-2008 роки.
Свої вимоги мотивував тим, що йому не було у повному обсязі виплачено щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, чим порушено Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993р. №3551-ХІІ та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації провести перерахунок щорічної до 5 травня разової грошової допомоги ОСОБА_4, як учаснику бойових дій у 2007, 2008р.р., виходячи з п’яти фактичних розмірів мінімальної пенсії за віком. Зобов’язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити суму щорічної до 5 травня разової грошової допомоги ОСОБА_4, як учаснику бойових дій у 2007, 2008р.р., виходячи з п’яти фактичних розмірів мінімальної пенсії за віком, за виключенням сум фактично проведеної виплати.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачі Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування своїх вимог Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зазначає про необхідність здійснення позивачу виплати допомоги до 5-го травня за 2007 рік та за 2008 рік у розмірі, передбаченому Законами України «Про Державний бюджет на 2007 рік»та «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації зазначає, що виплата зазначено допомоги проводилася Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, а Головне управління лише виконало роль посередника між Мінпраці та Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
В судовому засіданні представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_5 підтримала подану апеляцію з наведених у ній підстав.
Відповідач ОСОБА_4 заперечив проти задоволення апеляції, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи представник Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у судовому засіданні не обов’язкова, колегія суддів у відповідності з ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача про стягнення недоплаченої допомоги до 5-го травня за 2007-2008 роки підлягають задоволенню, оскільки відповідачами Головним управлінням соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат порушено його право на отримання такої допомоги у передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»розмірі.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується матеріалами справи.
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що щорічно до 5-го травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року та Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року учасникам війни, бойових дій та інвалідам війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному визначають розмір щорічної допомоги до 5-го травня учасникам бойових дій, війни та інвалідам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Також, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни внесені Законом України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законами України «Про Державний бюджет»на відповідний рік до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги до 5-го травня за 2007 рік та за 2008 рік у розмірі, передбаченому Законами України «Про Державний бюджет на 2007 рік»та «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», положення яких були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не повно з’ясував обставини справи, дійшов неправильного висновку щодо задоволення позовних вимог за 2007-2008 роки, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 122, 197, 195, 198, 202, 205, 207, КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційні скарги Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2009 року скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Попович
Е.Ю. Швед
Повний текст ухвали виготовлений 13.09.2010р.