КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-999/09/1070                                   Головуючий у 1-й інстанції:   < Текст >  

Суддя-доповідач:  Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" вересня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої судді:          Желтобрюх І.Л.

суддів:                    Попович О.В., Шведа Е.Ю.,          

при секретарі                    Коробій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2009 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця  ОСОБА_3 до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

          У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення  від 15.08.2008р. №1812/001523171/1/578.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2009 року у задоволенні позову відмовлено. Суд визнав податкове повідомлення-рішення від 15.08.2008р., яким позивачці визначено податкове зобов’язання за податком з доходів фізичних осіб в сумі 4050,00 грн., а також нараховані штрафні санкції в сумі 8100,00 грн правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Не погоджуючись  з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 подала  апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просила постанову скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт зазначає, що відповідачем на порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»невірно визначено об’єкт оподаткування та не враховано, що при нарахуванні заробітної плати працівникам, нею не справлялися збір до Пенсійного фонду України та внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, 05.09.1997р. зареєстрована Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 2 353 017 0000 004587.

У червні 2008 року Білоцерківською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 За результатами перевірки складено Акт №1363/17-01/100 від 12.06.2008р., яким встановлено, що у період з лютого 2007 року по травень 2008 року позивачкою у належному їй магазині «Тетяна»використовувалася праця чотирьох найманих працівників ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які працювали без оформлення трудових відносин. Усього позивачкою за вказаний період на користь працівників виплачено 27 000,00 грн. заробітної плати. При виплаті доходу на користь зазначених працівників податок з доходів фізичних осіб позивачкою не нараховувався і до державного бюджету не сплачувався.

Податковим органом було визначено позивачу податкове зобов’язання за податком з доходів фізичних осіб в сумі 4050,00 грн., а також нараховані штрафні санкції в сумі 8100,00 грн.

Суд першої інстанції правильно застосував п.17.1. ст.17 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», яким передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати є працедавець, який виплачує  такі доходи на користь платника податку. Такі особи згідно з п.19.2 цього Закону мають статус податкових агентів і зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до бо під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно п.20.3.1. ст.20 Закону №889-ІV, особою, відповідальною за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку при нарахуванні податку особою, на яку покладаться відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, є така особа - податковий агент.

Що стосується тверджень апелянта про те, що при визначенні податкового зобов’язання податковий орган повинен був зменшити суму доходу працівників на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи, і лише після цього визначати оподатковуваний дохід, то вони спростовуються нормами закону.  

Так, відповідно до п.3.5 ст.3 Закону №889-ІV, при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи. Як вбачається з матеріалів справи та, зокрема, з апеляційної скарги, такі суми збору до Пенсійного фонду України та внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування позивачкою з виплаченої працівникам заробітної плати не справлялися.

З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_3 здійснювала виплату на користь своїх працівників доход і не утримувала при цьому податок з доходів фізичних осіб, а також зважаючи на те, що відповідальність за погашення податкового зобов’язання покладається законом на податкового агента, сума податкового зобов’язання Білоцерківською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області вірно визначена шляхом множення суми доходу на ставку податку, визначену законом. Штрафні санкції, що підлягають застосуванню до позивачки за невиконання обов’язку з нарахування і сплати податків з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати працівникам, застосовані податковим органом правомірно, сума штрафних санкцій визначена правильно.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права,  керуючись ст. ст. 195, 196,  199, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                           І.Л. Желтобрюх                                                  

Судді:                                                                                                  О.В. Попович

                                                                                                            Е.Ю. Швед

Повний текст ухвали виготовлений 13.09.2010р.