апеляційний суд закарпатської області
88000. м.Ужгород вул. О.Довженка. 7 тел./факс: (0312) 61-53-83
Справа № 22-1029/06 Головуючий в першій інстанції - Монич О .В.
Доповідач - Кемінь М.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19липня 2006року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Кеміня М.П.
суддів - Фазикош Г.В. Куштана Б.П.
при секретарі - Талпа С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27.02.2006 року по
цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення
Коритянської сільської ради від 30.05.1996 р., № 9 в частині 1/6 будинковолодіння та
визнання за нею права власності на 1/6 частину будинковолодіння
АДРЕСА_1
за участю апелянта ОСОБА_4., та її представника ОСОБА_5., відповідачів по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4., та їх представника ОСОБА_6
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4. подала апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 лютого 2006 року яким в її позовних вимогах про визнання недійсним рішення Коритнянської сільської ради в частині, що стосується 1/6 будинковолодіння та визнання права власності на 1/6 будинковолодіння АДРЕСА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та наводячи інші доводи, з яких, на її думку, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, просила таке скасувати а справу направити на новий судовий розгляд.
В судовому засіданні ОСОБА_4. та її представник ОСОБА_5.. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав наведених в апеляційній скарзі, навели в своїх поясненнях ті ж доводи які викладені в апеляційній скарзі.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4., та їх представника ОСОБА_6, просили апеляційну скаргу відхилити і залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб які зявилися в судове
засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішення Коритнянської сільської ради № 9 від 30.06.1996 року про визнання права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_4. в частині 1/6; за ОСОБА_3. в частині 1/6; заОСОБА_2 в частині 1/6; за ОСОБА_2 в частині 1/6; за ОСОБА_3. в частині 1/6; за ОСОБА_4. в частині 1/6 винесено у відповідності до діючого на той час законодавства та згідно до записів по господарський книг. Оскільки вказані особи на 15 квітня 1991 року були членами колгоспного двору АДРЕСА_1, їхнє право було визначено на підставі законодавства, що діяло на той час зокрема, частка в майні колгоспного двору колишнього члена - за правилами ст. 123 ЦК 1963 р. та у відповідності до компетенції виконавчого комітету місцевої ради передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування».
Крім того позивачкою як позовній заяві так у судовому засіданні не стверджено підстави з яких вона просить визнати рішення Коритнянської сільської ради № 9 від 30.06.1996 року про визнання права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 саме в частині 1/6 недійсною, оскільки нею жодним доказом не стверджено, що вона станом на 15 квітня 1991 року була членом даного колгоспного двору та не втратила право на відповідну частку.
Судом першої інстанції також правильно констатовано, що до даних правовідносин слід застосувати строки позовної давності передбачені ст. 71 ЦК УРСР 1963 р., що за відсутності клопотання про його поновлення є також підставою для відмовлення в позові.
Не грунтується на вимогах закону і твердження апелянта, що судом невірно розглянута справа за правилами цивільного судочинства, оскільки така повинна була бути розглянута в порядку передбаченого КАС України.
Матеріалами справи стверджено, що правовідносини, які є предметом спору є цивільними а не адміністративно-правовими, оскільки позивачкою ОСОБА_4., оспорюється саме право власності.
Що ж до вимоги позивачки, ОСОБА_4., щодо її права власності на спірну садибу відповідно до спадщини, то хоч вони нею не конкретизовані, такі судом першої інстанції правильно не взяті до уваги, оскільки по даних правовідносинах між тими самими особами по вказаних обставинах вже винесено судові рішення які набрали законної сили, в зв'язку з цим відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України такі не підлягають доказування заново.
З врахуванням вищенаведеного колегія судців, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню а рішення суду першої інстанції таке, що ухвалене з додержанням вимог матеріального та процсуального права, що відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суд без змін.
Керуючись статтями 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27.02.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Коритянської сільської ради від 30.05.1996 р., № 9 в частині 1/6 будинковолодіння та визнання за нею права власності на 1/6 частину будинковолодіння АДРЕСА_1 про відмову у позові - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців, з часу набрання нею законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.